КОНИСЬКИЙ (у польських творах Konin`ski) Георгій (до постригу — Григорій Осипович); 31 (20).11.1717—24(13).11.1795) — церк. та громад. діяч, філософ і письменник. Належав до роду Кониських. Н. в м. Ніжин. Закінчив Київ. акад. (див. Києво-Моги-
лянська академія), залишився там викладати поетику, згодом — курс філософії й богослов’я. 1744 прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі. У філософії підтримував орієнтацію на європ. раціоналізм, був прихильником викладання розділу моральної філософії, запровадженого Феофаном (Прокоповичем). Прочитав студентам акад. два філос. курси, перший з яких (1747—48) ґрунтувався на інтерпретаціях системи Арістотеля, а другий (1749—51) більше тяжів до системи Р.Декарта й був зорієнтований на здобутки природничих наук. 1751— 55 — ректор академії. Автор проекту перебудови системи навчання в Україні в напрямі наближення її до тогочасного природознавства. Від 1755 до кінця життя — єпископ Могильовський (від 1772 — єпископ Могильовський, Мстиславський і Оршанський) єдиної на той час у Білорусі правосл. єпархії. 1762 виступив з вірнопідданницькою проповіддю на коронації рос. імп. Катерини II в Москві, 1765—66 перебував у Санкт-Петербурзі, 1767—68 жив у Варшаві. При підтримці рос. цариці вів переговори з польс. королем Станіславом-Августом Понятовським щодо поліпшення статусу православних у Речі Посполитій і обмеження наступу унійної церкви. Від 22 верес. 1783 — чл. Найсвятішого Синоду (див. Синод). Відстоював православ’я навіть під загрозою смертельної розправи. Заснував у Могильові (нині місто в Білорусі) школу на зразок Київ. колегіуму. Опублікував як підручник курс поетики Феофана (Прокоповича).
В укр. літ. увійшов як автор драми-мораліте «Воскресіння мертвих», де гостро звучить соціальна тема — пригноблення пересічних козаків старшиною. Написав кілька віршів, а також істор. досліджень польс. та укр. книжною мовами, де на основі зібраних документів відстоював незаконність унії (див. Берестейська церковна унія 1596) на укр. і білорус. землях. Прославився як палкий проповідник. Опубліковані та рукописні тексти його проповідей свідчать про його громадян. позицію: боротьбу проти хабарництва в судах та держ. установах, пропаганду освіти серед широких верств нас., осуд жорстокої експлуатації людини людиною та невігластва як основи рабства. У кількох списках «Історії Русів» та в її першому виданні (1846) К. вказаний автором цього твору. П. у м. Могильов. Тв.: Praecepta de arte poNtica. 1746 (рукопис); Prawa i wolnoСci dyssydent\w w naboпen`stwie chrzeСcijaЅskim w Koronie Polskiej i w Welkim Xi“stwie Litewskim. Warszawa, 1767; О должностях пресвитеров приходских. К., 1789, 1799 (у співавт.); Собрание сочинений Георгия Кониского, архиепископа Белорусского, ч. 1—2. СПб., 1835; Філософські твори, т. 1—2. К., 1990. Літ.: Возняк М. Історія української літератури, т. 3. Львів, 1922; Кашуба М.В. Георгий Конисский. М., 1979; Георгій Кониський: Світогляд та віхи життя. К., 1999. М.В. Кашуба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНИСЬКИЙ» з дисципліни «Нарис історії України»
