Віруси здатні вражати і еукаріотичні клітини. При цьому кожен вірус має свого специфічного хазяїна (рис. 37). Життєвий цикл вірусу імунодефіциту людини такий (рис. 38): 1) вірус наближається до Т4-лімфоцита; 2) вірусний глікопротеїн прикріплюється до рецепторного білка на плазматичній мембрані; 3) вірус потрапляє у клітину шляхом ендоцитозу;
Рис.37. Будова вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), який належить до ретровірусів. Під дією ферменту зворотної транскриптази інформація, закодована у одноланцювих РНК, транскрібується у відповідні ДНК-нитки. 4) вірусна РНК вивільняється у цитоплазму разом з ферментом зворотною транскриптазою; 5) у результаті транскрипції одноланцюгової вірусної РНК за участю зворотної транскриптази утворюється дволанцюгова ДНК; ДНК, що утворилась, потрапляє у клітинне ядро та вбудовується у ДНК клітини-хазяїна. З кожним клітинним поділом одночасно копіюється вбудована вірусна ДНК. У результаті кількість інфікованих клітин збільшується; 6) після завершення латентного (неактивного) періоду (близько 5 років) вірус знову активується. Фактори активації не встановлено; 7) утворюється нова вірусна РНК і синтезуються нові білки; 8) складання вірусних частинок; 9) вірусні білки відокремлюються від клітини шляхом екзоцитозу; 10) інфікування клітини вірусом призводить до її загибелі.
Рис. 38. Життєвий цикл ВІЛ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Віруси як збудники хвороб» з дисципліни «Біологія клітин»
