Основною формою розподілу доходів для найманих працівників є заробітна плата. Вона являє собою ціну, що виплачується за використання праці. Перехід до ринкової економіки означає появу ринку праці, а отже, купівлю-продаж товару робоча сила. Чи можна вважати, що розподіл за працею (і відповідний економічний закон) зникає і замінюється розподілом за вартістю робочої сили?
______________________ * Самузльсон П. Экономика,—С. 124.
335
Теоретиків адміністративно-командної економіки найбільше турбує чисто ідеологічний зміст цієї проблеми, оскільки руйнується теоретична догма, що працівник державного підприємства є асоційованим власником державної (загальнонародної) власності на засоби виробництва, і його робоча сила не може бути товаром. Між тим, поняття “заробітна плата — форма розподілу за працею” і “заробітна плата — ціна товару робоча сила” цілком сумісні. Це можна довести так. Вихідною інстанцією при з'ясуванні сутності заробітної плати мають бути потреби працівника. З урахуванням досягнутого рівня розвитку продуктивних сил вони можуть бути зведені до так званого “споживчого кошика”, тобто до певного набору життєвих засобів. Далі здійснюється оцінка життєвих засобів споживчого кошика у грошових одиницях з урахуванням деяких факторів оцінки робочої сили (кваліфікації працівника, умов його праці, співвідношення попиту і пропозиції на робочу силу). Все це і створює вартість або ціну робочої сили. Поділивши її на кількість робочих днів (при почасовій оплаті) або на кількість виробів (при певному робочому дні), визначають ціну праці. Тривалий час у підручниках з політекономії не пояснювалось, чому, припустимо, денна тарифна ставка будь-якого працівника була встановлена у розмірі певної кількості грошових одиниць. По суті вартість робочої сили при встановленні заробітної плати ігнорувалась. Далі ціну праці зіставляють з мірою праці, тобто з тим обсягом роботи, який має виконати працівник. Потім враховують фактичні витрати і результати праці, згідно з якими встановлюють оплату праці у певних грошових одиницях (фактичне одержання грошової винагороди). І, нарешті, на ринку (тобто у сфері товарного обігу і нематеріальних послуг) працівник перетворює оплату в грошових одиницях на міру споживання. Остання становить основну частку фонду життєвих засобів. Вона існує поряд з такими його допоміжними формами, як суспільні фонди споживання, доходи від підсобних господарств, індивідуальної трудової діяльності тощо. Отже, у заробітній платі, її сутності присутні й вартість товару робоча сила, й оплата за працею (за витратами і результатами праці). Одне іншому не заважає. Західні економісти вже давно визнають сумісність змісту заробітної плати вартості робочої сили і забезпечення однакової заробітної плати за однакові витрати праці. Важливо відрізняти номінальну заробітну плату від реальної. Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку працівник отримує за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата виражається в сумі товарів і послуг, які працівник може придбати за свою
336
заробітну плату. Рух реальної заробітної платі! можна визначити за такою формулою:
І р.з.п.= І н.з.п. / Іц..
де Ір.з.п. Ін.з.п. Іц.—індекси відповідно реальної, номінальної заробітної плати та цін на товари і послуги. Слід мати на увазі, що номінальна і реальна заробітна плата не обов'язково змінюються в одному напрямі. Наприклад, номінальна заробітна плата може підвищитися, а реальна заробітна плата — знизитись, якщо ціни на товари і послуги зростали швидше, ніж номінальна заробітна плата. Заробітна плата за своїм складом неоднорідна. Вона містить різні за функціональним значенням складові частини. Співвідношення між ними утворює структуру заробітної плати. У ній слід розрізняти основну, додаткову частини і види винагороди, що входять до кожної з них. В Україні склалась така структура заробітної плати. Основна частина заробітної плати враховує суспільне нормаль ну міру праці, яка складається під впливом об'єктивних умов виробництва і праці, стійкі відмінності у кваліфікації працівників, складність і відповідальність їхньої роботи, умови та інтенсивність праці. Додаткова частина заробітної плати залежить від таких факторів виробничої діяльності працівників, які не можуть бути повною мірою враховані заздалегідь, відображають специфічні умови праці на цьому підприємстві або особливості складу працівників. По-перше, додаткова частина заробітної плати враховує індивідуальні результати праці тих працівників, які завдяки особистим здібностям досягли особливих успіхів. Формами винагороди такої праці є: оплата робітників-відрядників за перевиконання норм виробітку: доплати за суміщення професій (посад); розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт. Крім того, встановлюються надбавки робітникам — за професійну майстерність, інженерно-технічним працівникам—за високі досягнення у праці. По-друге, додаткова частина заробітної плати враховує колективні результати праці. Вона реалізується переважно у вигляді премій та інших видів винагороди з фонду матеріального заохочення. Премія - це не звичайна добавка до заробітної плати, а особлива форма винагороди за творчі успіхи в роботі, за виконання завдань особливого значення. І, нарешті, є види додаткової заробітної плати, не пов'язані з створенням додаткового продукту: надбавки за особисті умови праці (наприклад, надбавки за шкідливі умови праці). 337
Заробітна плата має дві форми — відрядну і почасову. Кожна з них має відповідні системи. Відрядну форму заробітної плати в основному застосовують у тих випадках, коли рівень механізації виробництва такий, що результат діяльності значною мірою залежить від інтенсивності праці працівників. Комплексна механізація і автоматизація виробництва зумовлює широке використання почасової форми заробітної плати. При цьому частка простої почасової оплати знижується, а почасово-преміальної зростає. В умовах переходу до ринкової економіки складається нова система оплати праці, їй властиві такі риси: підпорядкування завданням інтенсивного типу розвитку економіки. Оплата праці використовується як найважливіший засіб стимулювання зростання продуктивності праці, прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва і зміцнення дисципліни; забезпечення прямої жорсткої залежності оплати праці від кінцевих результатів господарської діяльності трудових колективів; оптимальне поєднання Інтересів трудових колективів з загальнонародними; усунення будь-якої зрівнялівки і верхньої межі в оплаті праці, що дає змогу більш послідовно здійснювати принцип соціальної справедливості; посилення заінтересованості працівників у виконанні робіт меншим числом працюючих; створення переваг в оплаті тим, від кого залежить прискорення темпів науково-технічного прогресу; чіткість і доступність механізму нарахування заробітної плати, що сприяє розумінню широкими верствами працівників зв'язку оплати праці з результатами виробництва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Заробітна плата, її сутність і форми» з дисципліни «Основи економічної теорії»
