Директорія УНР. Західноукраїнська Народна республіка (1918–1919 рр.)
13-14 листопада 1918 р. у Києві на базі Українського національного союзу була утворена Директорія УНР (В.Винниченко – голова, С.Петлюра, Ф.Швець, А.Макаренко, О.Андрієвський). Вона звернулася до населення із відозвою підніматися на боротьбу проти режиму П.Скоропадського. 15 листопада Директорія розпочала збройне повстання. Заручившись підтримкою у Білій Церкві корпусу Січових Стрільців на чолі з Є.Коновальцем, війська Директорії 18 листопада 1918 р. в бою під Мотовилівкою (за 30 км від Києва) завдали поразки гетьманським частинам. На початку грудня армія УНР контролювала майже всю територію України. 14 грудня 1918 р. вона вступила до Києва. Наступного дня Рада Міністрів Української держави відмовилася від влади на користь Директорії. 26 грудня 1918 р. Директорія ухвалила Декларацію, в якій проголосила себе тимчасовою революційною верховною владою. Згідно з декларацією розпускались органи місцевого самоврядування, скасовувалися всі закони і постанови Гетьмана. Відновилася республіканська форма правління, була призначена Рада Народних Міністрів на чолі з соціал-демократом В.Чехівським (згодом уряди очолювали С.Остапенко, Б.Мартос, І.Мазепа, В.Прокопович). Політичні розбіжності, що мали місце у Директорії, особливо між її лідерами В.Винниченком і С.Петлюрою, відсутність єдності між політичними партіями, а також національний і соціальний максималізм зумовили значні труднощі і проблеми у житті країни. Західноукраїнська народна республіка (ЗУНР). Скориставшись розпадом Австро-Угорської імперії, галичани у ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. у Львові організували революційне повстання, а через декілька днів офіційно проголосили ЗУНР. 13 листопада 1918 р. було ухвалено Тимчасовий закон про державну самостійність західноукраїнських земель та сформовано склад уряду – Державного секретаріату на чолі з К.Левицьким. Визначено символіку: герб – золотий лев на синьому тлі; прапор – блакитно–жовтий. Голова Народної Ради Є.Петрушевич згодом став фактично Президентом ЗУНР. Була сформована Українська галицька армія (УГА). Не маючи змоги довго утримувати Львів, українці залишили його і відступили через Тернопіль до Станіслава (тепер Івано-Фран-ківськ). В українсько–польській війні перевага була на боці поляків, яким надали допомогу країни Антанти. Злука УНР та ЗУНР. Складне становище обох держав спонукало їх до пошуку шляхів порозуміння і взаємодопомоги. 1 грудня 1918 р. у Фастові Директорія та ЗУНР підписали т. зв. Передвступний договір, в якому висловили бажання “злучитися в одно державне тіло”. З січня 1919 р. Українська національна рада в Станіславові ратифікувала фастівську угоду і урочисто проголосила про з'єднання ЗУНР і УНР “в одну суверенну Народну Республіку”. 22 січня 1919 р. у Києві на Софіївському майдані було урочисто проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР. Вперше Наддніпрянська Україна об’єдналася з Західною Україною у єдиній національній державі. ЗУНР тимчасово передала законодавчу і виконавчу владу Директорії, ставши Західною областю УНР (ЗО УНР). Але, на жаль, ця історична подія мала символічний характер і реального об’єднання у той складний період не відбулося. Згодом ідею соборності українських земель використали більшовики, приєднавши Східну Галичину і Західну Волинь до складу СРСР внаслідок злочинного пакту Молотова – Ріббентропа 1939 р.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Директорія УНР. Західноукраїнська Народна республіка (1918–1919 рр.)» з дисципліни «Історія України»
