Ціноутворення — одна з найскладніших проблем (особливо, якщо продукт є оригінальним, таким, що не має аналогу). Від вирішення цієї проблеми часто залежать економічні результати діяльності фірми. Стратегія ціноутворення тісно пов’язана з загальними цілями фірми. Наприклад, збільшення збуту продукції (послуг), максимізація прибутку чи збереження стабільного становища на ринку. Установлюючи ціну на ІПП, слід керуватися таким: ціна має бути такою, щоб можна було: по-перше, продати продукт; по-друге, покрити витрати; по-третє, отримати максимальний або хоча б цільовий, очікуваний прибуток. Процес формування фірмою ринкових цін на свої товари має, як мінімум, сім етапів: 1. Постановка задач ціноутворення; 2. Визначення попиту; 3. Оцінювання витрат; 4. Аналіз цін і товарів конкурентів; 5. Вибір методу встановлення ціни; 6. Остаточне визначення початкової ціни, правил майбутніх її змін; 7. Урахування заходів державного регулювання цін. Ціновий вибір означає встановлення не тільки рівня цін, а й стратегічної лінії цінової поведінки фірми на ринку за кожним видом ІПП. Можна вибрати одну із багатьох стратегій ціноутворення. На практиці найчастіше використовуються такі: 1. Якщо продукт вже достатньо представлений на ринку, то ціни на нього добре відомі — їх друкують у спеціальних прейскурантах, довідниках тощо. У такому разі ціна встановлюється відповідно до ціни головного конкурента. 2. Якщо пропонується вдосконалення або модифікація інформаційного продукту, то встановлювати ціну слід з орієнтацією на ціну основного базового товару з урахуванням різних доплат і нарахувань на модифікацію та вдосконалення. 3. Якщо ІПП є зовсім новим, тобто немає продуктів-аналогів і відповідно «орієнтирів» для визначення ціни, ціна може бути встановлена виходячи із витрат, аналізу ринку і можливостей просування товару на ринок. Це самий важкий варіант. Він потребує чималих аналітичних здібностей, залучення фахівців. 4. Якщо підприємець обрав активну стратегію поведінки і його цікавить збільшення обсягу продажу, завоювання репутації і захоплення як можна більшої частки ринку, то може бути корисною політика цінового проникнення, що базується на встановленні заниженої первісної ціни на продукцію, тобто звернення до моделі цінової конкуренції. Це дасть змогу привернути споживачів і захопити частку ринку. Такою політикою, зокрема, часто користується компанія з виробництва ЕОМ — IBM. Створивши нову модель, вона викидає її на ринок за вкрай низькою ціною, ледь покриваючою витрати виробництва. Така ціна на новітню модель породжує великий споживчий попит, що, в свою чергу, дає змогу IBM миттєво різко збільшити масштаби виробництва товару — «зірки попиту». За такого великомасштабного виробництва досягається швидке зниження витрат і модель стає рентабельною, що в поєднанні з великими обсягами її збуту приносить IBM значні суми прибутку. 5. У разі іншої першочергової комерційної мети (наприклад, отримання щонайшвидше найбільшого прибутку) доцільно встановити ціни з більш високою часткою прибутку в них (ціна «знімання вершків»), якщо, звичайно, стан ринку та якість ІПП дасть змогу сподіватися на їх збут навіть за такою ціною. 6. Можлива ситуація, коли підприємець орієнтується на метод цільового або очікуваного прибутку. Мова йде не про максимальний прибуток, а скоріше про деяку оптимальну норму прибутку, яка враховує періоди спадів і підйомів ділової активності. Головне, що ціна «підтягується» під розрахунковий очікуваний прибуток. 7. У разі монополії на виробництво будь-якого інформаційного товару обмеженням для ціни буде тільки «платоспроможний споживчий попит». Цей метод називається «рух по кривій попиту». Спочатку ціна висока, а з розвитком ринку вона знижується. Можливі й інші методи. Відомо, що в ціноутворенні суттєву роль відіграє споживча вартість продукції. Трудова теорія вартості створювалася в умовах ринкового виробництва, в якому було мало нововведень, а попит автоматично робив продукцію низької якості неконкурентоспроможною. Для інформаційних продуктів споживча вартість має інноваційну природу, що випливає з трактування інформаційного продукту як подання знань. Тобто в основі створення інформаційних продуктів лежать інформаційно-когнітивні процеси, що дають користувачеві знання, на основі яких він може отримати потрібні йому відомості. Отже, у виробництві інформаційного продукту не лише використовують інформацію, що є результатом інформаційно-когнітивного процесу, сам продукт створюється як матеріал для подальших інформаційно-когнітивних процесів. Інформаційний продукт дає користувачеві відповідну інформацію, з якої він може вибрати потрібне йому знання. Саме такий продукт користувач готовий оплачувати, зіставляючи плату з тією вигодою, яку йому дає одержана інформація. Важливий компонент споживчої вартості інформаційних продуктів – зменшення витрат праці на наступний виробничий цикл. Тому на практиці за визначення ціни на інформаційні продукти/послуги враховують матеріальний виграш, що буде отриманий у разі їх використання, а не тільки витрати праці, пов’язані з їх виробництвом і наданням.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ціновий вибір» з дисципліни «Економіка та організація інформаційного бізнесу»
