Ринкова економіка розвивається циклічно. Економічне зростання змінюється спадом виробництва, процвітання — кризою і депресією. Багаторічні спостереження засвідчують, що циклічні коливання мають синхронний характер. Вони відбуваються зі сталою послідовністю і, як правило, у чітко визначених часових межах. Це дає можливість розглядати циклічність як загальну закономірність економічного розвитку. Багато років у економічній літературі переважав спрощений підхід до аналізу економічного циклу. Різноманітність його функціональних форм уніфікувалася. Не усвідомлювалась конструктивна функція економічної кризи як необхідної ланки економічного оновлення, інструменту формування нової, вищої (порівняно з попереднім розвитком) системи структурних зв'язків, як однієї з найважливіших умов самоудосконалення господарського механізму. 370
Теорія економічного циклу значно збіднювалася і у зв'язку з цим з її структури усувалась проблема економічної рівноваги. Зміст її фактично не розглядався. Між тим, рівновага і економічна криза—діалектичне взаємопов'язані протилежності, які не існують відокремлено одна від одної. Будь-який розвиток, у • тому числі економічний, завжди виступає як органічна єдність перервного і безперервного. Відповідно до цього і економічна рівновага є невід'ємним атрибутом циклічності, те, без чого циклічний розвиток, як і розвиток взагалі, неможливий. Теорія загальної рівноваги набула широкого розвитку в економічних дослідженнях західних учених. Ії вихідні позиції були розроблені ще представниками класичної школи економічної думки. Велику увагу цій теорії приділяють і сучасні економічні теорії. Це найважливіший розділ економічної науки, який має прямий вихід на вирішення практичних завдань ринкової економіки. Характерно, що в 1972 p. відомі американські економіст” Дж. P. Хікс і К. Ерроу були удостоєні Нобелівської премії з економіки “За розробку теорії загальної рівноваги і економічного добробуту”. Не можна заперечувати, що істотний внесок у теорію економічної рівноваги зробив К. Маркс. Він :вперше науково обгрунтував загальний методологічний принцип, згідно з яким кризові спади в економіці розглядалися як відхилення від стану рівноваги. Маркс вважав, що постійна тенденція різних сфер виробництва до рівноваги є реакцією проти постійного порушення цієї рівноваги. Саме такий методологічний підхід передбачає розгляд теоретичних основ економічної рівноваги як вихідний ступінь аналізу закономірностей розвитку економічного циклу і впливу на нього грошового фактора. За своїм змістом поняття “економічна рівновага” є досить простим. Воно відображує такий .стан економіки, за якого досягається стійке врівноваження взаємодіючих структур, що протистоять одна одній, їхнє взаємне збалансування. Важливо підкреслити, що йдеться про врівноваження економічної системи з допомогою саморегуляторів ринкового механізму. Рівновага відбиває внутрішній стан самовпорядковуваної ринкової системи. За визначенням П. Самуельсона, рівновага— це такий стан економіки, який зберігає здатність до саморегулювання. Мається на увазі, що будь-які, відхилення економічної системи від збалансованого стану, які виникають під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, автоматично викликають до дії сили, що прагнуть відновити порушені структурні зв'язки. Складності виходу з глибокої кризи, в якій перебуває економіка нашої країни, визначаються багато в чому тим, що адміністративна економіка повністю зруйнувала подібні саморегулятори. Автоматичним механізмом самонастроювання економічних 371
зв'язків є механізм досконалої (не обтяженої монополізмом) конкуренції. В цьому розумінні економічна рівновага розглядається як конкурентно-ринкова економічна рівновага. Умовами її формування є, по-перше, функціонування на ринку економічно самостійних суб'єктів; по-друге, можливість еластичного використання факторів виробництва і вільне ціноутворення; по-третє, відсутність монополії та адміністративного втручання держави в систему .підприємницької діяльності і, нарешті, по-четверте, наявність розвиненої ринкової інфраструктури. Існує прямий зв'язок між розвитком економічної рівноваги і поглибленням суспільного поділу праці. Йдеться про процеси, що взаємно зумовлюють один одного, перебувають у причинно-наслідковій залежності. З одного боку, об'єктивні основи формування механізму рівноваги визначаються рівнем і характером усталеного в економічній системі суспільного поділу праці. З іншого — ступінь розвитку суспільного поділу праці, його економічні межі визначаються об'єктивними з точки зору існуючих умов господарювання можливостями досягнення внутрішньої збалансованості економічних зв'язків. Об'єктивна зумовленість характеру і рівня розвитку суспільного поділу пр,аці можливостями досягнення економічної рівноваги є одним з 'найважливіших економічних законів ринкової економіки. Система економічної рівноваги багаторівнева за своїм змістом. В економічній теорії розрізняють рівновагу обміну, виробництва, розподілу і споживання. В своїй сукупності ці підструктури формують загальну систему економічної рівноваги відтворювального процесу, основною умовою формування якого є досягнення збалансованості між матеріально уречевленими ланками виробництва—виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, сферою послуг та інформатики, з одного боку, і вартісними частками одержаного продукту -— вартістю використаних у виробничому процесі засобів виробництва, оплати праці та отриманого прибутку—з іншого. Разом з тим виділяють умови статичної рівноваги і умови рівноваги, економіки, що розвивається динамічно. При цьому теоретичне визначення умов рівноваги економіки, яка перебуває в статичному стані, розглядається не як самоціль, а лише як попередня сходинка до визначення принципів збалансованості економічних процесів, що реально розвиваються у часі. У теорії розрізняють також поняття повної та часткової, тимчасової та постійної рівноваги. Слід зазначити і необхідність визначення умов економічної рівноваги з позицій функціонування світового ринку. Стійкість економічної рівноваги визначається широтою ринку. У зв'язку з ..цим слід ураховувати Процеси інтенсивного поглиблення міжна- 372
родного поділу праці та інтернаціоналізації відтворювального циклу, що нині активно розвиваються як на світовому, так і на регіональних рівнях. Вони передбачають відповідну рівновагу не лише міжгалузевої структури товарного обміну, а й взаємну збалансованість економічних ресурсів — основних факторів виробництва. Стан економічної рівноваги не є статичним. Його структурні зв'язки динамічні, вони постійно наповнюються новим змістом, розвиваються. Крім того, ринкова рівновага є завжди відносною, перервною. З цих позицій економічний розвиток може бути поданий як циклічний рух від рівноваги, що склалася, до її порушення і далі до формування нової рівноваги на більш високому рівні—рівноваги більш високого порядку. Розглянуті питання стосуються найбільш загальних постановочних проблем економічної рівноваги, які мають безпосереднє відношення до теоретичного обгрунтування-принципів циклічності. У теорії циклічності рівновага розглядається як вихідний стан економічної динаміки. При цьому враховується, що у тих випадках, коли структурні порушення відтворювальних зв'язків досягають критичної величини, стан рівноваги відновлюється стрибкоподібне — через економічні кризи. В цьому випадку економічні кризи виконують функцію специфічного інструментарію насильницького подолання диспропорцій, що виникли, і відновлення порушеної рівноваги. Це, однак, не дає підстав стверджувати, що циклічність економічного розвитку неминуче містить кризи як невід'ємний структурний елемент. Порушена рівновага відтворювального процесу може відновлюватися і еволюційно—без яскраво виражених кризових спадів. Рівноваги можна досягти і за допомогою активного застосування засобів антициклічної політики. Разом з тим можливість вирівнювання на інституціональній основі трендової кривої економічного зростання не свідчить про повне усунення факторів циклічності. Одним з найпринциповіших положень теорії циклічного розвитку є розуміння того, що дія цих факторів об'єктивна і що вони обов'язково мають враховуватись в економічній політиці. Інакше кажучи, об'єктивна зумовленість циклічності ринкової економіки визначає неминучість наповнення здійснюваної як на мікро-, так і макрорівнях управління економічної політики, антициклічним змістом. З урахуванням цього слід подолати існуючі спрощені уявлення про те, що циклічність — властивість лише пройденого етапу розвитку економіки. Розвиток економічних процесів завжди і на всіх рівнях є дискретним. Він органічно поєднує відмираючі старі 373
виробничі структури і нові тенденції статики і динаміки, тиску та експансії, депресії та піднесення, що зароджуються. Інша справа, що в конкретно-історичних умовах існують далеко неоднозначні можливості ефективного застосування антициклічної політики. З урахуванням цього стає очевидним, що вразливість економічної політики східноєвропейських країн, а також колишнього Союзу РСР, значною мірою пояснювалася тим, що в її структурі був відсутній елемент антициклічного регулювання. З цієї причини вразливою виявилася і економічна теорія соціалізму, яка, заперечуючи об'єктивні основи загального принципу циклічності, фактично самоусунулась від аналізу цієї проблеми. На чому ж грунтується циклічність розвитку економіки, які фактори породжують цей процес? Для того щоб відповісти на це питання, слід передусім розібратися хоча б у найзагальніших рисах класифікації економічних циклів, яку дає економічна теорія. У зв'язку з цим слід ураховувати, що циклічність як об'єктивна закономірність економічного розвитку є багатоструктурною за своїм змістом. З урахуванням тривалості розрізняють короткочасні, або малі (3—4 роки), середні (7—11 років) і великі економічні цикли (40—60 років). Іноді виділяють також циклічні коливання вікових треднів. Разом з тим класифікація економічних циклів не зводиться лише до виділення їхніх часових параметрів. Типи циклів розрізняють також, виходячи з неоднозначності матеріальної основи їхнього розвитку, а також характеру впливу на економічні процеси. Крім того, специфічність різних типів економічних циклів не є абсолютною. Причинно-наслідкові зв'язки, що зумовлюють їхню Дію, так само як і їхні функції, багато в чому переплітаються. При цьому слід ураховувати і те, що в своєму розвитку різнорідні цикли накладаються один на одного, що також ускладнює їхню диференціацію.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Економічна рівновага і циклічність» з дисципліни «Основи економічної теорії»
