У колишньому СРСР та Україні історично склалося так, що реєстрацією прав на нерухомість, займалися організації, що здійснюють технічну інвентаризацію об’єктів нерухомості. При цьому на практиці зведення про власників об'єкта нерухомість вносилася в паспорт об'єкта як одна з його технічних характеристик. З початку 90-х років бюро технічної інвентаризації (БТІ), були реорганізовані та придбали статус державних або муніципальних підприємств. При цьому реєстрація прав на об'єкти нерухомості увійшла в засновницькі документи цих підприємств як один з видів комерційної діяльності. Саме так йшла справа вмістах до моменту введення системи державної реєстрації. Ця система збереглася до введення в дію Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ". Як в ЦКУ, так і в законі про реєстрацію, словосполучення «реєстрація прав на нерухомість» завжди супроводжується визначенням «державна». Цим підкреслюється що реєстрація об'єктів нерухомості є функцією держави. Відповідно і здійснювати свої функції держава може тільки через свої органи і установи. Делегування державних функцій комерційним структурам недопустимо. Тим більше недопустиме придання державної функції характеру комерційної діяльності. Держава, здійснюючи свої функції через свої органи, не надає цим органам права отримувати від громадян і юридичних осіб платежі надання інформації про зареєстровані права. Плата за реєстрацію прав на ці рухоме майно і операцій з ним зараховується до державного бюджету. Отримання ж комерційними структурами плати за виконання державної функції є правопорушенням і наносить державі істотний збиток. Указ Президента України від 17 лютого 2003 року №134 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" встановив реалізацію таких дій: реєстрацію земельних ділянок та прав на них здійснювати у складі Державного реєстру земель. Функції адміністратора Державного реєстру земель покласти на Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах; реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав на них здійснювати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно з наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445 (зі змінами та доповненнями). Функції адміністратора Реєстру прав власності на нерухоме майно здійснює державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Функції Реєстратора зазначеного Реєстру здійснюють БТІ, які вносять відповідні дані до Реєстру та надають витяги з нього; керівникам БТІ, які не підключені до електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно, вжити заходів щодо підключення до цього Реєстру; Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах та державному підприємству "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України надати пропозиції до Державного комітету України по земельних ресурсах та Міністерству юстиції України щодо реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру відповідно до статті З Указу Президента України від 17 лютого 2003 року №134 "Про заходи щодо створення єдиної систем:л державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру"; технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках, здійснювати в порядку, установленому Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства; рекомендувати органам місцевого самоврядування сприяти реалізації заходів, передбачених цим наказом. Різка зміна відношення з боку держави до контролю за процесами на ринку нерухомості має сприяти його упорядкованості, прозорості та розвитку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА НЕРУХОМІСТЬ» з дисципліни «Нерухомість в Україні»
