А. (від лат. adventus — пришестя) — течія пізнього протестантизму, яка виникла в 30-х рр. 19 ст. у США. Її засн. У.Міллер пророкував друге пришестя Ісуса Христа між 1843 та 1844. Попри провал пророкування, вчення про близьке друге пришестя Ісуса Христа посідає особливе місце у догматиці А., яка вперше була кодифікована 1845 на з’їзді в м. Олбані (шт. Нью-Йорк, США). А. стверджує, що друге пришестя Христа буде супроводжуватися воскресінням праведників, і лише після тисячолітнього царства Христа воскреснуть також неправедні. Адвентисти дотримуються водного хрещення дорослих та омовіння ніг. З ім’ям засновниці та ідеолога Церкви адвентистів сьомого дня (АСД) Е.Уайт (1827—1915) пов’язані ін. осн. положення віровчення адвентистів: дотримання суботи («четверта заповідь»), заперечення безсмертя душі, раю та пекла, а також введення «санітарної реформи», складовою частиною якої є заборона вживати м’ясо, міцні напої (алкоголь, каву), дотримання принципів здорового способу життя і відпочинку. Найчисленніша течія сучасного А. — Церква АСД, яка налічує понад 5 млн чл., веде широку місіонерську роботу, утримує лікарні, школи, сиротинці, будинки престарілих. В Україні біля витоків А. стояли меноніти, які, після запрошення їх імп. Катериною II до Російської імперії, розселилися в степовій частині України. Перші громади адвентистів виникли (1886) в Таврійській губ. в Криму і (1870) в с-щі Тараща. Як царська, так і рад. влада обмежували,
утискували і переслідували адвентистів. 1931—38 Церква АСД як орг-ція і більшість її громад зазнали жорстоких переслідувань. З 1944 відновлено реєстрацію реліг. об’єднань (громад) АСД. Проте період від 1954 до 1981 був найскладнішим для існування Церкви АСД на тер. СРСР. 12 груд. 1960 Всесоюзну раду АСД ліквідовано. Церква АСД як орг-ція припинила легальне існування. Втручання органів влади спричинило розкол громад АСД, які почали протидіяти одна одній. Розпад Рад. Союзу, проголошення прав на свободу світогляду і віросповідання, можливість проведення місіонерсько-євангельських кампаній сприяли бурхливому зростанню чисельності громад АСД в незалежній Україні: якщо 1992 налічувалося понад 270 громад цієї церкви, то 2000 вже діяло 784, а кількість віруючих — чл. Церкви АСД — зросла за цей період з 16 тис. до 60 тис. Адвентистські громади найбільше поширені в Чернів. (85) та Він. (70) областях. В Україні існують і адвентисти-реформісти — прибічники «руху реформи» в А., який виник внаслідок суперечок серед європ. адвентистів навколо проблеми ставлення до військ. обов’язку з початком Першої світової війни. Громади адвентистів-реформістів в Україні поширилися у 1920-х рр. Згодом вони змушені були піти у підпілля і так існували до отримання Україною незалежності. Між адвентистами-реформістами і АСД є певні розбіжності у віровченні. Реформісти більш жорстко дотримуються положень «санітарної реформи», виконання «четвертої заповіді», по-своєму тлумачать бібл. тексти, надають особливого значення творам Е.Уайт. На 2000 в Україні діяло 55 громад адвентистів-реформістів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Адвентизм в Україні» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
