Трудовий колектив як об'єкт вивчення соціології праці розглядається цією наукою під різними кутами зору. На самперед він вивчається як соціальна спільність, основ ний осередок суспільства, основна ланка його соціальної структури, соціальної організації, одна з найпоши реніших соціальних груп. Крім того, трудовий колектив розглядається як суб'єкт і об'єкт управління соціальними процесами на соціальному мікрорівні. Трудові колективи виступають також як суб'єкти і об'єкти формування соціальних відносин, а також підтримки й розвитку колективістського способу життя. (Однак вивчення цих аспектів трудових колективів не передбачене в даному курсі.) Поняття колектив (від лат. collectivus — збірний) вжи вається для позначення соціальної спільності людей, об'єднаних спільною діяльністю на основі чинних соціально-економічних відносин, єдністю цілей та інте ресів, взаємною відповідальністю, відносинами товари ськості і взаємодопомоги, організованих і забезпечених органами управління та самоврядування. В основі виникнення колективів лежить спільність корінних інтересів. Однак колективність як усвідомлене прагнення до спільної реалізації цих спільних інтересів не завжди може бути реалізована повною мірою. Тут важливі суспільні умови, у яких народжується колективність.
ГЛАВА 12 ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ ЯК СОЦІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ
Тривалий час у вітчизняній соціологічній літературі домінували уявлення про неможливість виникнення справжньої колективності в умовах класово анта гоністичного суспільства. «Вдавана колективність», «су рогат колективності» — такими ідеологізованими ярли ками позначалася неможливість колективістських відно син за умов капіталістичного виробництва. Очевидно, видимість спільності інтересів класів і груп, що протис тоїть класам, групам та індивіду, й насправді була прита манна соціально-трудовим відносинам на Заході. Проте навряд чи буде правильно вважати всі соціально-трудові відносини «сурогатами колективності». Для підтверджен ня цієї думки наведемо судження менеджера-експерта, чий авторитет має світове визнання. «Кожна справа, що потребує для ведення її більше як одну людину, — писав Генрі Форд, — є своєрідним товариством... Ці відносини завжди взаємні: шеф є компаньйоном свого робітника, а робітник — товаришем свого шефа... Обид ва необхідні» . 1 Орієнтація сучасного менеджменту на актуалізацію спільності інтересів власників підприємств, управлінсь кого персоналу і працівників, залучення широкого кола працівників до управління виробництвом і до співво лодіння через різні форми акціонування визнається сьо годні найбільш прогресивним та ефективним напрямом його розвитку. До того ж варто визнати, що колективність грубого зрівняльного комунізму, яка дісталася нам «у спадщину», також «вдавана». Відкидаючи особистість людини, при душуючи її інтереси від імені колективу і в ім'я колек тивних інтересів, затверджуючи грубу зрівняльність, та кий тип колективності несе на собі відбиток «вдаваної колективності». Як бачимо, питання сучасного трудового колективу потребує вдумливого підходу до вивчення наукових і навчальних джерел з даної теми. Відмовляючись від іде- ологізованого підходу до розуміння цього питання, важ ливо водночас ефективно використовувати значний нау-
1Форд Г. Моя жизнь, мои достижения. М., 1989. С. 99 —100.
347 1. Сутність, структура, функції і типологізація
ковий потенціал, нагромаджений вітчизняною та за рубіжною соціологією. Для розуміння сутності трудового колективу наведемо визначення, дане А. С. Макаренком: «Колектив — це вільна група трудящих, об'єднаних однією метою, єди ною дією, організована, має органи управління, дис
ципліни і відповідальності» . У цьому та в більшості 2 пізніших визначень вирізняються такі основні ознаки трудового колективу. • об'єднання людей, створене для реалізації виробни чо-економічних функцій; • спільність дій; • певна організація та управління; • загальна мета, спільні інтереси. Перевага в трудовому колективі ознак єдності не є аб солютною. За сучасних умов у його складі спільно пра цюють соціально неоднорідні групи працівників і розу мової, і фізичної праці, які виконують організаторські й виконавські функції, кваліфіковану й некваліфіковану роботу. Суттєвою ознакою трудового колективу є його струк турна оформленість. Найважливішими вважаються такі типи структур: • функціональна — це зв'язки між людьми, групами щодо обміну діяльністю, зумовлені технологією ви робництва, системою робочих місць, посадовими інструкціями працівників; • професійно-кваліфікаційна структура — сукупність зв'язків між групами працівників, які розрізняють ся за ознаками професії і кваліфікації. Кожна про фесія має свій діапазон кваліфікаційних груп: нек- валіфікована, малокваліфікована, кваліфікована і висококваліфікована праця; • соціальна структура — сукупність зв'язків між робітниками, інженерно-технічною інтелігенцією, службовцями і молодшим обслуговуючим персона лом. Відмінності між цими групами пов'язані зі
гМакаренко А. С. Соч.: В 7 т. М., 1957. С. ІЗ.
ГЛАВА 12 ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ ЯК СОЦІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ
змістом праці і роллю в організації та здійсненні процесу виробництва; • соціально-демографічна — сукупність зв'язків, що грунтуються на статево-вікових ознаках, родинному стані, рівні освіти; • соціально-психологічна — структура міжособистіс- них відносин, цінностей, установок, мотивів трудо вої діяльності й позавиробничої поведінки. Важливо зазначити, що кожна зі структур впливає на життєдіяльність колективу; це проявляється в сукупності реалізованих у трудовому колективі функцій. До основних функцій трудового колективу належать: • виробничо-економічна, яка полягає у створенні ма теріальних і духовних благ, виробництві товарів, послуг та інших суспільно корисних цінностей; • виховна функція полягає у формуванні в працівників високої відповідальності до праці, по чуття колективізму і свідомого ставлення до підприємства, готовності виконувати норми трудо вої моралі; • організаційно-управлінська функція припускає за лучення трудящих до системи громадського само врядування, прищеплювання навичок, досвіду та інтересу до організаторської роботи; • функція соціального контролю реалізується шляхом оцінки поведінки членів колективу, виходячи із соціальних норм, заохочення нормативної по ведінки та покарання за протинормативну; • функція задоволення потреб працівників як у ви робничій, так і в позавиробничій сфері; • функція створення умов для самореалізації і роз витку особистості працівників; • функція здійснення і відтворення колективістсько го, демократичного способу життя. Трудові колективи функціонують у всіх сферах суспільства, що накладає певну специфіку на їхню діяльність і враховується при класифікації.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність, структура, функції і типологізація» з дисципліни «Соціологія праці»
