АВТОНОМНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ — конфесія, що виникла й діяла на тер. Рейхскомісаріату «Україна» в роки гітлерівської окупації. На архієрейському соборі у серп. 1941 в Почаївській лаврі за участі архієпископів Олексія (Громадського), Симона (Івановського), єпископів Веніаміна (Новицького) і Пантелеймона (Рудика) було вирішено: а) до помісного собору правосл. церкви в Україні вважати її канонічно залежною від Моск. патріархату РПЦ; б) повернути їй права автономії; в) надати старшому з ієрархів архієпископу Олексію повноваження обласного митрополита. На соборі єпископів у груд. 1941 Олексія (Громадського) оголошено митрополитом Волин. і Житомир. та екзархом України. Канонічною підставою утворення Автономної правосл. церкви (АПЦ) стали рішення Всерос. помісного собору (1918
АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ — адм.-тер. одиниця у складі України. Статус АРСР у складі УРСР отримала 12 лют. 1991, перейменована на АР Крим 24 квіт. 1992. Розташов. на Крим. п-ові, є найпівденнішим регіоном України. На зх. та пд. омивається Чорним м., на сх. — Азовським м. Керченською протокою відділена від РФ. На пн. межує з Херсонською областю. З материком з’єднана Перекопським перешийком, на якому прокладено залізницю та автомагістраль. Тер. — 36,1 тис. км2 (4,3 % від тер. України). Поділяється на 14 р-нів, має 16 міст, 56 с-щ міськ. типу, 243 сільс. ради, 957 сільс. населених пунктів. Адм. центр — м. Сімферополь. Чисельність нас. — 2033,7 тис. осіб (2001), міського — 63 %, сільс. — 37 %. За нац. складом переважають росіяни — 58,3 %, українці складають 24,3 %, кримські тата-
ри — 12 %. Статус істор. населених місць мають: Балаклава, міста Сімферополь, Алупка, Алушта, Армянськ, Бахчисарай, Білогірськ, Євпаторія, Інкерман, Керч, Саки, Старий Крим, Судак, Феодосія, Ялта, с-ща міськ. типу Гаспра, Гурзуф, Коктебель, Кореїз, Лівадія, Масандра, Новий Світ, Ореанда, Партеніт, Сімеїз, Форос, Чорноморське, Щебетовка. За характером рельєфу тер. Криму поділяють на пн. — рівнинну (Степовий Крим) та пд. гірську — Крим. гори (Гірський Крим). Осн. корисні копалини: залізні руди, природний газ тощо. У р-ні Карадага — поклади напівкоштовних каменів. Пд. берег Криму — рекреаційний регіон, клімат пн. ч. помірно континентальний, посушливий, пд. — субтропічний середземномор. типу. Річок у Криму небагато, на найбільших з них створено водосховища для водопостачання міст. Найбільша водна артерія — Пн.Крим. канал. Є лиманні солоні озера (Сасик, Сакське), мінеральні джерела і лікувальні грязі. Тер. Криму заселена від часів раннього палеоліту. Найдавніше відоме на ймення нас. — кіммерійці та таври, в 7 ст. до н. е. в степовій ч. Криму владарювали скіфи. Від 6 ст. до н. е. Крим став об’єктом грец. колонізації, на узбережжі виникли міста-колонії, ч. яких увійшла до Боспорського царства, ч. — до Херсонеської д-ви (див. Херсонес Таврійський). На поч. 1 тис. н. е. Крим потрапив в орбіту впливу Рим. імперії (див. Рим Стародавній), у 3—15 ст. значною його частиною володіли готи, у 13 ст. їх, однак, потіснили генуезці. Помітний вплив на етнічний склад Криму справили гуни, хозари, слов’яни, печеніги, половці. У 13 ст. в Крим вторглися татари Золотої Орди. Після розпаду Золотої Орди в Криму виникло Кримське ханство (1443), яке від 1475 до 1774 було васалом Османської імперії. 1783 Крим приєднаний до Російської імперії, 1784 він увійшов до новоств. Таврійської області, 1797 — до Новоросійської губернії, 1802 — до Таврійської губернії. В кін. 19 ст. до складу останньої, крім 5 крим. повітів (Сімферопольський, Євпаторійський, Перекопський, Феодосійський, Ялтинський), входили також 3 повіти Причорномор’я (Бердянський, Дніпровський, Мелітопольський). Не входили до складу губ. міські
округи Керченсько-Єнікальського градоначальства та Севастопольського військ. губернаторства. Таврійська губ. була ліквідована у зв’язку з утворенням Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди (існувала протягом берез.—квіт. 1918). У квіт. 1919 було проголошено Крим. Соціаліст. Рад. Республіку, у жовт. 1921 створено Кримську Автономну Соціалістичну Радянську Республіку в складі РСФРР. До неї входили Джанкойська, Євпаторійська, Керченська, Севастопольська, Сімферопольська, Феодосійська та Ялтинська округи. Конституція Крим. АСРР (листоп. 1921) органами центр. влади в Крим. АСРР визначила Всекрим. з’їзд Рад і Крим. ЦВК, а держ. мовами — рос. і кримськотатар. В новій редакції Конституції Крим. АРСР (4 черв. 1937) закріплювався статус ВР Крим. АРСР, а пункт про дві держ. мови був знятий. На 1938 в республіці налічувалося 26 р-нів. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 на окупованій гітлерівцями тер. Криму (1941—44) діяли чис-
ленні підпільні орг-ції і партизан. загони. 250 днів тривала Севастопольська оборона 1941—1942. Тер. п-ова була звільнена в ході Кримської наступальної операції 1944. У трав. 1944 за звинуваченням у пособництві гітлерівським окупаційним властям із Криму було виселено крим. татар (див. Депортація кримськотатарського народу 1944), у черв.—серп. депортовано також вірменів, болгар, греків, німців. Після закінчення війни почалося переселення до Криму нас. з тер. СРСР, що найбільше постраждали. 30 черв. 1945 Крим. АРСР перетворено на Крим. обл. у складі РРФСР, 19 лют. 1954 Крим. обл. передано до складу УРСР. На поч. 1990-х рр. ініційовано перегляд статусу Криму на засадах відновлення Крим. АРСР. З урахуванням підсумків проведеного в Криму референдуму, ВР УРСР ухвалила Закон про відновлення крим. автономії (12 лют. 1991). АР Крим як адм.-тер. автономія самостійна у вирішенні питань, які віднесені до її відання. Вона здійснює, зокрема, нормативне регулювання питань с.
госп-ва і лісів; меліорації і кар’єрів; громад. робіт, ремесел і промислів; містобудування і житлового г-ва; туризму, готельної справи, ярмарків доброчинності; закладів к-ри, історико-культ. заповідників; транспорту заг. користування, автошляхів, водопроводів; мисливства, рибальства, санітарної і лікарняної служб. АР Крим, відповідно до Конституції України 1996 і законів України, зараховує у свій бюджет податки і збори, стягнуті на її тер., та передає їх ч. у держ. бюджет України на заг.-держ. витрати; має право на проведення експериментів у сфері оподаткування. Конституція АР Крим, прийнята 21 жовт. 1998, закріплює принцип рівності нац. к-р, встановлює межі функціонування поряд з держ. укр. також рос., кримськотатар. та ін. мов. АР Крим має свої символи: Герб, Прапор і Гімн. Нормативно-правові акти ВР АР Крим і РМ АР Крим повинні відповідати Конституції і законам України. Місто Севастополь як адм.-тер. одиниця має спец. статус, який, однак, лишається поки що недостатньо врегульованим.
25 АВТОНОМНА
26 АВТОНОМНО
Гострою для Криму є проблема інтеграції в укр. сусп-во колиш. депортованих крим. татар, які повертаються сюди. Владні структури України розв’язують ці проблеми, контактуючи з Меджлісом кримськотатарського народу та ін. громад. орг-ціями крим. татар. Природно-кліматичні умови Криму обумовлюють першочерговий розвиток на тер. АР Крим санаторно-курортного г-ва та пов’язаних з цією сферою галузей пром-сті і с. госп-ва. Провідні галузі — харчова (виноробна, рибопереробна), хімічна. Осн. істор. пам’ятки: Генуезька фортеця (14—15 ст., Судак), Вірм. церква св. архангелів Михаїла і Гавриїла (1408, Феодосія), Генуезька і міська фортеці (14 ст., Феодосія), мечеть хана Узбека (1314, Старий Крим); Ханський палац (16—17 ст., Бахчисарай), Успенський печерний монастир (7—19 ст., Бахчисарай), мечеть Тохтали-Джамі (1707, Бахчисарай), фортеця і печерне місто «Чуфут-Кале» (10—18 ст., Бахчисарай), церква Іоанна Предтечі (8—14 ст., Керч), палац графа М.Воронцова і парк (1827, Алупка), Лівадійський комплекс будівель палацу Романових (19—20 ст., Ялта). Літ.: Кондараки В.Х. Универсальное описание Крыма, ч. 2—7. СПб., 1875; Маркович Е. Очерки Крыма. СПб., 1902; Башкиров А.С. Древние и средние века в истории Крыма. Симферополь, 1929; ІМіС УРСР. Кримська область. К., 1974; Все о Крыме. Ежегодное справочно-информационное издание. Х., 1998; Все про Україну, т. 1—2. К., 1998; Крым многонациональный. Симферополь, 1998; Габриелян О.А. и др. Крымские репатрианты. Депортация, возвращение и обустройство. Симферополь, 1998; Конституція Автономної Республіки Крим. Сімферополь, 1999; Административно-территориальные преобразования в Крыму 1783—1998. Симферополь, 1999. Я.В. Верменич.
Закарпаття до складу Чехословаччини. Наприкінці 1930-х рр. нараховував від 5 до 7 тис. чл. Лідери союзу виступали за включення Закарпаття до Угорщини. На союз істотний вплив мали проугорськи налаштовані греко-катол. священики, зокрема єпископ О.Стойка, каноніки О.Ільницький і С.Фенцик. А.-з. с. фінансувався з Будапешта. Лідер союзу А.Бродій очолив 11 жовт. 1938 перший автономний уряд Карпатської України, який проіснував до 26 жовт. А.Бродія було заарештовано чехословац. контррозвідкою за проугор. діяльність. А.-з. с., як і всі ін. політ. партії Закарпаття, 25 жовт. 1938 розпущено чехословац. урядом. Після окупації Закарпаття Угорщиною керівники А.-з. с. М.Демко, А.Бродій, П.Дем’янович, С.Фенцик були без виборів призначені чл. угор. парламенту. Літ.: Болдижар М.М. Закарпаття між двома світовими війнами. Ужгород, 1993; Вегеш М.М. Карпатська Україна 1938—1939 років у загальноєвропейському історичному контексті, т. 2. Ужгород, 1997. М.М. Вегеш.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АВТОНОМНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
