СУТНІСТЬ ЛІКВІДНОСТІ ЯК СКЛАДОВОЇ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
Своєчасність і повнота виконання своїх функцій банківськими установами та банківською системою в цілому значною мірою залежить від їх ліквідності, яка є однією із загальних якісних характеристик діяльності банку, що обумовлює його надійність, стійкість та конкурентоспроможність. У процесі своєї діяльності банківські установи постійно наражаються на ризик ліквідності, тобто ймовірності настання ситуації невідповідності між попитом і пропозицією коштів та неспроможності банку своєчасно й у повному обсязі виконати свої грошові зобов’язання. Причому негативний вплив на діяльність банку має як недостатня, так і надлишкова його ліквідність. Низький рівень ліквідності банку обмежує його платоспроможність, спричиняє втрату довіри клієнтів, зниження доступу та підвищення вартості зовнішніх джерел фінансування для підтримання ліквідності, а відповідно й фінансові проблеми. Враховуючи характер тісних взаємовідносин між банками через ефект „доміно”, криза ліквідності одного банку може поширитись на інші банки, створюючи загрозу дестабілізації усієї банківської системи країни. Надлишкова ліквідність банку свідчить про його неспроможність ефективно розпоряджатися наявними вільними ресурсами і спричиняє збитки та проїдання капіталу. Надлишкова ліквідність усієї банківської системи знижує дієвість інструментів грошово-кредитної політики, а відповідно й її ефективність щодо досягнення поставлених цілей. Крім цього, надлишкова ліквідність створює інфляційний навіс в економіці країни. Це пов’язано з тим, що інфляція є монетарним явищем, а тому без відповідного економічного зростання, середньо-і довгострокове розширення пропозиції грошей чинить тиск на ціни у напрямі їх підвищення. З огляду на це винятково важливого значення набуває проблема управління ліквідністю банківської системи, розв’язання 8
якої має ґрунтуватися на глибокому теоретичному осмисленні сутності економічної категорії та явища ліквідності. Термін „ліквідність” (від лат. liguidus – рідкий, текучий) у буквальному розумінні слова характеризує легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей у грошові кошти [31, с. 6]. В економічній літературі та на практиці категорія застосовується для характеристики різних об’єктів, наприклад, товару, цінних паперів, підприємства, ринку, балансу тощо. Проведений аналіз дефініцій „ліквідність банку”, „ліквідність банківської системи”, наведених у літературних джерелах і вітчизняному законодавстві, свідчить про відсутність єдиного і однозначного їх визначення. Це зумовлено різноманітністю підходів у дослідженні категорії та складністю явища банківської ліквідності. Зокрема, Е. Галицька, Л. Висоцька пропонують розглядати банківську ліквідність як трирівневу систему категорій, яка включає такі елементи: ліквідність активів та ліквідність пасивів (1 рівень), ліквідність балансу банку та ліквідність банку (2 рівень), ліквідність банківської системи (3 рівень) [15, с. 20]. На нашу думку, більш доцільним є дослідження сутності банківської ліквідності на двох рівнях: мікрорівень (ліквідність банку, складовими елементами якої є ліквідність активів та балансу банку) та макрорівень (ліквідність банківської системи). Розмежування сутності банківської ліквідності на цих двох рівнях є принциповим для процесу управління ліквідністю, яке на мікрорівні здійснюється в кожному окремому банку шляхом саморегулювання з урахуванням чинних нормативних вимог, на макрорівні – через реалізацію регулятивних функцій центрального банку. Мікрорівень (ліквідність банку). Найпоширенішим є трактування ліквідності банку як його спроможності своєчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов’язання [31, с. 7]. В Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні від 28 серпня 2001 року № 368 ліквідність банку визначається як здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками і сумами інших джерел і напрямів використання коштів [28]. Такий підхід характеризує банківську ліквідність як потік. У деяких літературних джерелах банківська ліквідність трактується як запас. За цим підходом ліквідність банку визначається 9
наявністю у нього в достатній кількості активів, які в разі необхідності можуть бути швидко і з мінімальними втратами реалізованими [27, с. 110]. Кожний банк має володіти запасом ліквідних активів, які можуть бути використані для виконання його поточних зобов’язань. У разі їх тимчасової нестачі банк може залучити (купувати) кошти на грошовому ринку. З огляду на це управління ліквідністю на мікрорівні окремого банку означає підтримання її на достатньому рівні для своєчасного виконання усіх прийнятих на себе зобов’язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів шляхом забезпечення оптимального співвідношення активів і пасивів за строками і сумами та оптимального співвідношення між власними та залученими коштами з метою мінімізації витрат на підтримку ліквідності банку. Відомо, що зобов’язання банку складаються із реальних і потенційних. Реальні зобов’язання відображені в балансі банку у вигляді депозитів, залучених міжбанківських ресурсів, коштів кредиторів тощо. Потенційні – зобов’язання, відображені на позабалансових рахунках, зокрема надані банком гарантії, поруки, інші зобов’язання, які передбачають їх виконання в грошовій формі. До потенційних зобов’язань банку також відносять необхідність задоволення потреб кредитоспроможних клієнтів в одержанні нових кредитів. Поділ зобов’язань банку на реальні і потенційні став підґрунтям для існування поширеного підходу до визначення ліквідності банку, відповідно до якого „ліквідність банку – це здатність банку вчасно і повністю виконувати свої поточні зобов’язання, задовольнити вимоги вкладників та попит позичальників” [20, с. 331; 35, с. 22; 27, с. 111]. Проте однією з умов розвитку кожного окремого банку по висхідній є те, що його рівень ліквідності має забезпечити не лише своєчасне, повне виконання своїх зобов’язань та задоволення попиту кредитоспроможних клієнтів на кредитні ресурси, а й сприяти розвитку інших операцій відповідно до кон’юнктури на банківському ринку. Зазначений аспект, на нашу думку, має бути також врахований у визначенні економічної категорії „ліквідність банку”. Зустрічається також визначення ліквідності як спроможності банку задовольнити потреби в готівкових коштах для своєчасного і повного виконання своїх зобов’язань [82, с. 228]. Таке тлумачення вважаємо не досить точним, оскільки воно обмежує розуміння ліквідності наявною готівкою, тоді як ліквідність банку має забезпечити виконання зобов’язань з урахуванням їх обсягів, 10
строків, валюти та виду платежу за зобов’язанням, який може здійснюватись готівкою і безготівково. Деякі вітчизняні та зарубіжні автори дають визначення ліквідності, в якому наголошується на умові мінімізації витрат на виконання своїх зобов’язань [90, с. 80; 35, с. 22; 5]. Так, у підручнику під редакцією О.І. Лаврушина ліквідність банку визначається як спроможність своєчасно і без втрат виконувати свої зобов’язання перед вкладниками і кредиторами [5, с. 140]. Проте, на нашу думку, поряд із умовою своєчасності та повноти виконання зобов’язань банку, яку має забезпечити його ліквідність, умова мінімізації витрат має вторинне значення, оскільки збитки від втрати репутації та довіри вкладників через невиконання зобов’язань можуть мати для банку більш несприятливі наслідки, ніж втрати від реалізації активів за заниженою вартістю та залучення коштів на грошовому ринку за підвищеними ставками. Таким чином, проведений аналіз підходів до визначення дефініції „ліквідність банку” показує, що вони не дають однозначного і вичерпного її трактування через розбіжності в розумінні зобов’язань, виконання яких має забезпечити ліквідність банку (всі зобов’язання, реальні, перед вкладниками і клієнтами) та основних функцій оптимальної ліквідності банку (своєчасність, повнота виконання зобов’язань, мінімізація витрат та сприяння нарощенню операцій банку). Проведене дослідження дозволяє визначити „ліквідність банку” як його спроможність своєчасно й у повному обсязі виконувати всі свої грошові зобов’язання та забезпечити розвиток банку на основі проведення та нарощення обсягів його операцій відповідно до стратегії розвитку банку. Таке визначення, на нашу думку, більш повно розкриває суть категорії через врахування основних рис ліквідності (своєчасності та повноти виконання зобов’язань), а також визначення меж зобов’язань, якими є всі зобов’язання банку (реальні та потенційні), що передбачають їх виконання у грошовій формі. Макрорівень (ліквідність банківської системи). Теоретичні дослідження ліквідності банківської системи, на відміну від ліквідності банку, поки що не знайшли широкого висвітлення в економічній літературі. Серед трактувань сутності ліквідності банківської системи існує підхід, за яким вона ототожнюється із спроможністю банківської системи виконувати свої функції. Так, деякі вітчизняні дослідники під ліквідністю банківської системи 11
розуміють її спроможність забезпечити своєчасне виконання всіх боргових зобов’язань перед вкладниками, кредиторами і засновниками банківських установ, можливість залучати в повному обсязі вільні кошти юридичних і фізичних осіб та надавати кредити й інвестувати розвиток економіки країни. [15, с. 20]. Характеризуючи ліквідність банківської системи, автори виділяють: • внутрішню ліквідність банківської системи – здатність виконувати свої зобов’язання перед резидентами України – юридичними і фізичними особами; • міжнародну (зовнішню) ліквідність – здатність країни виконувати свої міжнародні зобов’язання, повертати борги. Вона, на думку авторів, відображає міжнародні резерви та зовнішні вимоги і зобов’язання органів грошово-кредитного регулювання, а також зовнішні активи та зобов’язання банків України. Зрозуміло, що жодна банківська система не може бути ізольована від банківських систем інших країн. Проте міжнародну ліквідність банківської системи не можна ототожнювати з платоспроможністю держави, за зобов’язаннями якої вона, відповідно до чинного законодавства, не відповідає. Міжнародну ліквідність банківської системи, на нашу думку, слід визначати як спроможність банківських установ своєчасно та у повному обсязі відповідати за своїми грошовими зобов’язаннями за межами країни. У „Російській банківській енциклопедії” наведено трактування ліквідності банківської системи у вузькому та широкому розумінні. У вузькому розумінні ліквідність банківської системи визначається як сума розрахункових і квазірозрахункових коштів, сконцентрованих у банківській системі [82, с. 228]. Таке визначення базується на кількісному аспекті ліквідності, видимим проявом якої є такі складові як готівка в касі, кошти на коррахунках, депозити в центральному банку тощо. У широкому розумінні ліквідність банківської системи визначається як форма організації розрахунково-платіжного обороту через банківську систему відповідно до потреб фінансового капіталу [82, с. 228]. У цьому визначенні акцентується увага на ролі ліквідності в організації розрахунків і платежів в економіці, проте ліквідність банківської системи не є формою організації розрахунково-платіжного обороту, а є якісним станом банківської системи. На нашу думку, ліквідність банківської системи є її динамічним станом, який забезпечує своєчасність, повноту і безперервність виконання усіх грошових зобов’язань банківської систе12
ми та достатність коштів відповідно до потреб розвитку економіки. Банківська ліквідність, як динамічний стан, характеризується постійними змінами. Ці зміни, що відбуваються у стані ліквідності банківської системи, мають зовнішні ознаки, основні з яких узагальнено в табл. 1.1. Слід зазначити, що в ринкових умовах неможливо зберегти достатній рівень ліквідності в усіх банках. Проте втрата ліквідності одного або кількох банків ще не означає втрату ліквідності банківської системи країни. В цілому ліквідність банківської системи є складним явищем, яке визначається сукупною ліквідністю банківських установ другого рівня й обумовлюється багатьма факторами внутрішнього та зовнішнього впливу на мікро- та макрорівні, що перебуває в постійній зміні та взаємозв’язку. Таблиця 1.1
Характеристика змін у ліквідності банківської системи Ознаки зменшення банківської ліквідності Зменшення обсягів коштів банків на кореспондентському рахунку; зростаючий (великий) попит на кредити рефінансування НБУ; підвищення залежності ресурсної бази від обсягів міжбанківського кредитування; зниження залишків готівки в касах банків; зростання відсоткових ставок на грошово-кредитному ринку Ознаки зростання банківської ліквідності Збільшення обсягів коштів банків на кореспондентському рахунку; зростання попиту банків на стерилізаційні операції центрального банку та зменшення попиту на операції з рефінансування; зниження залежності ресурсної бази від обсягів міжбанківського кредитування; зниження відсоткових ставок на грошовокредитному ринку
Зокрема, на мікрорівні дотримання банком належного рівня ліквідності залежить від таких основних чинників: відповідність структури активів і пасивів за строками та сумами; структури і стабільності депозитної бази; якість активів і достатність капіталу банку; стратегія управління ліквідністю; репутація банку тощо. Ліквідність банку визначається його спроможністю адаптуватися до скорочення зобов’язань, здійснити фінансування зростання активів за мінімальною вартістю чи своєчасно ліквідувати активи за ринковою ціною. Ліквідність банківської системи формується під впливом зовнішніх факторів загальноекономічного характеру, найважливішими з яких нині в Україні є: динаміка коштів Уряду на рахунках 13
у Національному банку України, інтервенції центрального банку на валютному ринку, динаміка готівки в касах банків та поза банками, результати використання Національним банком відповідних механізмів та інструментів регулювання грошово-кредитного ринку в попередньому періоді [12]. Ураховуючи багатофакторність проблеми ліквідності та її роль у забезпеченні стійкості всієї банківської системи, важливого значення набуває питання централізованого управління банківською ліквідністю, яке в Україні здійснюється Національним банком України в процесі реалізації грошово-кредитної політики. На нашу думку, управління ліквідністю – процес створення передумов, забезпечення та підтримання оптимального рівня ліквідності банку та банківської системи в цілому. Однією з таких передумов є нормативно-законодавче забезпечення банківської діяльності, що визначає такі рамки поведінки банків, які сприяють забезпеченню ліквідної та стійкої банківської системи. Іншим аспектом регулювання ліквідності є контроль за діяльністю банків, який проводиться з метою забезпечення надійності та стійкості, що передбачає цілісний і безперервний нагляд Національного банку України за здійсненням банками своєї діяльності у відповідності з діючим законодавством та інструкціями наглядового органу. Важливою складовою управління ліквідністю банківської системи є її регулювання механізмами та інструментами грошовокредитної політики Національного банку України з метою нівелювання впливу волатильності банківської ліквідності на процентні ставки на грошово-кредитному ринку та зниження ефективності політики центрального банку щодо досягнення намічених цілей. Оперативному управлінню ліквідністю банківської системи передує процес прогнозування та аналізу її стану за результатами якого центральний банк операційними механізмами та інструментами регулює (надає або вилучає) ліквідність на щоденній основі з метою згладжування небажаних коливань в попиті і пропозиції та її подальшого впливу на ринкові процентні ставки. Сутність і особливості механізмів та інструментів регулювання ліквідності банківської системи, а також вітчизняна й зарубіжна практика їх застосування, будуть розглянуті в наступному розділі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУТНІСТЬ ЛІКВІДНОСТІ ЯК СКЛАДОВОЇ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ» з дисципліни «Ліквідність банківської системи України»
