Відносна вартість трансакційних грошей, які використовуються у функції засобу обігу, визначається опосередковано як їхня купівельна спроможність. Логіка такого підходу є достатньо зрозумілою. Гроші у функції засобу обігу та функції платежу виступають як простий посередник обміну. У зв'язку з цим їхню цінність зіставляють з вартістю товарів та послуг, які можна на них купити. Дж. Ст. Мілль писав з цього приводу: “Під вартістю я завжди маю на увазі споживну вартість, а під поняттям “гроші” — засіб обігу”. Вартість грошей,— наголошував він далі,— є тим, на що мають бути обмінені гроші, це купівельна спроможність грошей” *. Звідси — динаміка вартості грошей визначається динамікою цін. Між цими величинами існує обернено пропорційна залежність. Коли йдеться про зростання вартості грошей, то мається на увазі підвищення їхньої купівельної спроможності, тобто зниження загального рівня цін. На протилежність цьому зниження вартості грошей означає зниження на основі інфляційного зростання цін їхньої купівельної спроможності. Історії грошового обігу відомий такий приклад. У грудні 1919 p. в Німеччині знаходилося в обігу близько 50 млрд марок. Рівно через 4 роки в грудні 1923 p. ця цифра зросла до 496 000 000 000 млрд марок. Відповідно знецінилася і купівельна спроможність грошей. Відбулася фактична нуліфікація їхньої відносної вартості. Такою була плата Німеччини за участь у першій світовій війні. Теорія грошей вимагає, щоб, по-перше, при визначенні купівельної спроможності грошей розрахунки здійснювалися стосовно не окремої грошової одиниці, а показника “товарна маса”. Як правило, визначається купівельна спроможність готівкової маси — грошей агрегату М1. У розрахунках, по-друге, має враховуватись динаміка загального рівня цін, а не ціни одного товару. Однак і це положення потребує уточнення. Адже і саме поняття “загальний рівень цін” є також умовним. У реальній дійсності не існує можливості зіставлення цін кожного товару, що обертається на товарному ринку. _________________________ * Милль Дж. С. Основы политической экономии.—М., 1980.—С. 236. 245
Виходячи з цього у світовій практиці визначаються індекси цін певного набору товарів та послуг, що входять до так званого споживчого кошика, які зіставляються з сукупною ціною ідентичної групи товарів та послуг базового періоду. При цьому розрізняють індекси цін товарів споживчого попиту і цін товарів виробничого призначення. Водночас ринковий кошик має репрезентувати диференціацію цінових показників у територіальному розрізі — відбивати динаміку цін, що склалася у різних регіонах країни. Поряд з індексами роздрібних та оптових цін в теоретичних узагальненнях і статистичних розрахунках використовують також показник дефлятора валового національного продукту. Цей показник відображає зіставлення номінальної та реальної величин ВНП. Його перевагою є те, що в ньому синтезується цінова динаміка як товарів споживчого ринку, так і інвестиційних товарів. Але і в цьому випадку доводиться використовувати натуральні показники виробництва обмеженої групи товарів. В статистиці США розрахунки зазначеного індексу здійснюються за цінами 3200 товарів в момент їхнього першого продажу в торговельній мережі. Розглядаючи ці питання, автор підручника “Гроші, фінансова система та грошова політика” Т. Каргіл зазначає, що вартість грошей може визначатися одним з показників: 1) на основі індексу роздрібних цін (consumer price index—CP); 2), на основі індексу оптових цін (wholesale price index — WP); 3) через дефлятор валового національного продукту (GNP deflator). “Вартість грошей,— пише Т. Каргіл,— відображає обернено пропорційну залежність від загального рівня цін. Вона відображає можливість отримання на ринку за цю суму грошей певної кількості благ. Показники СРІ і WPI і дефлятор GNP являють собою величини, які найбільш широко використовуються для визначення динаміки цін і відповідно до цього — вартості грошей” *. У цій цитаті досить точно висловлено сутність проблеми, що розглядається. Водночас варто звернути увагу ще раз на те, що у розглянутому контексті мова йде про вартість не окремої грошової одиниці, а специфічного товару “грошова маса”, тобто про вартість цілісного агрегату (в цьому випадку йдеться рпр агрегат Мі), що використовується безпосередньо з трансакційною метою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Купівельна спроможність грошей» з дисципліни «Основи економічної теорії»
