Текст бізнес-плану має бути стислим i простим (для невеликих проектiв — до 50 тис. дол. — 20—25 с.), але таким, що адекватно розкриває сутнiсть i цiлi бiзнесу. Бізнес-план має бути функцiональним, тобто мiстити iнформацiю, яка цiкавить читача БП. Пояснення можна навести у додатках. Текст бізнес-плану має бути складений так, щоб вiн легко сприймався читачем, щоб у ньому легко можна було знайти iнформацiю, яка цiкавить читача. Тобто бізнес-план має бути чітко структурованим — роздiленим на частини, роздiли, параграфи i мати сторiнку зi змiстом. Він має бути написаний грамотно. Як показує практика, більшість планів просто жахливі [19]. Бажано використовувати редактор текстів з функціями перевірки правопису. Мета керівника фірми-початківця — виділитися, а не продемонструвати неписьменність. Потенційні інвестори з усіх запропонованих бізнес-планів обирають короткий, чіткий, грамотно написаний та інформативний. Бізнес-план має бути складений так, щоб забезпечувалася конфiденцiйнiсть iнформацiї про даний бiзнес. Для цього необхiдно забезпечити жорсткий контроль за розповсюдженням бiзнес-плану або (також) надавати конфiденцiйну iнформацiю окремо — у виглядi додаткiв. Бізнес-план має бути не тiльки гарно та грамотно складений, а й гарно надрукований вiдповiдно до вимог чинних стандартiв (наприклад, ДСТУ 3008-95. Документацiя, звiти у сферi науки i технiки). За сучасного розвитку техніки будь-який документ можна оформити надзвичайно гарно. Однак не слід забувати, що чітко продумана стратегія набагато важливіша, ніж зовнішня краса. Мова бізнес-плану має бути дохiдливою. Не примiтивною, а дохiдливо-рiзноманiтною, живою i безпосередньою. Використовувати сленг, тобто умовнi слова, які заведено вживати у певному професiйному середовищi, якi зрозумiлi тiльки спецiалiстам, що працюють у цiй галузi, але незрозумiлi iнвестору, не слід. Це досить складно, оскiльки вживання автором сленгу трапляється поза звичайних можливостей самоконтролю. Разом із тим, слiд враховувати, що здебільшого кожен чує те, що розумiє. Тому бізнес-план має бути написаний мовою, зрозумілою для не спеціаліста у даній галузі. Це питання є дуже важливим і тому, що у разі подання БП іноземному інвестору, він перекладатиметься на іншу мову. А за перекладу тим менше буде викривлень і непорозумінь чим простішим, виразнішим і зрозумілішим для не спеціаліста буде текст. Ще одна порада. Цифрову інформацію (різні показники, коефіцієнти тощо) ліпше подавати в аналітичній (табличній) або графічній формі, а не по тексту. Інакше їх сприйняття буде утрудненим, особливо під час першого читання. У систематизованому вигляді, де можлива порівняльна оцінка, цифрові дані сприйняти і зрозуміти набагато легше, а отже, таке подання є результативнішим. Наступна вимога — повнота викладення. Вона є запорукою успіху бізнес-плану. Типова помилка: в бізнес-плані досить докладно розглядають, які потрібні витрати, проте не пояснюють, які очікується отримати прибутки. Але жоден інвестор не вкладе гроші, якщо не знатиме, коли він зможе повернути їх і наскільки це гарантовано. Як уже зазначалося, склад розділів, структуру бізнес-плану автори можуть змінювати на свій розсуд залежно від тієї задачі, яку вирішує БП. Але це не означає, що можна не включати значущі розділи — ті, в яких йдеться про оцінку доходів/прибутку. Перш ніж надати бізнес-план адресату (інвесторам, працівникам), необхідно багаторазово виправляти його текст через певні проміжки часу. Зазвичай, для того щоб бізнес-план задовольнив автора і потенційного інвестора, треба зробити дві-три повторних редакції тексту. Колись Бернард Шоу сказав, що тільки по завершенні чергового твору йому стає зрозуміло, що він хотів сказати. Отже, перша редакція бізнес-плану не може бути кінцевою, оскільки неможливо відразу врахувати все і людина, яка пише бізнес-план, не є достатньо самокритичною. Необхідний певний часовий лаг (часова відстань), для того щоб під іншим кутом зору подивитися на свою працю. Тому доцільно першу редакцію БП відкласти на деякий час (хоча б на день-два), після цього, за повторного читання рукопису виявиться, що деякі думки викладено не зовсім так, як бажалося б, що дещо потрібно доповнити, дещо є зайвим. Тобто ви будете досить незадоволені тим, що написали. Відредагувавши текст бізнес-плану, а може й доопрацювавши його, ви матимете другу редакцію, яка вже більше відповідає вашому задуму. Складаючи БП слід подбати про захист наведеної в ньому інформації, оскільки немає гарантій, що він потрапить тільки до рук доброзичливого потенційного інвестора. Бізнес-план може опинитися й у недоброзичливого інвестора, метою якого є не проведення інвестицій, а отримання безкоштовної, добре відпрацьованої аналітичної ділової інформації, чи у конкурентів. Зовсім не обов’язково, що таке матиме місце але ймовірність цього треба враховувати. Тому доцільно зробити таке: всі розрахунки, цифрові дані подавати у бізнес-плані ніби відповідаючи на питання: як все це буде і що це дасть? Опис технології, обладнання, пристроїв, того, як виготовляється ваш товар, давати з таким ступенем деталізації, щоб без вашої участі здійснити проект (програму) було неможливо. Тобто інформація має бути розумно дозованою, серйозною і переконливою, але не детальною. Складаючи бізнес-план, необхідно у думках стати на позиції майбутнього потенційного інвестора і уявити собі, що може його цікавити в першу чергу, на які питання слід дати відповіді, щоб у вашому бізнес-плані була інформація, яка його цікавить. Природно, що в кожній галузі / виді діяльності інвестора цікавлять відповіді на специфічні питання. Але існує певний перелік показників, які є важливими для потенційних інвесторів незалежно від галузі. Це зокрема: загальні інвестиційні витрати; термін погашення цих витрат; можливість планових поставок конкурентоспроможної продукції; обсяги цих поставок; перспективи розвитку; очікуваний прибуток; термін початку надходження прибутку; приблизна тривалість надходження прибутку; рентабельність капіталовкладень; ступінь ризику капіталовкладень (це є чи не найголовнішим); гарантії повернення капіталу та отримання прибутку, які можуть запропонувати інвестору розробники БП. Можна виділити п’ять категорій, за якими інвестори оцінюють перспективність фірми-початківця. Вони такі (у порядку убування важливості): Націленість на великий ринок, що швидко розвивається. Наявність керівників і фахівців, здатних вирішити поставлені завдання. Ідея або технологія, призначена для комерційної реалізації. Наявність стратегії, що забезпечує «явну перевагу». Розумна ціна з розрахунку на акцію. Найголовніша проблема, яка першочергово турбує кожного інвестора, — управління людьми. В ідеалі, інвестори прагнуть мати повну команду, куди входять головний виконавчий директор і віце-президенти, які відповідають за кожний з напрямів. Основне правило: чим повніша команда, тим більша ймовірність того, що фірма-початківець отримає фінансування. Наступна за важливістю (після «комплектності» команди управлінців) — компетентність команди. Президенту фірми необхідно мати належні навички, щоб забезпечити їй успіх (це не обов’язково має бути досвід роботи в іншій починаючій фірмі). Після компетентності — досвідченість. На жаль, нині в Україні цілком звичайною стала така практика: розпочинати роботу з недоукомплектованою командою, призначаючи людей, що не мають відповідної кваліфікації і належного досвіду управління, на посади директорів фірми [19]. Розглядаючи ризик капіталовкладень, необхідно насамперед визначитися, чи належать ваші пропозиції: до таких, які мають невеликий ризик і невеликий процент прибутку; б) до таких, що мають підвищений ризик, але великий процент прибутку (тобто належать до венчурних інвестицій). Особливо слід висвітлити в бізнес-плані перспективи диверсифікації діяльності та розвитку різних (не пов’язаних один з одним) видів діяльності з метою підвищення ступеня виживання фірми за будь-яких несприятливих змін кон’юнктури. Необхідно показати в БП, що збитки або втрати прибутку за одним з напрямів діяльності можна компенсувати за рахунок інших напрямів. Це, по-перше, доведе можливість фінансово-господарського маневру в умовах негативного розвитку подій, а по-друге, продемонструє вашу професійну спроможність. І останнє зауваження. Не слід приховувати можливі загрози, труднощі й непорозуміння, пов’язані з інвестиціями у проект. Якщо інвестор отримає «приховану» інформацію з інших джерел, його довіру до вашого бізнес-плану, до вас і вашої фірми буде підірвано. Тому об’єктивність висвітлення проблем допоможе завоювати довіру інвестора.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вимоги i правила щодо оформлення бiзнес-плану» з дисципліни «Економіка та організація інформаційного бізнесу»
