БЕРЛАДЬ, місцевість — територія між річками Дністер і Дунай, що не входила до жодного рус. князівства. Названа за м. Берладь (нині м. Бирлад у Румунії, на р. Бирлад, що впадає в Сірет, прит. Дунаю). Там переховувався небіж
галицького кн. Володимирка Володаревича — Іван Ростиславич після невдалої спроби 1145 відібрати Галич (давній) у дядька (відтоді літописці називають Івана Ростиславича Берладником). Немає підстав вважати, що існувало Берладське князівство Івана, як думало багато істориків 19 — 1-ї пол. 20 ст. Б. була населена вільними людьми з багатьох давньорус. земель, втікачами від князів і бояр або просто шукачами пригод. В очах панівної верхівки Давньорус. д-ви Б. стала символом свавілля й беззаконня, місцем скупчення викинутих із сусп-ва людей, про що свідчать слова владимиро-суздальського кн. Андрія Боголюбського, з презирством кинуті ним 1173 Давиду Ростиславичу, котрого він прагнув вигнати з Русі: «А ты поиди в Берладь, а в Руськой земли не велю ти быти». Б. була густо населена: 6 тис. вихідців з Б. 1158 підтримали Івана Ростиславича у війні проти галицького кн. Ярослава Володимировича, а 1159 берладники ненадовго заволоділи київ. портом Олешшя на Нижньому Дніпрі. Б. була місцем життя бродників.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕРЛАДЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
