Заставні та іпотечні облігації: порівняльний аналіз моделей рефінансування
Заставна — це цінний папір, який засвідчує передачу майна в іпотеку. Заставна, як зазначалося, надає її власнику право вимоги виконання зобов’язання, забезпеченого іпотекою, а в разі його невиконання — право вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки. Заставна складається в одному примірнику і передається заставоутримувачу. На всіх примірниках іпотечної угоди робиться відмітка про видачу заставної. У заставній зазначаються: слово «заставна» як складова назви документа; повне найменування сторін, їхні юридичні адреси, ідентифікаційні коди ЄДРПОУ (для нерезидентів — країна реєстрації); позичальники — фізичні особи вказують прізвище, ім’я, по-батькові, паспортні дані, адресу постійного проживання та ідентифікаційний номер в державному реєстрі фізичних осіб (іноземці вказують адресу постійного проживання за межами України); зміст, умови та строки виконання основного зобов’язання; номери і дати укладення кредитної та іпотечної угод; достатній для ідентифікації опис предмета іпотеки та його вартість; назва документа, що посвідчує право заставодавця, на підставі якого він може передати майно в заставу; інформація про наявність інших заставних на майно, яке є предметом іпотеки; відмітка про державну реєстрацію іпотеки. Заставна оформляється за взаємною згодою заставодавця та заставоутримувача на підставі іпотечної угоди. Згода сторін зазначається в іпотечній угоді або в доповненні до неї (в разі оформлення заставної після укладення іпотечної угоди). Доповнення підлягає нотаріальному посвідченню. Якщо власник заставної реалізував свої права, передбачені нею, він передає заставну заставодавцеві. Заставодавець, який виконав зобов’язання за заставною, вправі вимагати цю передачу, а якщо зобов’язання виконується частинами — вимага166 166
Операції з іпотечними паперами власної емісії
ти відмітки на заставній про виконання відповідної його частини. В темі 1.1 велося про право власника заставної на поступку прав за заставною (індосамент) та право застави заставної. Індосамент заставної веде до зміни її власника і є за своєю природою трансфертною операцією. Нові інвестиційні потоки при цьому не виникають. Іншу природу має застава заставної. Заставна може використовуватись як предмет застави для забезпечення виконання зобов’язань її власника перед третьою особою. У разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою заставної, заставоутримувач заставної вправі вимагати передачі йому прав за основним зобов’язанням, забезпеченим іпотекою. При відмові передати йому ці права заставоутримувач заставної може вимагати в судовому порядку поступки прав за заставною. Застава заставної здійснюється в спосіб укладення договору застави. Договір застави заставної підлягає нотаріальному посвідченню. Застава заставних розширює коло учасників іпотечних відносин. Через таку заставу іпотечний банк має змогу залучити в своє розпорядження додаткові фінансові потоки за рахунок збільшення кількості кредиторів. Застава заставних — не єдина можливість іпотечного рефінансування. При розгляді питань 3.3.1 і 3.3.2 висвітлювався зарубіжний досвід використання в якості інструменту рефінансування закладних листів — різновиду іпотечних облігацій. Цей досвід є актуальним і для України. Нестабільність української валюти зумовлює необхідність емісії іпотечних облігацій, номінованих в доларах США або євро. Застосування «плаваючих» кредитних ставок при наданні іпотечних кредитів (див. питання 3.2.2) сприятиме створенню відповідних можливостей для розвитку іпотечного кредитування. Саме емісія закладних листів, індиційованих на золото і долари США, дала можливість після Першої світової війни залучити в Німеччину значні суми іноземної валюти [3]. Іпотечна облігація повинна мати такі ознаки: в назві цінного паперу обов’язково вживається термін «іпотечна облігація» (або термін «закладний лист»); ця назва має бути захищена законом; право її вживання може належати лише установам, які мають відповідну ліцензію; облігація має містити таку інформацію: • повну назву банку-емітента та його юридичну адресу; 167 167
Модуль 3. Особливості діяльності іпотечних банків
ро) із зазначенням того, що банк-емітент є боржником утримувача даної облігації в обсязі зазначеної суми; номінальна вартість може вказуватися в гривнях або іноземній валюті; • річну дохідність облігації у відсотках від її номінальної вартості; • серію та номер облігації; • дату емісії та дату погашення облігації; • зазначення про покриття облігації нерухомим майном, розташованим на території України та заставленим емітенту згідно із законом, або іншими активами, які можуть використовуватися в якості покриття; • зазначення про порядок індексації основного боргу та (або) відсотків з нього (для індексованих облігацій); • номер і дату дозволу органу банківського нагляду на емісію; • факсиміле підписів голови спостережної ради і голови правління емітента та довіреної особи, призначеної органом банківського нагляду (для облігацій, емітованих у документальній формі); • права утримувача облігації в разі неліквідності та банкрутства емітента; • термін, місце і порядок виплати відсотків за облігацією; • правила купівлі-продажу та погашення облігації. Порівняльний аналіз різних моделей рефінансування наведено в табл. 3.3.1. Цей аналіз свідчить про значний потенціал використання іпотечних облігацій. Таблиця 3.3.1. Порівняльний аналіз різних моделей рефінансуванн
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Заставні та іпотечні облігації: порівняльний аналіз моделей рефінансування» з дисципліни «Іпотечне кредитування»
