БЕЛЗЬКА ЗЕМЛЯ — територіальне утворення у Побужжі (тер. бас Зх. Бугу). Була важливим територіальним компонентом формування Волинської землі. Склалася наприкінці 10 — поч. 11 ст. навколо м. Белз, відбитого 1030 у Польщі Ярославом Мудрим і введеного до складу Давньорус. д-ви (див. Київська Русь). Тер. Б. з. важко окреслити. З літопису відомо, що найпівнічнішим її містом був Всеволож, найпівденнішим — Бужськ. У 2-й пол. 12—13 ст. Б. з. була удільним князівством, яке відокремилося за Мстислава Ізяславича наприкінці 1160 з Володимиро-Волин. князівства, дісталось його 3-му синові Всеволоду Мстиславичу. По смерті Всеволода (1195) Б. з. розділено між його синами на власне Белзьке князівство, де княжити став старший син Олександр Всеволодич, і Червенське князівство, де сів молодший — Всеволод. Після кончини останнього (бл. 1214) Червенське князівство було приєднано Олександром до Белзького. Протягом 1-ї третини 13 ст. Олександр Всеволодич прагнув об’єднати під своєю владою Волин. землю, але зазнав поразки у боротьбі з Данилом Галицьким (1234), після чого Белзьке князівство приєднано до Галицько-Волинського князівства. По смерті Данила (1264) Галицько-Волин. князівство розпалось і Белзьке князівство відновилося. З Галицько-Волинського літопису відомо, що 1288 ним володів син Данила — Лев Данилович.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕЛЗЬКА ЗЕМЛЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
