БАНДЕРА Андрій (1882—10.07. 1941) — громад. і реліг. діяч. Галичини. Батько С.Бандери. Н. у м. Стрий. Закінчив Стрийську г-зію (1905), богословський ф-т Львів. ун-ту (1907), висвячений на священика. Брав участь у громад.-політ. житті, юнаком вступив до лав Нац.- демократ. партії, здійснював агітаційну роботу в період виборчих кампаній, був активістом т-ва «Сільський господар». Обирався чл. Укр. нац. ради (1919). Будучи священиком у с. Ягільниця (нині село Чортківського р-ну Терноп. обл.), у черв. 1919 вступив до Української Галицької армії, де був польовим духівником 3-ї Бережанської бригади 3-го корпусу УГА. Учасник боїв на Правобереж. Україні проти більшовицьких і денікінських військ. Від 1920 — парох у с. Старий Угринів на Станіславщині (нині село Калуського р-ну Івано-Франк. обл.). Виховав семеро дітей. Після приєднання Зх. України до УРСР під час масових репресій рад. влади 23 трав. 1941 заарештований органами НКВС у с. Тростянець Долинського р-ну Станіславської обл. (нині Івано-Франк. обл.) й вивезений до Києва. За вироком військ. трибуналу страчений. Літ.: Орнат Я. Хрестоматія нашого болю. «Поклик сумління», 1995, № 24. К.Є. Науменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАНДЕРА АНДРІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
