Заперечення формаційних ознак суспільного розвитку
Заперечення класичних ознак формаційного розвитку має ще одну особливість. Воно здійснюється як планетарний процес, що реалізується на основі глобалізації в ході сучасного етапу науково-технічного процесу системних зв'язків різних суспільно-економічних структур. Такий розвиток грунтується на об'єктивних процесах. Поряд з визначеними раніше ознаками сучасного суспільно-історичного розвитку особливо важливим у характеристиці пост-індустріальної цивілізації, в яку поступово входить людство, є те, що за своїм змістом вона несе на собі риси структурно цілісної системи. Визнання зростаючої цілісності світової цивілізації — одне з найбільш фундаментальних положень, що характеризують сутність процесів, які розглядаються. Добре відомо, що історія людської цивілізації визначалася всесвітністю розвитку і на попередніх етапах. Людство завжди було єдиним. І ця єдність мала місце навіть тоді, коли взаємодія між націями і народами за своїми зовнішніми ознаками ще не мала чіткого вираження. Проте всі попередні цивілізації розвивалися лише за нормами сумативної цілісності. Принципова новизна постіндустріальної цивілізації полягає у тому, що її розвиток здійснюється в напрямі поступового переростання сумарної цілісності світу в структурну 50
цілісність. Яке значення для осмислення сучасних процесів суспільно-історичного розвитку має це положення? Головна особливість розвитку структурно цілісної системи полягає у тому, що елементи, які її конституюють, все більшою мірою підпорядковуються цілому. Вони вступають у нові взаємозв'язки, що диктуються цим цілим, перебудовуються згідно з законами його, функціонування і розвитку. Йдеться про те, що формування .структурної цілісності сучасного світового процесу супроводжується подальшим посиленням ролі та значимості загальноцивілізаційних принципів розвитку. Відповідно до цього змінюється субординація внутрішніх і зовнішніх, формаційних та загальноцивілізаційних факторів розвитку. Останні набувають статусу верховенства, беруть на себе провідну функцію у визначенні загальної траєкторії суспільно-історичного прогресу. На цьому грунті відбуваються зближення різних формаційних систем, асиміляція, структурна конвергенція їх. Таке зближення стає можливим завдяки нагромадженню людством могутнього пласту матеріальних і духовних цінностей, що утворюють об'єктивну основу розвитку сучасного цивілізаційного процесу незалежно від того, у якій суспільне .формаційній формі він виступає: капіталістичній чи соціалістичній. Нагромадження загальнолюдських цінностей в економіці, політиці, культурі, моралі стає дедалі вагомішим порівняно з пластом антагоністичних відносин між окремими формаційними утвореннями. Все це зумовлює, з одного боку, дифузію класово-формаційних детермінант, які завжди виступали як фактори, що утримували інтеграційні процеси у руслі дихотомічної (розгалуженої) структури, а з іншого — пріоритетність загальноцивілізаційних процесів. Разом з тим перехід до нового типу спільності суспільства — структурної цілісності загальноцивілізаційного процесу, поступове подолання нерівномірностей суспільного розвитку окремих націй і народів не виключає, а, навпаки, передбачає широкий розвиток їхніх специфічних національних особливостей. У цьому процесі конвергенція різноманітних соціально-економічних структур здійснюється не за принципом “чи — чи” і не на основі взаємного поглинання, а за схемою, яку передбачав А. Д. Сахаров: шляхом зустрічного взаємозближення протилежних принципів розвитку. Таке зближення передбачає не подолання їхніх своєрідностей, а, навпаки, взаємозбагачення, подальший розвиток позитивних надбань, що у процесі розвитку перетворилося на загальнолюдські цінності. Як засвідчує світовий досвід, саме за таким принципом розвивається економічний устрій країн соціально-орієнтованого ринкового господарства. Еволюційний процес становлення і всебічного розвитку такого 'господарства в країнах Заходу відображає, 51
як це було показано у попередньому аналізі, наповнення функціональних структур капіталізму соціальним змістом, його соціалізації. Розвитку соціалізації країн розвиненого ринкового господарства, що здійснюється на основі глибоких якісних перетворень у системі технологічного способу виробництва, .сприяла відкритість його структур. Це давало змогу капіталістичній системі активно вбирати у себе все позитивне, що було напрацьовано людством, у тому числі те, що теорія відносила раніше до суто соціалістичних елементів розвитку. За іншим сценарієм розвивалися країни командно-адміністративної системи, у тому числі ті, що входили до складу колишнього СРСР. Конвергенція як двосторонній рух взаємозбагачення в умовах замкнутої структури лишалася можливістю лише у потенції, що так і не була реалізована. Саме на цій основі, якщо виходити з сутності процесів, і відбувалося самозаперечення “реального” соціалізму: увесь його позитивний матеріал увібрала в себе протилежна система, позбавивши таким чином свого формаційного .конкурента історичної ініціативи та власної перспективи. У розвитку України така обмеженість поступово долається. Нове суспільство несе в собі реальну можливість активно вбирати в себе позитивні надбання протилежної системи і, вдосконалюючись, прилучатися до сучасних надбань загальноцивілізаційного процесу. З огляду на це можна стверджувати, що капіталізація соціалізму, яка по суті визначає основний зміст процесу, яким наповнюється нині наша державність, не є насильством над історією, як дехто вважає. Навпаки, це прогресивно історичний процес суспільного розвитку. Він має не лише забезпечити асиміляцію елементів соціальне спрямованого капіталізму, а й вивести у перспективі наше суспільство на рівень постформаційного розвитку. Це процес позитивного засвоєння суспільством широкого комплексу загальноцивілізаційних надбань, напрацьованих людством.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Заперечення формаційних ознак суспільного розвитку» з дисципліни «Основи економічної теорії»
