Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Переважна частина селянських господарств—це сімейні ферми. їх членами є подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Селянське (фермерське) господарство може бути створене однією особою. У разі виробничої потреби селянське (фермерське) господар- 318
ство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом, угодою). Голова і члени селянського (фермерського) господарства не 'можуть постійно працювати в інших підприємствах, установах та організаціях. Ця вимога підкреслює, що праця членів ферми є основною. Ферми не повинні нагадувати присадибне господарство або мати допоміжний, дачний характер. Економічною основою селянських (фермерських) господарств є приватна власність на землю та інші засоби виробництва. Громадянам України земельні ділянки для створення ферм надаються у приватну власність безоплатно. Розмір земельних ділянок не повинен перевищувати 50 га ріллі і 100 га усіх земель, у місцевостях з обмеженими трудовими ресурсами—до 100 га ріллі. Фермери можуть також користуватися землею на умовах оренди. Селянське (фермерське) господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку у встановленому порядку та реалізацію, за власним розсудом підбирає партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, в тому числі іноземних. Воно може разом з сільськогосподарським підприємством займатися будь-яким іншим видом, діяльності, не забороненим законодавством України. Селянське (фермерське) господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими підприємствами, установами і організаціями з окремими громадянами, самостійно вибирати партнерів, у тому числі іноземних, для укладення договорів. Для ефективного ведення господарства важливе значення має порядок реалізації продукції. Селянські (фермерські) господарства мають право самостійно розпоряджатися виробленою ними продукцією, можуть на добровільних засадах укладати з підприємствами, установами і організаціями, які здійснюють заготівлю і переробку сільськогосподарської продукції, договори на продаж своєї продукції, а також реалізувати її на власний розсуд будь-яким іншим споживачам і на ринку. Частина продукції селянських (фермерських) господарств використовується для створення насіннєвого фонду, на корм для худоби, оплату, праці найманим робітникам. Фермери зобов'язані сплачувати плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати залежно від якості та місцезнаходження земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель. Розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Крім того, селянське (фермерське) господарство є платником внесків на державне соціальне страхування, в Пенсійний фонд 319
України і Фонд соціального страхування України. Власники ферми та її працівники мають право на відповідні пенсії. Продукцією і доходами, що залишаються після перелічених сплат, фермер розпоряджається самостійно.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Селянські (фермерські)господарства» з дисципліни «Основи економічної теорії»
