АГРАРНА РЕФОРМА 16 СТОЛІТТЯ — заходи, що здійснювалися правителями Великого князівства Литовського (ВКЛ) задля зміцнення держ. казни за рахунок реформування усталених на той час аграрних відносин. Осн. засади А. р. були викладені у великокнязівських правових актах: уставі 1514; грамоті 1529; уставі 1547; «Уставі на волоки» 1557, поправах до останніх від 20 жовт. 1557, 20 трав., 20 черв., 20 жовт. 1558; посланнях та інструкціях ревізорам, мірникам і лісничим. Джерелами А. р. були також практика і досвід промірювання й кадастру земель у помістях окремих регіонів Литви, Білорусі та України 1-ї пол. 16 ст. Планувалося на основі чіткого обліку великокнязівської, шляхетської і сел. землі підвищити продуктивність фільварків (а там, де не було останніх, створити їх) і сел. г-в з метою збільшення вир-
32 АГРАРНЕ
ва товарного збіжжя. Для цього передбачалося усунути всі наявні перешкоди (дальноземелля, хаотичність розміщення полів тощо) і створити сприятливі умови для остаточного переходу г-в до досконаліших землеробських систем. Необхідно було й раціональніше розподілити сел. землю згідно з вироб. можливостями кожного дворового г-ва, а також встановити для них адекватні їхній екон. спроможності податки і повинності. Додатковим джерелом зростання надходжень до казни мали стати лісові угіддя. А. р. розпочалася в 1-й пол. 16 ст. Вона була проведена у великокнязівських помістях власне Литви, Зх. і Центр. Білорусі та деяких зх. регіонах України і завершилася в 60-ті рр. 16 ст. (загалом ревізори переміряли бл. 2 млн га землі). У приватних маєтках магнатів і шляхти реформа дещо затягнулася. Реформування останніх на литов. землях тривало до кін. 16 ст., а в сх.-білорус. волостях ВКЛ — аж до серед. 17 ст. На укр. землях, які після Люблінської унії 1569 відійшли до Польщі, впровадження волочної системи (див. Волочна поміра) відбувалося і в подальшому. На Правобережній Україні реформування земельного устрою відбувалося також у 2-й пол. 16 ст., а в 1-й пол. 17 ст. спроби введення волочної системи були зафіксовані на Лівобережній Україні. Загалом на власне укр. землях реформування г-в за принципом волочної системи протягом 16 ст. було засвідчено (джерелами) в Кременецькому пов., Ковельському, Ратненському й Любомльському староствах, а також у Руському воєводстві (крім Снятинського, Коломийського, Галицького, Теребовлянського та Рогатинського староств). В останньому вводилися не волоки, а лани. Було також зафіксовано фрагментарні відомості про волочні села в окремих приватних помістях Луцького та Володимирського пов. на Волині. А. р. внесла зміни в сел. землеволодіння. У реформованих селах руйнувалося сформоване віками, засноване на звичаєвому праві володіння селян землею — вони втрачали можливість вільно розпоряджатися своїми наділами, а розміри останніх значно зменшувалися. Хоча структура сел. землеволодіння не зазнала кардинальних змін: з одного боку, укр.
селяни мали індивідуальні наділи (алоди), а з другого — як і до реформи, зберігалося громад. землеволодіння (альменда). Щоправда, і за землі спільного користування селяни зобов’язані були сплачувати податки. Реформа призвела до збільшення норми феод. ренти. У реформованих селах Волині широко практикувалася відробіткова та грошова рента. Відробітки в 2-й пол. 16 ст. становили 3—4 дні на тиждень, а грошовий чинш коливався від 31 до 60 грошей з однієї волоки. В перебігу А. р. певною мірою змінювалося становище сільс. адміністрації укр. земель. Нововведенням було створення війтівств, які охоплювали кілька сусідніх сільс. громад. Війти в таких випадках займали проміжне місце між кер-вом окремих громад (ін-ти отаманів, тивунів, старців, десятників) та урядом гродським. Значної трансформації зазнала просторова локалізація сільс. поселень України. В реформованих регіонах Волині на зміну розкиданим малодвірним селищам-дворищам з черезсмужжям їхніх земель прийшли багатодвірні села з упорядкованою забудовою. В ході наступу на сел. землеволодіння, який відбувався під час А. р., посполиті відтіснялися на пд.-сх. укр. землі. Значна ч. переселенців згодом вливалася в козац. середовище. Подібна доля спіткала й укр. боярство. Певна частина бояр-слуг, які не змогли під час А. р. підтвердити свої права на землю та шляхетство, також поповнила ряди укр. козацтва, що сприяло не лише кількісному зростанню останнього, а й якісним змінам в його середовищі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АГРАРНА РЕФОРМА 16 СТОЛІТТЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
