АРМІЯ ПОЛЬСЬКА В СРСР — 1) див. Андерса армія; 2) у трав. 1943 ліві сили польс. еміграції, об’єднані в Союз польс. патріотів у СРСР, за підтримки й допомоги рад. властей почали формувати у с. Сельце біля Рязані (РФ) 1-шу піх. д-зію ім. Т.Косцюшка. Команд. — полк. З.Берлінг. 10 серп. 1943 уряд СРСР дав згоду на вхо-
124 АРМСТРОНГ
Р. Арон.
Українська Центральна Рада відкидала необхідність створення в Україні регулярної армії, обстоюючи принцип формування ЗС на міліційній основі. Внаслідок цього, а також під впливом більшовицької агітації українізовані військ. частини розпадалися. У берез.—квіт. 1918 Армія УНР налічувала бл. 15 тис. вояків, 60 гармат, 250 кулеметів (див. також Синя дивізія). У листоп. 1918, під час протигетьманського повстання 1918, військо Директорії складалося з Окремого загону січових стрільців, Запорізького корпусу Армії УНР, окремих частин Сірої дивізії, Сердюцької д-зії та повстанських загонів. Чисельний склад сягав 300 тис., але після 5-місячної війни з Рад. Росією лишилося тільки 30 тис. вояків. Навесні 1919 Армія УНР була реорганізована. З 11 д-зій ств. 5 самостійних груп: Січових стрільців (командир — полк. Є.Коновалець) — 4,7 тис.; Запоріз. (полк. В.Сальський) — 3 тис.; Волин. (ген. В.Петрів) — 4 тис.; д-зія полк. О.Удовиченка — 1,2 тис.; група отамана Ю.Тютюнника — 3,5 тис. До складу Армії УНР входили також повстанське формування «Запорізька Січ» отамана Ю.Божка (1 тис.) та ін. повстанські загони. У лип.—серп. 1919 Армія УНР, яка налічувала 35 тис. бійців, розпочала похід на Київ—Одесу, який завершився невдачею. Під час Першого зимового походу Армії УНР 1919—1920 у складі бойової групи було бл. 10 тис. вояків. З походу вернулося 2680. У жовт. 1920 кількість вояків в Армії УНР становила 23 тис. У листоп. 1920 після тяжких боїв з Червоною армією Армія УНР перейшла р. Збруч (прит. Дністра) і була інтернована польс. владою. 1921 Армія УНР дислокувалася у трьох таборах: Каліш, Щипйорно і Стржалково (Стршалково). Заг. її кількість становила 17 464 вояки. У січ. 1921 ств. партизан.-повстанський штаб при Гол. команді військ УНР, який очолив ген. Ю.Тютюнник. Штаб координував дії повстанських загонів в Україні. У листоп. 1921 він здійснив рейд на Правобереж. Україну трьома групами (1,5 тис. вояків) — Бессарабською, Подільською та Волин., сформованими з добровольців та інтернованих вояків Армії УНР. Похід завершився невдачею (див. Другий зимовий похід Армії УНР 1921). 1924 Армія УНР припинила існування як організована зброй-
на сила. Інтерновані вояки поступово перейшли на становище політ. емігрантів. У подальшому вони влилися до складу укр. нац.патріотичних орг-цій. Літ.: Стефанів З. Українські збройні сили в 1917—1921 рр.: Воєнно-історичний нарис. Коломия, 1935; Історія українського війська. Львів, 1992; Удовиченко О.І. Україна у війні за державність: Історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил, 1917—1921. К., 1995. А.О. Буравченков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АРМІЯ ПОЛЬСЬКА В СРСР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
