На початку 1848 р. в низці європейських країн, у тому числі й у Австро-Угорщині, почалися буржуазно-демократичні революції. Уряд Австро-Угорщини змушений був скачувати кріпосне право (у квітні 1848 р.). У травні 1848 р. представники української ліберальної буржуазії, інтелігенції та уніатського духовенства створи-
168
Модуль 2. Нова історія України ли у Львові українську політичну організацію — Головну руську раду на чолі з єпископом Г. Яхимовичем. Вона почала видавати першу газету українською мовою — «Зорю Галицьку», символом українського народу проголосила галицький герб — золотого лева на блакитному тлі й жовто-блакитний прапор. На території Східної Галичини були організовані 12 окружних та 50 деканальних і сільських руських рад. Головна руська рада діяла в цілому з лояльних позицій щодо Австро-Угорської монархії, не зачіпаючи основ ладу. Вона виступала за перетворення Східної Галичини в окрему провінцію, тобто за її територіальну автономію, створення української національної гвардії, поширення української мови (навчання, публікація документів), дозвіл українцям обіймати державні посади, зрівняти уніатське духовенство з католицьким. Але з цієї програми реалізовано було лише навчання (з 1848 р.) українською мовою в народних школах та викладання її в гімназіях. Прагнення Головної руської ради об'єднати всі землі, на яких жили українці в межах Австрійської імперії, закінчилося невдачею. У березні 1849 р. румунська аристократія домоглася відділення Буковини від Галичини в окремий коронний край. З іншого боку, угорці не допустили відділення Закарпаття, де вони панували. Головна руська рада змушена була припинити свою діяльність у 1851 р. У листопаді 1848 р. вибухнуло збройне повстання у Львові, де висувались вимоги введення автономії у Східній Галичині. Повстання зазнало поразки. У Північній Буковині в 1848 р. селяни відмовлялися виконувати феодальні повинності, захоплювали поміщицькі володіння. Повстання очолив депутат австрійського рейхстагу Лук'ян Кобилиця. Владі вдалося придушити повстання лише через півтора року. Значення революції в тому, що вона призвела до ліквідації кріпосного права і піднесення національно-визвольного руху. Незважаючи на поразку буржуазно-демократичної революції 1848-1849 pp. в Австрії, криза феодалізму в цій імперії ще більше загострилася, йшов процес розвитку капіталістичних відносин. У 1867 р. прийнято конституцію, за якою Австрійська імперія стала двоїстою, перетворилася на Австро-Угорську, декларувався перехід від централізму до федералізму, розподіл законодавчої влади між імператором, рейхстагом і обласними сеймами. Офіційно проголошувалась рівноправність у державних установах, судах, школах. Але реально панівне становище на західноукраїнських землях займали австрійська, угорська, польська, румунська верхівки. Галичині надали обмежену внутрішню автономію. Українська територія Галичини охоп-
169
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
лювала 59 повітів з 3759 місцевостями, причому українці мали в 3173 місцевостях абсолютну більшість, а в 77 — відносну, А відповідно до перепису населення в 1900 р. у Галичині проживало 7 млн 185 тис. осіб, із них 42,3 % складали українці. Вони складали більшість населення західноукраїнських земель (з 6,4 млн — 4,6 були українці). У повітах, де українці складали більше 90 % населення, офіційною мовою була лише польська. Першу українську гімназію удалося відкрити у Львові в 1867 р. і протягом наступних 40 років їх було відкрито тільки 5, тоді як поляки мали 4 вищих навчальних заклади, 96 гуманітарних і 14 реальних гімназій. За ліквідацію феодальних повинностей поміщики в 1851 р. отримали певну суму 5-відсотковими облігаціями, які погашу-валися з 1859 р. Селяни ж за це повинні були сплатити великий викуп, який для галичан був у п'ять разів більшим, ніж для німецьких селян. Розширювалася й зміцнювалася приватна власність на землю, зменшувалося поміщицьке землеволодіння, зростала ціна на землю як на товар. Характерними ознаками селянських господарств були малоземелля, кругова порука, обтяженість викупними платежами, податками і повинностями, аграрне перенаселення. У 1900 р. 42,6 % селянських господарств мали менше ніж 2 га, а наступні 37,5 % від 2 до 5 га. Промисловість західноукраїнських земель розвивалась повільно. Низка галузей (цукрова, шкіряна, текстильна), не витримуючи конкуренції дешевих виробів з Австрії, занепадала. Але розвивалися галузі видобування й первинного оброблення сировини (нафтове, лісообробне). Промисловість мала дрібний, кустарно-ремісничий характер, була маломеханізованою. Почалося будівництво залізниць. У1864 р. залізничну колію було проведено з Кракова до Львова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Революція 1848 р.» з дисципліни «Історія України»
