Відновлення економіки Франції йшло досить швидкими темпами. Величезну роль у відбудові господарства країни мала націоналізація, яка проводилася в 1945–1947 рр., в результаті якої були націоналізовані такі важливі галузі економіки як електроенергетика, вугільна промисловість, газові підприємства, значна частина авіаційної промисловості, автомобільні заводи фірми «Рено», морське судноплавство, повітряний транспорт. Важливим етапом в економічній історії Франції був другий прихід до влади Ш. де Голля (раніше він був керівником уряду в 1944–1946 рр.). 1 червня 1958 р. він був затверджений прем’єр-міністром Франції, а з 21 грудня того ж року вибраний керівником держави на семирічний термін. Суть економічної політики голлізму полягала у заохоченні швидкого розвитку практично всіх галузей промисловості, її структурна перебудова, подальша концентрація виробництва, створення великих корпорацій, використання досягнень НТП. Це була послідовна і жорстка політика держави, спрямована на всебічний і пропорційний розвиток всіх галузей економіки, яка згодом отримала назву політики «індустріального імперативу». Економічна політика голлізму була заснована на доктрині державного втручання в економічне життя країни. Для післявоєнної Франції характерною рисою було широкомасштабне втручання держави в економіку. У 1957 р. держава володіла 36% усього національного майна, на її підприємствах створювалося біля 13% валового національного продукту. У 1958 р. в руках держави знаходилося 97% вугільної промисловості, 95% видобутку газу, 80% авіаційного виробництва, більше 40% автомобільної промисловості. Держава володіла залізницями, великими військовими підприємствами, акціями авіаційних і морських транспортних компаній. У післявоєнний період Франція першою з країн Західної Європи застосувала так зване державне індикативне планування.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Економічна політика голлізму у Франції» з дисципліни «Економічна теорія»
