Первісна оцінка фінансових інвестицій є однаковою як для поточних, так і для довгострокових фінансових інвестицій та відображається у фінансовому обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції. Якщо ж придбання фінансової інвестиції здійснюється через обмін на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів. Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу може суттєво відрізнятися від їх первісної оцінки і для відображення у фінансовій звітності вимагає проведення переоцінки. Для оцінки фінансових інвестицій на дату балансу використовують один із трьох методів: ♦ за справедливою вартістю; ♦ за амортизованою собівартістю; ♦ за методом участі в капіталі. Ці методи оцінювання фінансових інвестицій застосовуються залежно від того, в який об'єкт здійснено фінансову інвестицію. Розрізняють такі об'єкти фінансового інвестування: • короткострокові або поточні фінансові інвестиції (портфель цінних паперів банку на продаж, тобто ЦП, а також внески до статутних капіталів підприємств, які придбані та утримуються банком з метою їх подальшого продажу протягом 12 місяців); • довгострокові фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення або понад 12 місяців; • фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, які, у свою чергу, можуть бути як поточними, так і довгостроковими. Розглянемо кожен з методів оцінювання фінансових інвестицій. Оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю, порядок якої встановлено пунктами 8 та 9 П(С)БО 12, полягає в тому, що фінансова інвестиція на дату балансу оцінюється за вартістю, що дорівнює сумі, за якою може бути здійснена реалізація фінансової інвестиції в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами. Якщо справедливу вартість фінансової інвестиції достовірно визначити неможливо, вона відображається за собівартістю з урахуванням зменшення її корисності. Оцінювання фінансових інвестицій на дату балансу за амортизованою собівартістю, порядок якої встановлено пунктом 10 П(С)БО 12, полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується (зменшується) інвестором протягом періоду від дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процента (прибутку від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів з одночасним збільшенням балансової вартості фінансової інвестиції. Приклад 5. Розглянемо оцінку фінансових інвестицій за методом ефективної ставки процента на спрощеному прикладі. Банк придбав облігації з терміном обігу п'ять років номінальною вартістю 10 000,00 грн за 8460,00 грн, тобто дисконт становив 1540,00 грн. Ставка доходності за облігаціями оголошена у розмірі 8 % річних і сплачується інвестору щорічно рівними частками. Які розміри щорічної амортизації дисконту за методом ефективної ставки процента? Щорічна виплата процентних доходів становитиме: 10 000-8% = 800 грн. По-перше, обчислимо ефективну ставка процента (ЕСП) за наведених умов:
де Ноб — номінал облігації; Впр.об — вартість придбання облігації; Сдох — оголошена ставка дохідності, відсотків річних; Т — тривалість обігу облігації в роках.
Розглянувши методи обліку фінансових інвестицій, зауважимо, що вибір одного з наведених методів визначається намірами банку щодо фінансових інвестицій: ♦ інвестиції, що придбані та утримуються в портфелі на продаж, відображаються за справедливою вартістю; ♦ інвестиції, що утримуються підприємством у портфелі на інвестиції, відображаються за амортизованою собівартістю; ♦ інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі (крім інвестицій, які придбані та утримуються на продаж до 12 місяців з дати придбання, які обліковуються та відображаються за справедливою вартістю). Ураховуючи, що Національний банк України готує нову редакцію Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з ЦП, слід зауважити, що і в новій редакції планується використовувати певні методи обліку фінансових інвестицій для кожного з портфелів ЦП, а саме: ♦ інвестиції в торговельному портфелі — за ринковою вартістю; ♦ інвестиції в портфелі на продаж — за собівартістю для акцій та амортизованою собівартістю для боргових ЦП; ♦ інвестиції в портфелі до погашення — за амортизованою собівартістю; ♦ інвестиції в асоційовані (дочірні) підприємства — за методом участі в капіталі. Дохід (дивіденди або проценти) за фінансовими інвестиціями' відображається банком у випадку їх визнання згідно з П(С)БО 15 «Дохід» у такому порядку: —проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами; —дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення емітентом про їх виплату (а не протягом періоду їх фактичного отримання). Згідно з вимогами чинної «Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України» та зважаючи на принцип обережності банки зобов'язані в кінці кожного місяця коригувати балансову вартість портфеля акцій на продаж за правилом нижчої вартості. Правило нижчої вартості полягає у відображенні цінних паперів за нижчою з двох вартостей— балансовою чи ринковою (розрахунковою). Для ЦП, які мають активний ринок, використовується ринкова вартість, для інших — розрахункова вартість. Якщо ринкова (розрахункова) вартість у кінці місяця стає нижчою від балансової вартості, то створюється спеціальний резерв під нереалізований збиток на суму різниці між балансовою та ринковою вартістю акцій. Якщо ринкова (розрахункова) вартість перевищує балансову, спеціальний резерв не формується. Аналіз операцій банку з ЦП вимагає перевірити обґрунтованість визначення балансової вартості ЦП та обсяги сформованих резервів. При цьому увагу слід звернути на відмінності в порядку розрахунку резервів для портфеля ЦП на продаж та ЦП на інвестиції. Якщо портфель ЦП на продаж включає в себе пакети ЦП різних емітентів, правило нижчої вартості застосовується за окремими складовими портфеля (групами ЦП) без взаємної компенсації за групами (тобто, якщо ринкова (розрахункова) вартість певної групи ЦП істотно вища від її балансової вартості, використовувати таке перевищення для інших груп ЦП забороняється. І навпаки, для ЦП з портфеля на інвестиції така взаємна компенсація прямо передбачена, і спеціальний резерв формується лише у разі сумарного перевищення балансової вартості ЦП на інвестиції над сумою ринкових (розрахункових) вартостей складових портфеля ЦП на інвестиції.
Для пайових ЦП (простих акцій) визначаються дві розрахункові величини: 1) оціночна сума доходу інвестора від ЦП, дисконтована на сім років з періодом дисконту один рік під поточну ставку KIBOR найтривалішого строку: де Сі — дисконтована оціночна сума доходу (частки в середньому чистому прибутку емітента); Р — оціночна сума доходу; d — фактор дисконту, який дорівнює ставці KIBOR найтривалішого строку; t — параметр для визначення суми (кількість періодів, установлена НБУ, — сім років); 2) оцінка вартості ЦП як вартості частки участі інвестора в капіталі емітента:
де Сг — оціночна вартість частки участі інвестора; К — капітал емітента (розмір капіталу емітента визначається як різниця між сукупними активами та сукупними зобов'язаннями емітента); р — процент участі інвестора в статутному фонді емітента. Виходячи із принципу обережності, розрахункова вартість пайових ЦП без урахування фактора ризику емітента визначається як менша величина із двох обчислених: РВ=/тіп(СьС2). Для боргових ЦП (облігацій, депозитних сертифікатів, векселів) визначаються також дві розрахункові величини: 1) оцінка процентних доходів, дисконтована за кожний період сплати такого доходу під відповідну за строком ставку KIBOR:
де СІ — оцінка дисконтованих майбутніх доходів; Р — оціночна сума доходу; d — фактор дисконту, який визначається на підставі ставки KIBOR; t — параметр для визначення суми (кількість періодів сплати доходу); п — кількість періодів до дати погашення цінного папера; 2) оцінка дисконтованої вартості погашення (номінальна вартість ЦП, дисконтована під відповідну за строком ставку KIBOR):
де CΑ — оцінка дисконтованої вартості погашення; d — фактор дисконту, який визначається на підставі ставки KIBOR; N— номінальна вартість цінного папера; п — кількість періодів до дати погашення цінного папера. Для ЦП, номінал яких виражено в національній валюті України, фактор дисконту d для формул визначається виходячи зі ставки KIBOR на дату переоцінки та періоду дисконтування: рік: d= (KIBOR-90 / 100 %); квартал: d = (KIBOR-90 / 100 • 90 / 360; місяць: d= (KIBOR-30 / 100 • 30 / 360; тиждень: d= (KIBOR-07 / 100 • 7 / 360, де KIBOR-90, KIBOR-30, KIBOR-07 — ставка KIBOR на 90, 30 та 7 днів відповідно. Розрахункова вартість ЦП, скоригована на фактор ризику емітента, визначається як скоригована сума двох обчислених величин (для дисконтних цінних паперів завжди величина Сз = 0):
де Vc — відкоригована на ризик емітента розрахункова ринкова вартість ЦП; СІ — оцінка дисконтованих майбутніх доходів; CΑ — оцінка дисконтованої вартості погашення; R — процент зменшення розрахункової вартості для даного класу емітента. Періодом дисконтування для акцій вибирається рік, а для боргових ЦП період дисконтування може вибиратися банком самостійно, з урахуванням терміну до погашення боргових ЦП. Як правило, банки вибирають такі періоди дисконтування: • рік, якщо до дати погашення залишилось не менше одного року; • квартал, якщо до дати погашення залишилось менше одного року, але не менше одного кварталу; • місяць, якщо до дати погашення залишилось менше одного кварталу, але не менше одного місяця; • тиждень, якщо до дати погашення залишилось менше, ніж один місяць. Оскільки кількість періодів дисконтування в наведених вище формулах використовується як степеневий показник, слід підраховану кількість періодів дисконтування округлити до найближчого цілого числа.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аналіз методів оцінки фінансових інвестицій» з дисципліни «Аналіз банківської діяльності»
• 90 / 360; 