Пошук нових адекватних наукових термінів, впровадження нових понять
На такому ідейному, політичному і науковому тлі і починають застосовуватися поняття “перехід”, “трансформація”, а також близькі до них за змістом – “транзит”, “транзиція”. Вони вживаються, зокрема, науковцями, які аналізують можливість і механізми перетворення тоталітарної системи на демократичну. Як відзначають сучасні дослідники, дуже швидко названі поняття екстраполюються у широкому спектрі тематики і зустрічаються, зокрема у такому сенсі: • ідеологічному – як загальний відхід від всього негативного (“комуністичного”) – при державотворенні після розпаду СРСР („транзитивні країни”); • як стадія або процес наближення економічних систем до ринкових стандартів – зокрема шляхом копіювання ринкових механізмів (“перехідна економіка”); • як утворення інститутів громадянського суспільства на противагу тоталітарному („перехідне суспільство”); Вказані поняття стають вживаними і у соціологічній науці – при дослідженні і описі метаморфоз суспільних процесів, динаміці індивідуального мислення, мотивації, груп, політичних уподобань тощо. Окремо і побічно відзначимо, що при характеристиці практично всіх граней суспільства, економіки і культури широко впроваджується поняття “криза”, яке є часто вживаним і сьогодні (часто як штамп - без необхідної потреби – можливо, внаслідок інертності мислення колишніх радянських функціонерів). Зазначимо, що науковці, у порівнянні з рядом політичних або господарчих (що часто одне і те ж) діячів доволі не часто його застосовують, вважаючи його надто категоричним. Так, у соціологічній науці воно цілком справедливо вважається малопродуктивним у порівнянні з зазначеними “перехід”, “трансформація”, “транзиція”, які не несуть елементу навіювання песимізму. Останні поняття, особливо “трансформація”, є зручними тому, що включають у себе телеологічний елемент – фактор доцільності, цілепокладання. Як правило, такі терміни пов’язуються з метою зміцнення державності, подолання тоталітарних рудиментів, розвитку ринкових відносин тощо. Іншими словами, існує прогресуюча тенденція витіснення поняття “перехід” з наукового вжитку, бо воно слабко апріорно пов’язане з упорядкованістю, стратегічністю і однозначною позитивністю руху. Разом з цим зазначимо, що нинішні намагання науковців цілісно і однозначно аналізувати перетворення пострадянського соціуму ще далеко не завершені. Відмічається різниця навіть у концептуальних підходах до трансформації – одні вчені розуміють її як динамічний стан, інші – як багатоскладовий процес. До пов’язаного розуміння таких позицій підходять лише небагато з них. Певний час у науковій, громадсько-політичній та іншій риториці, крім зазначених, поширювалося також і поняття “модернізація” суспільних та інших відносин (їх “осучаснення”) як певний синонім “трансформації”. Загалом таке тлумачення може бути назване вірним, але не до кінця, бо перше вживається не просто як перетворення, а у контексті наближення соціокультурних, економічних, політичних рис пострадянського, зокрема, вітчизняного середовища до найкращих світових зразків. Разом з цим самі “світові зразки” також аналізуються соціологами, економістами, політологами. У їх аналізові і характеристиці вчені оперують такими поняттями і категоріями, як: “глобалізація”, “постідустріальне” або “постмодерне”. Загалом гуманітарні дослідження показують, що у сучасному світі відбуваються складні взаємопов’язані але протилежні процеси інтеґрації і диференціації – стосовно економічних, культурних, різноманітних суспільних сфер. Явища ці вивчені загалом непогано, тлумачення їх є доволі однозначним, проте стосовно наслідків, перспектив їх загрози або вигідності індивідові, особистості, суспільній групі тривають запеклі дискусії. Сукупно з зазначеним вище, це ускладнює задачу побудови цілісного бачення трансформаційних процесів у пострадянських країнах – як локально, так, тим паче, у контексті врахування світових тенденцій. Чи означає такий стан речей те, що сьогодні треба відмовитися від намагань продовжувати транскрипцію поняття “трансформація”, оскільки така задача є вкрай важкою? Напевно, ні. Вчені наголошують, що більш конструктивним підходом є кількісне накопичення відомостей (емпіричних і умоглядних) про суспільну трансформацію, за яким неодмінно відбудеться формування цілісної теорії або навіть декількох – як на рівні спеціального соціологічного знання, такі і на рівні загальнотеоретичного.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Пошук нових адекватних наукових термінів, впровадження нових понять» з дисципліни «Історія вітчизняних теорій і вчень»
