Цивілізація, що виникла після епохи варварства, у своєму розвитку пройшла ряд історичних періодів і етапів, їх можна класифікувати за двома аспектами — горизонтальним і вертикальним. Горизонтальний зріз характеризує співіснування і взаємодію неоднорідних за своїм змістом типів одиничних та особливих локальних цивілізацій окремих країн та народів, що розвивалися в історично визначені відрізки часу. Мається на увазі 40
розвиток цивілізацій у вузько специфічному розумінні цього поняття. Такими цивілізаціями були древньогрецька, древньоримська, візантійська, цивілізації азіатських народів, англійська, північногерманська, цивілізація інків та ін. Вони відрізнялися одна від одної своєю неповторністю, унікальністю та соціально-історичною індивідуальністю. Окремі фахівці вважають, що можливе визначення і феномена російської цивілізації. На противагу цьому вертикальний зріз характеризує розвиток цивілізації у широкому розумінні цього поняття. Він відображає історичну еволюцію суспільства, його поступальний рух від одного ступеня своєї зрілості до іншого — більш високого. У цьому розвитку узагальнюється логіка суспільно-історичного прогресу людства, що відбивається у всесвітньому масштабі. Перехід від одного рівня світової цивілізації до іншого здійснюється через глобальні за своїм змістом технологічні революції, що відбивають якісні стрибки у розвитку суспільно-продуктивної сили праці людини, способи її взаємодії з природою. Першою в історії людства технологічною революцією, яка дістала назву неолітичної, стала революція, що забезпечила перехід від варварства до цивілізації. Поняття “неолітична революція” походить від грецького слова lіtоs — камінь. Завдяки цій революції .у сільському господарстві почали широко використовувати відповідним чином оброблені камінні знаряддя праці. Саме цим було забезпечено перехід від збирального до виробничого та переробного господарства. Революція, про яку йдеться, відкрила аграрну (сільськогосподарську) цивілізацію, для якої головною формою багатства і по суті головним знаряддям виробництва стала оброблювана земля. Аграрна цивілізація, що значно прискорила розвиток суспільного виробництва, зайняла значний відрізок історії людства—8—10 тис. років. Вона була панівною до середини XVIII ст. (рис. 3). Промислова революція другої половини XVIII ст.—першої третини XIX ст. поклала початок індустріальній цивілізації, що розвивається й в наш час. Грунтуючись на застосуванні системи машин і механізації виробничих процесів, індустріальна цивілізація зробила новий велетенський крок у подальшому зростанні продуктивної сили праці людини, забезпеченні її панування над силами природи. Вперше в історії людства створені працею людини засоби виробництва, передусім механічні знаряддя праці, стали основною формою багатства суспільства. Індустріальна цивілізація забезпечила не лише механізацію виробничих процесів, а й якісно новий крок вперед у розвитку суспільного поділу праці, спеціалізації та кооперування виробництва. Вона розірвала натуральну структуру господарювання, що 41
Рис. 3. Періодизація історичного процесу розвитку людства існувала протягом тисячоліть, та зробила панівною товарну форму виробництва та обігу. У зв'язку з цим слід звернути увагу на те, що товарне виробництво та ринок, економічна демократія та плюралізм власності притаманні за своїм змістом не суто капіталістичному устрою, як це вважалося до недавнього часу, а є невід'ємною прерогативою індустріальної цивілізації. Саме з огляду на це стає зрозумілим, що багато з того, що до недавнього часу економічна теорія відносила лише до категорій капіталістичної суспільної формації, тепер цілком природно оцінюється як загальноцивілізаційне надбання. Разом з тим, забезпечивши небачені до цього можливості розвитку виробничих сил та матеріального багатства суспільства, індустріальна цивілізація породила й власні економічні межі свого розвитку. Важливо зрозуміти, що таким лімітуючим порогом її подальшого прогресу є розвиток людської особистості, свободи її дій та самореалізації. Йдеться ось про що. Раніше наголошувалося на тому, що за умов розвитку індустріальної цивілізації . вперше в історії людства основним засобом виробництва й головною формою багатства суспільства є створені людиною механічні знаряддя праці—машина. Відповідно до цього втілена у машині минула (уречевлена) праця набувала панівного положення над безпосередньо живою працею людини. Це призвело до того, що виробник перетворився на придаток до машини, на часткового робітника, на лише один з факторів виробничого процесу. Зведення людини праці до функції фактора виробництва визначило (та і визначає зараз) діапазон можливих меж її виробничої діяльності. Відповідним чином обмежувалися і обмежуються й так звані соціальні інвестиції — безпосередні вкладення капіталу у відтворення людини, розвиток багатства її особистості. Отже, сформувалося об'єктивне протиріччя між загальною логікою історичного прогресу, який вимагає підпорядкування всього виробничого процесу розвитку людини, її потреб та здібностей, 42
і метою індустріального розвитку. Формою вирішення цього протиріччя стало зародження і нагромадження, розпочинаючи з середини XX ст. в межах індустріальної цивілізації, нових якісних елементів постіндустріального розвитку. Особливий імпульс цьому процесу надав сучасний етап науково-технічної революції, що почав інтенсивно розвиватися з кінця 70-х — початку 80-х років. Специфічність його полягає в тому, що за своїм змістом він несе на собі ознаки нової технологічної революції. Відповідно до цього період, що нині переживає людство, класифікується як перехідний: зберігаючи виробничі структури індустріальної цивілізації, він водночас знаменує собою вступ суспільства у принципово нову постіндустріальну цивілізацію. Природно, що у цьому випадку йдеться, з одного боку, про виробничі структури найбільш розвинених країн, а з іншого — про формування лише. початкових форм постіндустріального суспільства, які ще тільки зароджуються. На жаль, ми не маємо змоги піддати їх аналізу, виходячи з досвіду розвитку нашої країни. Однак у західній суспільно-економічній літературі надруковано ряд фундаментальних наукових досліджень, які дають можливість визначити найбільш важливі процеси, що нині інтенсивно розвиваються.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні етапи розвитку цивілізації» з дисципліни «Основи економічної теорії»
