Досвід управління надлишковою ліквідністю банківської системи Чехії
Політичне рішення, яке було прийняте в 1995 р. щодо зняття обмежень на рух капіталу та лібералізацію міжнародних фінансових потоків, мало негативні наслідки для економіки Чехії. До країни почали надходити значні обсяги іноземного капіталу у вигляді прямих і портфельних інвестицій, ефективно поглинути які чеська економіка була не спроможна. На цей момент Національний банк Чехії здійснював монетарне таргетування у режимі фіксованого обмінного курсу. Причому, протягом 1991-1993 рр. Центральний банк Чехії притримувався режиму курсоутворення з прив’язкою до кошика із п’яти валют, а з 1993 р. – до кошика, що складався з німецької марки (65 та американського долара (35 %). З метою забезпечення курсової стабільності крони в умовах режиму фіксованого курсоутворення Центральний банк Чехії купував валюту, тим самим нарощував грошову масу та надлишкову ліквідність через валютний канал, який був на той час головним каналом монетарного трансмісійного механізму Чехії. Інші інструменти, зокрема, нормативи обов’язкового резервування, депозитні операції (випуск облігацій центрального банку), спрямовувалися на стерилізацію надлишкової ліквідності, спричинену припливом у країну іноземного капіталу. Крім зазначених інструментів, Національний банк Чехії застосовував адміністративні заходи, зокрема, були встановлені жорсткі вимоги до нормативів короткої валютної позиції, а також “замороження” коштів, що надходять від приватизації. Так, майже 2 млрд. доларів, отриманих від приватизації чеського Телекому, впродовж кількох років зберігалися на рахунках центрального банку, не надходячи до уряду. Проте ефективність цих заходів була низькою [3]. 57
Для відновлення контролю над монетарними процесами, внутрішнім попитом і поточним рахунком, дефіцит якого в 1996 р. сягнув 8 % ВВП, Національному банку Чехії довелося неодноразово розширювати межі валютного коридору та підняти всі основні процентні ставки та мінімальну норму обов’язкових валютних резервів. Проте в короткостроковій перспективі ристрикційна політика Центрального банку Чехії негативно впливала на поточні операції, оскільки вони сприяли підвищенню валютного курсу в межах коридору. Крім того, неефективність цих заходів великою мірою була зумовлена неузгодженістю монетарної і фіскальної політик. Остання на момент ристрикційної грошово-кредитної політики центрального банку була м’якою. Врешті-решт, Національний банк Чехії був змушений відмовитися від режиму фіксованого валютного курсу і ввести режим регульованого плавання курсу чеської крони в поєднанні з таргетуванням інфляції (з грудня 1997 р). Причому перехід до нового монетарного режиму був прискореним у зв’язку із втратою під час Азійської кризи номінального якоря курсової прив’язки. Особливістю валютної політики в рамках нового режиму таргетування інфляції було те, що до 2003 р. Національний банк Чехії продовжував регулювати курс крони, здійснюючи валютні інтервенції. Проте, якщо ціллю центрального банку в 1997 р. було підтримання курсу крони в межах 17-19,5 CZK/DEM, то протягом 19982002 рр. – запобігання надмірній девальвації курсу національної валюти шляхом продажу крони на валютному ринку. Із 2003 р. валютні інтервенції центральним банком Чехії не проводяться. Сучасна ситуація в банківській системі Чехії, хоча і характеризується надлишковою ліквідністю через надходження іноземних капіталів, проте нівелювати вплив цього чинника на інфляцію в країні дозволив перехід до режиму інфляційного таргетування, запровадження плаваючого валютного курсу, припинення практики валютних інтервенцій, удосконалення інструментарію грошово-кредитної політики та процентної політики. Зміни, зазначені в грошово-кредитній політиці центрального банку Чехії, позначилися на її трансмісійному механізмі, головним каналом якого нині є процентний канал, а основним інструментом впливу на економічну ситуацію – процентні ставки. Нині Національний банк Чехії використовує три базові ставки процентної політики: за операціями репо (терміном до 2 тижнів), ломбардну та дисконтну (рис. 2.8). 58
Джерело: за даними офіційного сайту Національного банку Чехії [61]
Рис. 2.8. Динаміка основних процентних ставок Національного банку Чехії в 2002-2008 рр. Ставка за операціями репо є ключовою ставкою монетарної політики. За цією ставкою Центральний банк Чехії приймає надлишкову ліквідність від банків та передає їм у якості застави цінні папери. Проголошена ставка за двотижневими репо-тендерами є максимальною ставкою задоволення заяв банків на поглинання ліквідності. Заявки ранжуються за процедурою американського аукціону, відповідно до якого першочергово задовольняються заявки з найнижчими ставками, заявки з поступово зростаючими ставками задовольняються поки не вичерпається оголошена сума надлишкової ліквідності [61]. Ставка за депозитними операціями репо є центральною ставкою коридору, сформованого ломбардною та дисконтною ставками центрального банку, які на 1% вище та нижче ставки за операціями репо. Змінюючи ставку за депозитними операціями репо, Національний банк Чехії впливає на процентні ставки на ринку короткострокового капіталу через операції на відкритому ринку. Ломбардна та дисконтна процентні ставки утворюють відповідно верхню та нижню межу процентних ставок-орієнтирів за операціями овернайт для банків. Депозитом із дисконтною ставкою можуть скористатися банки, щоб покласти незабезпечені цінними паперами надлишкові ліквідні кошти. 59
Ломбардна ставка застосовується до кредитної операції центрального банку. Можливість отримати цей кредит для комерційних банків є постійною. Слід зазначити, що характерною особливістю інструментарію монетарної політики Чехії є те, що важливе місце в реалізації монетарної політики належить валютним операціям Національного банку Чехії, які проводяться в 2-х валютах – доларах США та євро.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Досвід управління надлишковою ліквідністю банківської системи Чехії» з дисципліни «Ліквідність банківської системи України»
та американського долара (35 %). З метою забезпечення курсової стабільності крони в умовах режиму фіксованого курсоутворення Центральний банк Чехії купував валюту, тим самим нарощував грошову масу та надлишкову ліквідність через валютний канал, який був на той час головним каналом монетарного трансмісійного механізму Чехії. Інші інструменти, зокрема, нормативи обов’язкового резервування, депозитні операції (випуск облігацій центрального банку), спрямовувалися на стерилізацію надлишкової ліквідності, спричинену припливом у країну іноземного капіталу. Крім зазначених інструментів, Національний банк Чехії застосовував адміністративні заходи, зокрема, були встановлені жорсткі вимоги до нормативів короткої валютної позиції, а також “замороження” коштів, що надходять від приватизації. Так, майже 2 млрд. доларів, отриманих від приватизації чеського Телекому, впродовж кількох років зберігалися на рахунках центрального банку, не надходячи до уряду. Проте ефективність цих заходів була низькою [3]. 