БАКАЛАВР (лат. baccalaurens, від baccalaureгtus — увінчаний лаврами) — 1) перший вчений ступінь в деяких країнах; 2) особа, яка одержала диплом про закінчення середньої освіти (у Франції та деяких ін. країнах); 3) перший вищий освітній ступінь. У середньовічних ун-тах ступінь Б. надавався після складання іспиту. У деяких ун-тах, напр., Кембриджському, ступінь Б. отримували лише студенти ф-ту мист-в (faculty of Arts), на ін. ф-тах першим був ступінь магістра; Б. міг стати студент, який досяг 17-річного віку і провчився в ун-ті 1,5—3 роки; Б. продовжував навч. в ун-ті, але отримував право читати лекції, зокрема на ф-ті мист-в — основи граматики, риторики й логіки. Багато Б. ставали домашніми вчителями. Як домашні вчителі Б. в Україні згадуються в документах 16 ст. У 18 ст. Б. називали студентів Києво-Могилянської академії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАКАЛАВР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
