В умовах товарно-грошових відносин виникає особливий вид доходів, що пов'язаний з утворенням ренти. Вона властива насамперед сільському господарству. Тут у процесі виробництва беруть участь природні процеси і біологічні фактори. У зв'язку з цим у сільському господарстві крім суспільних факторів підвищення продуктивності праці слід розрізняти такі природні фактори, як 320 кліматичні умови, хімічний і механічний склад землі, біологічні та інші моменти. Залежно від цих факторів одна кількість і якість праці буває представлена в більшій або меншій кількості продуктів, споживних вартостей. Але якою б великою не була роль природних факторів, сільськогосподарський продукт створюється лише працею людей. Тому провідна роль у розвитку сільськогосподарського виробництва завжди належить економічним факторам. Це положення має особливо важливе значення для вивчення рентних відносин у сільському господарстві. Незалежно від форм власності на землю утворюється диференціальна рента (рис. 18). її причиною е монополія на землю як на об'єкт господарювання. Виникнення цієї монополії означає існування відособлених виробників у системі товарно-грошових відносин, а також своєрідний синтез існуючих природних і економічних умов для утворення диференціальної ренти. Першою природною умовою існування диференціальної ренти е відмінності у природній родючості землі, а також місцезнаходженні земельних ділянок по відношенню до ринку (місць реалізації продукції). Розвиток науки і техніки, широке використання їхніх досягнень у сільському господарстві змінюють ці відмінності, але повністю усунути їх не можуть. Господарства, що розташовані на кращих землях, створюють додатковий чистий доход. Такого доходу позбавлені інші господарства. Якщо б вони його одержували, то монополія на землю як об'єкт господарювання зникла б. Другою природною умовою утворення диференціальної ренти е те, що земля у просторі обмежена, тим більше кращі за родючістю землі. Продукція, що виробляється на кращих і середніх ділянках землі, не може задовольнити потреби суспільства. Тому в господарський оборот залучаються ділянки землі відносно гірші за родючістю і місцезнаходженням. Якщо б продукція, яка виробляється на кращих землях, повністю задовольняла потреби суспільства, то монополія на землю як об'єкт господарювання зникла б. Господарства, які використовують свою працю на кращих земельних ділянках, мають більше продукції з одиниці земельної площі. Вони отримують додатковий продукт, який є матеріальною основою диференціальної ренти. Необхідною економічною умовою перетворення цього додаткового продукту на диференціальну ренту е наявність товарно-грошових відносин і особливість дії закону вартості в сільському господарстві. Ця особливість полягає в тому, що суспільна вартість сільськогосподарської продукції визначається середніми витратами суспільне необхідної праці у господарствах, що розташовані на
321
Рис. 18. Утворення диференціальної ренти
322
гірших за родючістю та місцезнаходженням землях при середньому рівні досконалості організації виробництва. Отже, господарства, які розташовані на кращих та середніх землях, мають нижчу індивідуальну вартість сільськогосподарської продукції, але реалізують її за цінами, які визначаються вартістю продукції на гірших землях. Це дає можливість одержувати додатковий чистий доход, який утворюється понад середній чистий доход. Слід розрізняти дві форми диференціальної ренти—першу і другу. Перша диференціальна рента являє собою додатковий чистий доход, одержуваний в результаті більш продуктивної праці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях; Друга диференціальна рента виникає в результаті підвищення продуктивності землі завдяки використанню більш ефективних засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень у землю. Другу диференціальну ренту одержують не всі господарства, а лише ті, які інтенсифікують виробництво за більш сприятливих умов виробництва (тобто використовують кращі землі). Господарства, які здійснюють додаткові вкладення на гірших землях, отримують не другу диференціальну ренту, а раціоналізаторський доход. Взаємозв'язок першої й другої диференціальних рент полягає в тому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тільки перша рента пов'язана з природною, а друга — з економічною родючістю грунтів. У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжгалузева конкуренція, існує ще абсолютна рента, її причиною є монополія приватної власності на землю, яка закріплює високу норму прибутку в сільському господарстві понад середню норму прибутку. Отже, абсолютна рента — це надлишок вартості сільськогосподарського продукту над ціною його виробництва. Висока норма прибутку у сільському господарстві може бути наслідком дії ряду факторів: низької органічної будови капіталу, використання більш дешевої робочої сили, більш швидкого обороту оборотних коштів, економії постійного капіталу тощо. Значення цих факторів у кожній країні неоднакове і постійно змінюється. Так, у розвинених країнах органічна будова капіталу в сільському господарстві вже піднялась до рівня, досягнутого у промисловості, тому ця умова створення абсолютної ренти відпала. Однак причина виникнення абсолютної ренти—монополія приватної власності на землю — залишається. І тому треба брати до уваги, що можуть існувати й діяти інші фактори утворення високої норми прибутку в сільському господарстві. Монополія ж приватної власності на землю лише закріплює цю високу норму прибутку і примушує реалізовувати сільськогосподарську продукцію за її вартістю, яка перевищує ціну виробництва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність ренти та її форми» з дисципліни «Основи економічної теорії»
