Державна політика зайнятості як складова соціально-економічної політики
Лише праця як цілеспрямована і організована діяльність є основою і джерелом існування людини і суспільства. Вона також є формою самовираження і самоствердження особи і громадянина. Праця здійснюється тільки через зайнятість як окремої особи так і певної частини населення країни якоюсь справою. Форми, види, обсяги і результати зайнятості трудоактивної частини населення залежать від того, яку і як держава здійснює політику зайнятості свого населення. Взагалі соціальна і економічна політика держави це певна система заходів цілеспрямованої діяльності суб’єктів цієї політики на конкретному етапі розвитку держави, які розробляються і здійснюються на основі визначених принципів. Оскільки зайнятість населення належить до основних макроекономічних показників, а також оскільки зайнятість людини є, з одного боку, джерелом відтворення населення і робочої сили, а, з другого – можливістю самовираження особи – то зайнятість стає головною складовою економічної і соціальної або соціально-економічної політики держави. Зайнятість розкриває головний напрям соціального розвитку окремої людини та усього суспільства через задоволення їх потреб як у сфері праці так і у зв’язку з працею. Кожному етапу розвитку суспільства відповідає певна концепція зайнятості оскільки вона висвітлює процеси функціонування суспільства. Мета державної політики зайнятості полягає в тому, щоб шляхом правових, економічних і адміністративно-організаційних методів державного регулювання, створити умови для максимально можливої зайнятості населення, підвищення продуктивності, за рахунок чого забезпечити стале економічне зростання, підвищення добробуту і стабільності у суспільстві, а також забезпечити необхідний захист безробітних та членів їх сімей. Вказана мета – досягти максимально можливої зайнятості має відношення до перехідної економіки, в який зараз знаходиться Україна. Тобто, існувати ця мета буде до тих пір, поки в Україні не відбудуться повномасштабні системні перетворення і не встановляться сталі цивілізовані ринкові відносини. Після цього необхідно дістатися повної продуктивної зайнятості. Відповідно до цього завданням державної політики зайнятості є: забезпечення надійного функціонування всіх інститутів, котрі визначаються як суб’єкти цієї політики; здійснення науково-обгрунтованого прогнозування процесів, які відбуваються на ринку праці. На цій основі слід розробляти і реалізовувати необхідні заходи, запобігаючи поширенню безробіття. Одним із суттєвих завдань є розробка та впровадження заходів щодо входження України, як достойного партнера, в світовий ринок праці. Необхідно також забезпечити повну відповідність національного законодавства щодо праці і зайнятості міжнародним нормам. Мета державної політики зайнятості вимагатиме здійснення заходів стосовно підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили. Це, в свою чергу, потребує поліпшення трудової активності робочої сили та її трудової мобільності як професійної так і територіальної. Не останню роль щодо виконання завдань державної політики зайнятості гратиме моніторинг і контроль впровадження розроблених заходів та результатів їх втілення з метою своєчасного корегування. Державна політика зайнятості повинна базуватись на певних принципах, впровадження яких є обов’язковим для всіх інститутів держави. Основні принципи державної політики зайнятості містить стаття 3 Закону України “Про зайнятість населення”. Вони полягають у наступному. Забезпечення рівних умов усім громадянам незалежно від походження соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб. Сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов розвитку підприємництва. Координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості. Співробітництва професійних спілок, асоціації (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організації або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації заходів щодо забезпечення зайнятості населення. Міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні. Всі ці принципи державної політики зайнятості в Україні відповідають як Конституції України так і міжнародним нормам, які встановлені Міжнародною організацією праці (МОП). Державне регулювання зайнятості є елементом взаємовідносин державних органів влади з носіями і виразниками соціально-трудових інтересів. А тому дієвим заходом практичного вирішення багатьох соціально-економічних проблем, в тому числі і не тільки тих, які стосуються ринку праці, зайнятості і безробіття тому, що ці взаємовідносини віддзеркалюють майже всі напрямки життєдіяльності суспільства і зайвий раз підкреслюють комплексність проблеми зайнятості і її регулювання. Ще розробник теорії державного регулювання Дж. Кейнс вважав, що коливання сукупних витрат впливають на виробництво і зайнятість тому, що рівень виробництва, зайнятості, доходів і цін формується на підставі підвищення попиту, інвестицій, зростання експорту і державних витрат [2. с.7]. Всі ці чинники перебувають під впливом держави.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Державна політика зайнятості як складова соціально-економічної політики» з дисципліни «Державне регулювання зайнятості»
