Реферати статті публікації

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Банківська справа » Ліквідність банківської системи України

Досвід регулювання ліквідності країн з активною процентною політикою

Ретроспективний аналіз розвитку монетарної практики в зарубіжних країнах показує, що удосконалення грошово-кредитної політики, в тому числі її складової – процентної політики, відбувалося на основі впровадження ефективних аспектів світового досвіду з урахуванням вітчизняної специфіки розвитку грошово-кредитного ринку та економіки країни. З огляду на це корисним буде узагальнення передового досвіду монетарного регулювання та визначення можливості його використання для посилення ролі процентної політики в регулюванні грошово-кредитного ринку в Україні. Вивчення досвіду реалізації грошово-кредитної політики в окремих країнах, зокрема Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччини, Великобританії, а також країнах Єврозони, дозволило виділити спільні особливості в практиці проведення процентної політики. Вони полягають у тому, що, по-перше, в досліджуваних країнах процентні ставки центрального банку є основним важелем впливу монетарної політики, а процентний канал – головним каналом у монетарному трансмісійному механізмі. Досягнення цільового показника інфляції забезпечується через вплив центрального банку на рівень процентних ставок в економіці шляхом забезпечення за допомогою монетарних інструментів узгодженості короткострокових процентних ставок міжбанківського ринку з основною процентною ставкою. Основним операційним орієнтиром при цьому виступають короткострокові ставки міжбанківського ринку, які центральний банк контролює, регулюючи вільні резерви (ліквідність) банків. По-друге, проведення ефективної процентної політики забезпечують операційні основи грошово-кредитної політики, які містять три головних елементи: • постійні механізми кредитування та депонування (кредити та депозити овернайт); • операції на відкритому ринку; • механізм усереднення резервів. Важливим є комплексне застосування зазначених елементів. Центральні банки країн із активною процентною політикою за121

звичай використовують у своїх монетарних операціях комбінацію з операцій на відкритому ринку та механізму усереднених резервів, тоді як постійні механізми відіграють роль запобіжного механізму, який використовується при регулюванні грошово-кредитного ринку, якщо можливості перших двох були використані не повністю. У цілому ці три складові допомагають нівелювати вплив змін у ліквідності на короткострокові ринкові ставки, посилюють і роблять більш дієвим вплив основної ставки центрального банку. 1. Постійні механізми рефінансування та депонування (Standing Facilities). У світовій практиці найбільш поширеними серед постійних механізмів є кредити та депозити овернайт, що діють на щоденній основі. Процентні ставки за кредитними та депозитними операціями овернайт утворюють, так званий, „процентний коридор” відносно основної (ключової) ставки центрального банку. У межах цього коридору здійснюється контроль за короткостроковими ставками-орієнтирами на міжбанківському ринку та їх утримання на рівні, наближеному до основної ставки центрального банку. Процентний коридор становить, як правило, 2-4 %, що сприяє згладжуванню волатильності короткострокових міжбанківських ставок. Так, у 2007 р. в Чехії та Угорщині такий коридор становив 2 % (±1 % вище / нижче від ключової ставки), у Словаччині – 3 % (+1,5; -2 %), у Вірменії – 6 % (±3

(див. рис. 2.6, 2.8, 2.9, 2.12). У процесі розвитку монетарної політики офіційні процентні ставки центральних банків зазначених країн мають тенденцію до зменшення, а процентний коридор, що утворюється офіційними процентними ставками, – до звуження. Вузький процентний коридор запобігає надмірному коливанню міжбанківських ставок і, таким чином, забезпечує ефективну дію механізму монетарної трансмісії та досягнення цілей грошово-кредитної політики. Процентні ставки за постійними механізмами є штрафними (основна ставка центрального банку ± маржа) і відіграють роль верхньої та нижньої межі ринкових процентних ставок за операціями такої ж строковості. Постійні механізми передбачають наявність штрафних процентних ставок із метою заохочення участі в операціях на відкритому ринку (регулярних інструментах) та сприяння розвитку міжбанківського ринку. Наявність постійно діючого механізму регулювання ліквідності на щоденній основі дає можливість банкам підвищити якість
122

управління ліквідністю завдяки розміщенню депозитів або отриманню кредитів від центральних банків без впливу на поточну динаміку процентних ставок. Особливістю їх застосування в практиці монетарного регулювання країн з активною процентною політикою є те, що доступ до постійних механізмів є щоденним у будь-який момент часу, протягом робочого дня і без кількісних обмежень, а процентні ставки мають бути адекватними ринковій ситуації. Щоправда на практиці ці механізми фактично використовуються лише в кінці операційного дня із штрафними процентами, щоб не давати великі надії банкам на постійні механізми. Крім того, в багатьох країнах центральні банки надають перевагу задоволенню лише чистих вимог банків і не здійснюють операції протягом одного дня в обох напрямах (депонування та кредитування), побоюючись негативного впливу на розвиток комерційного грошового ринку, оскільки надмірні очікування на посередництво центрального банку перешкоджає розвитку активних міжбанківського та вторинних фінансових ринків. Отже, проведення центральним банком процентної політики за принципом „процентного коридору” дозволяє забезпечити її ефективність, яка на практиці виявляється в незначній волатильності процентних ставок на міжбанківському ринку. 2. Операції на відкритому ринку – це депозитні чи кредитні операції репо, операції з купівлі-продажу активів (цінних паперів чи валюти). Вони здійснюються із використанням державних цінних паперів або паперів власного боргу центрального банку (в країнах з нерозвиненим ринком цінних паперів). Деякі операції на відкритому ринку використовують на регулярній основі для „грубого” регулювання грошово-кредитного ринку. Застосування регулярних операцій сприяє підвищенню прозорості та прогнозованості діяльності центрального банку, стабілізації роботи міжбанківського ринку та підтриманню пологої кривої дохідності на грошово-кредитному ринку. Наприклад, операції на відкритому ринку Банку Англії – це операції короткострокового репо за офіційною ставкою центрального банку, довгострокові репо за ринковими ставками і пряма купівля облігацій [55]. У цілому найбільш поширеними операціями на відкритому ринку, що здійснюються центральними банками країн світу, є депозитні та кредитні операції із 7- або 14-денним
123

терміном. Домінування операцій репо в операціях центральних банків на відкритому ринку зумовлене перевагами гнучкості та правовим захистом цього інструмента. Вибір між тендерною процедурою, в якій банки пропонують обсяг (кількісний тендер), і процедурою, в якій покупці пропонують процентну ставку (процентний тендер), може залежати від бажання центрального банку або подати сильний сигнал (встановлюючи конкретну ставку), або на підставі пропозицій банків одержувати інформацію відносно існуючого, на їх думку, рівня процентних ставок. Європейський центральний банк і Федеральний резервний банк США з метою виключення надлишку заяв банків на рефінансування використовують тендер не з фіксованою ставкою, а з конкурентною. Мінімальна допустима ставка пропозицій банків на тендерах прирівнюється до основної ставки центрального банку, тоді як процентні ставки, за якими було проведено операції репо тендерів, лише незначно відхиляються від основної (на 5-10 пунктів). У багатьох країнах з активною процентною політикою за офіційною ставкою центрального банку або наближеною до неї ставкою проводиться найбільший обсяг монетарних операцій на відкритому ринку, як правило депозитних чи кредитних тендерів. Тому в цих країнах офіційна ставка центральних банків є основною процентною ставкою та орієнтиром вартості коштів для ринку. Зміна основної ставки сигналізує про зміни в політиці центрального банку і, таким чином, впливає через різні канали монетарного трансмісійного механізму на досягнення інфляційної цілі. Слід зазначити, що в країнах, основними операціями центральних банків яких є стерилізаційні операції, спрямовані на нівелювання впливу надлишкової ліквідності, – основною ставкою є процентна ставка за регулярними депозитними операціями. У країнах, у яких відсутня проблема надлишкової ліквідності, наприклад, країнах Європейського союзу, Великобританії – ключовою є процентна ставка за основною кредитною операцією на відкритому ринку. Зокрема, основною ставкою визначено: • Національним банком Чехії – ставка за 2-тижневими депозитними операціями репо, за якою вилучається надлишкова ліквідність банків в обмін на державні цінні папери; • Національним банком Угорщини – ставка за 2-тижневими депозитами, розміщеними в центральному банку;

124

• Національним банком Словаччини – ставка за 2-тижневими стерилізаційними репо-тендерами – розміщення коштів банків в обмін на казначейські векселі центрального банку; • Національним банком Республіки Казахстан – ставка за 7-денними операціями зворотного репо; • Банком Англії – офіційна ставка, за якою проводяться 7-денні кредитні операції репо. У багатьох країнах світу основною ставкою є ставка за інструментом з 14-денним зобов’язанням. Двотижневе зобов’язання по основному монетарному інструменту є найбільш оптимальним з точки зору механізму монетарної трансмісії, оскільки воно спроможне ефективно впливати на розвиток короткострокових ставок на грошовому ринку. Для практики процентної політики центральних банків нехарактерно використання довгострокових операцій (понад 2 тижні) для впливу на процентні ставки. Це пов’язано з тим, як зазначають фахівці Центру досліджень діяльності центральних банків Банку Англії, що довгострокові операції по встановленню ставок можуть звести нанівець вплив рішень у сфері монетарної політики та зробити невиразною криву дохідності [17, с. 48]. Крім регулярних операцій, які є основними операціями центрального банку, на відкритому ринку проводяться також операції з рефінансування чи депонування на триваліший термін (як правило, 3 місяці, рідше – 6, 9, 12 міс.), операції коригування та структурні операції. Операції рефінансування або депонування на триваліший термін проводяться за ринковими ставками відповідно до процедури стандартного тендеру на зворотній основі зі щомісячною періодичністю. Операції коригування мають на меті швидке регулювання несподіваного коливання ліквідності на ринку з метою згладжування впливу на відсоткові ставки. Вони не мають стандартизованих термінів та регулярності застосування і проводяться в основному у вигляді зворотних операцій, рідше – можуть набувати форми прямих операцій, свопів з обміну іноземної валюти та залучення строкових депозитів шляхом швидких тендерів або двосторонніх процедур. Структурні операції проводяться за ініціативою центрального банку для структурного регулювання фінансового ринку шляхом випуску боргових сертифікатів, зворотних та прямих операцій на регулярній або не регулярній основі [107]. Як зазначалося вище, в країнах з активною процентною політикою, як правило, основною є процентна ставка центрального
125

банку за монетарним інструментом, за яким проводиться найбільший обсяг операцій центрального банку. Тоді як „фактичною” ставкою центрального банку, що застосовується в операціях з банками, є середня величина, зважена за строками і обсягами операцій з використанням різних ставок – операцій на відкритому ринку і постійних механізмів рефінансування. Причому на ринкові ставки буде впливати і „очікувана” ставка, яка використовується в таких операціях протягом певного періоду, а також очікувана ймовірність використання (доступність) цих механізмів у цьому періоді. З огляду на це важливим для ефективної реалізації процентної політики є питання прозорості монетарної політики та операцій центрального банку, яка є передумовою того, щоб розрив між „фактичною” та „очікуваною” ставками був мінімальним. Відповідність „фактичної” та „очікуваної” ставки забезпечується на основі чіткої структуризації та здійснення операції центрального банку таким чином, щоб банки мали прогнозовану уяву про обсяги операцій на відкритому ринку за основною ставкою і при нормальних обставинах використовували постійні механізми на умовах овернайт лише у невеликих обсягах. Так, в єврозоні близько 99,9 % операцій банків у Європейській системі центральних банків, зважених за строками та вартістю, складають операції на відкритому ринку за основною ставкою (або ставкою, наближеною до основної). Відповідно ринкова ставка на міжбанківському ринку максимально наближена до основної ставки. Як показали дослідження фахівців Центру досліджень діяльності центральних банків Банку Англії, короткострокові ставки на ринку будуть наближатися до основної ставки за умови, що від центрального банку очікують проведення операцій за цією ставкою в обсязі, необхідному ринку. Важливим для стабільності міжбанківських ставок є строки перегляду процентної політики центрального банку [17]. Основна ставка за стабільних ринкових умов має переглядатися через регулярні проміжки часу, наприклад, щомісячно, як у Великобританії і Єврозоні. Якщо центральний банк переглядає свої офіційні ставки через нерегулярні, не повідомлені заздалегідь проміжки часу, то на ринку буде існувати певна невизначеність і короткотермінова крива дохідності буде нестабільною через очікування суб’єктів ринку. Наприклад, у Великобританії основну ставку центрального банку визначає Комітет із питань монетарної політики Банку Англії на планових засіданнях щомісяч126

но. Суб’єкти ринку впевнені в тому, що протягом періоду між засіданнями Комітету основна ставка залишатиметься незмінною, а монетарні операції центрального банку спрямовуватимуться на те, щоб ринкові процентні ставки відповідали встановленій основній ставці. Така процентна політика забезпечує підтримання пологої кривої дохідності на міжбанківському ринку до наступного засідання Комітету з питань монетарної політики. 3. Механізм усереднення резервів також орієнтований на сприяння в утриманні міжбанківських короткострокових ставок у відповідності з ключовою ставкою центрального банку в останній день періоду резервування шляхом дотримання принципу усереднення, платності за дотримання цільового рівня резервних вимог та застосування штрафних санкцій. Усереднення обов’язкових резервних вимог означає, що банкам не потрібно дотримуватися обов’язкового рівня резервів щодня, що нівелює вплив цього чинника на попит на кошти та волатильність короткострокових процентних ставок. На обсяг сформованих банками резервів нараховується центральним банком процент, як правило, у розмірі офіційної ставки. Таким обсягом оплачуваних виконаних резервних вимог є, наприклад в Банку Англії, цільовий обсяг ±1 %. Банки резервної схеми можуть вибирати між проведенням операцій на міжбанківському ринку і зміною свого резервного залишку в центральному банку. Наприклад, якщо ринкові ставки вищі, ніж офіційна ставка центрального банку, банки мають стимул знизити свої резерви і кредитувати ринок. А якщо ринкові ставки нижчі, це спонукає банки накопичувати резерви, залучаючи їх на міжбанківському ринку, що сприяє утриманню розміру короткострокових ставок близько офіційної ставки [55]. Утриманню міжбанківських короткострокових ставок у межах офіційного процентного коридору сприяє також штрафний механізм за невиконання обсягів резервних вимог. Так, банки Великобританії, фактичні залишки резервів яких не відповідають цільовому діапазону ±1 %, обкладаються штрафом у розмірі офіційної ставки Банку Англії, який вираховується із нарахованих процентів на цільовий обсяг резервних вимог. Такі штрафні санкції спонукають банки користуватися постійно діючими механізмами депонування та кредитування з метою розміщення надлишкової ліквідності чи залучення необхідних
127

коштів для виконання обов’язкових резервних вимог у необхідному обсязі, тим самим підтримуючи криву короткострокової дохідності на міжбанківському ринку в межах офіційного процентного коридору. В останній день щомісячного періоду виконання резервних вимог визначає процентні ставки за постійними механізмами депонування чи кредитування овернайт на рівні ±25 % базисних пунктів відносно офіційної ставки центрального банку, а в усі інші дні – ±100 % базисних пунктів [55]. Звуження офіційного процентного коридору в день виконання банками обов’язкових резервних вимог поряд із механізмом усереднених резервів дозволяє обмежити коливання короткострокових міжбанківських ставок, спричинених коливаннями в стані ліквідності банків. Для згладжування коливань процентної ставки, зумовлених необхідністю виконання резервних вимог, постійні механізми (операції точного регулювання) використовують центральні банки багатьох країн. Деякі центральні банки зарубіжних країн дозволяють переносити невелику частину резервних вимог на наступний період, а в окремих країнах, наприклад Канаді, Новій Зеландії, Австралії, Швейцарії, взагалі відмовилися від встановлення для банків обов’язкових резервних вимог. Таким чином, в країнах з активною процентною політикою ефективне регулювання ліквідністю забезпечується на основі комплексного застосування операційних основ грошово-кредитної політики, що базуються на механізмі усереднення резервів, операціях на відкритому ринку та постійній лінії депонування та кредитування, які допомагають нівелювати вплив змін у резервах (ліквідності) банків на короткострокові ставки на грошовокредитному ринку. Про ефективне управління ліквідністю свідчить така ситуація на грошово-кредитному ринку, коли попит банків на вільні резерви змінюється лише у відповідності з процентними ставками центрального банку. У цьому випадку ціль, спрямована на підтримку вільних резервів на постійному рівні, еквівалентна цілі, спрямованої на забезпечення стабільності процентних ставок. Змінюючи свою ключову ставку, центральний банк може впливати на попит на вільні резерви, і, альтернативно, змінюючи обсяги операцій на відкритому ринку, центральний банк може впливати на процентні ставки на грошовому ринку.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «Досвід регулювання ліквідності країн з активною процентною політикою» з дисципліни «Ліквідність банківської системи України»