БАРВІНСЬКИЙ Володимир Григорович (псевд.: Василь Барвінок, Ришмидинов; 25.02.1850—03.02. 1883) — укр. політик, громад. діяч, публіцист, письменник. Брат Ол.Барвінського та Ос.Барвінського. Н. в с. Шляхтинці (нині село Терноп. р-ну Терноп. обл.) у сім’ї священика. 1872 закінчив правничий ф-т Львів. ун-ту. Один із організаторів та ідеологів народовського руху (див. Народовці) в Галичині, стояв біля витоків укр. варіанта концепції «органічної праці», що орієнтувала укр. діячів на використання легальних можливостей для зміцнення матеріальних та інтелектуальних сил народу, введення його в контекст європ. політ. цінностей, виступав за налагодження рівноправних укр.-польс. взаємин. Наприкінці 1860-х рр. належав до активних творців т-ва «Просвіта». Ред. час. «Правда» (1876—80), засн., видавець і ред. газ. «Діло» (1880—83). Організатор першого укр. нар. віча у Львові (1880). Автор численних статей на політ. і сусп. теми, низки прозових творів (повість «Скошений цвіт» тощо). П. у м. Львів. Літ.: Хропко В. Поставити народ у своїй хаті на свою силу з своєю волею... «Слово і час», 1993, № 8; Павлишин С. Пам’ять роду і народу. «Дзвін», 1993, № 4—6; Мудрий М. Українські народні віча у Львові 1880 і 1883 років (місто на шляху до масової політики). В кн.: Львів: місто — суспільство — культура, т. 3. Львів, 1999. М.М. Мудрий.
ції просвітницької роботи на Тернопільщині, з 1886 започаткував видання «Руської історичної бібБАРВІНСЬКИЙ ліотеки» (Тернопіль—Львів). Від 1888 — проф. держ. учительської семінарії у Львові. 1890 виступив прихильником «нової ери», що мала на меті досягти порозуміння між поляками і галицькими українцями (див. Галичина), які стояли на ґрунті австрійс. держ. ідеї, й дати можливість останнім політ. і культ.-екон. розвиватися. Керував групою львів. народовців, які розробляли та реалізовували т. зв. новоерівські ідеї. Відстоював широке бачення заг.-укр. питання з урахуванням міжнар. взаємин, концепції «органічної праці» та укр.-польс. порозуміння, європеї- В.Г. Барвінський. зацію укр. сусп-ва, активну парламентську політику, союз із Українською греко-католицькою церквою, виступав проти русифікації. 1891—1907 — депутат Держ. ради, 1894—1903 — Галицького крайового сейму; очолював Укр. пед. т-во (1891—96), Наукове товариство імені Шевченка (1892—97), був заст. голови «Просвіти». 1889— 1918 — чл. Крайової шкільної ради, сприяв запровадженню фонетичного правопису. 1896 очолив Катол. русько-народний союз, який 1911 трансформувався у Ол.Г. Барвінський. Християнсько-сусп. партію. 1917 іменований довічним чл. палати панів австрійс. парламенту. 1918— 19 у Державному секретаріаті ЗУНР секретар освіти і віросповідань. Після падіння ЗУНР відійшов від політики та зосередився на літературознавчих дослідженнях. П. у м. Львів. Тв.: Спомини з мого життя, ч. 1— 2. Львів, 1913. Літ.: Чорновол І.П. Польсько-українська угода 1890—1894 рр.: генеза, перебіг подій, наслідки. Львів, 1995; Аркуша О. Олександр Барвінський (До 150-річчя від дня народження). Львів, 1997; Павлишин С. Олександр Барвінський. Львів, 1997. О.Г. Аркуша.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Барвінський Володимир Григорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
