Ці теорії розглядають проблему управління мотивацією в процесі діяльності. Тут увагу сконцентровано на рішеннях, які стимулюють, спрямовують і завершують поведінку людини і які вона в цій поведінці реалізує. У процесуальних теоріях розкриваються закономірності організації цілісної мотивованої поведінки з урахуванням взаємодії мотивів з іншими процесами – процесами сприйняття, пізнання, комунікації. Ці теорії розробили Врум (теорія валентності-інструментальності-очікування), Локк (теорія постановки мети), Портер і Лоулер (модель мотивації) і Гекгаузен („Рубікон-модель”). Процесуальні теорії базуються на виборі альтернативної дії, її реалізації та перевірці результатів. На цей час найбільш довершену модель мотивації представив Гекгаузен (Heckhausen, 1989). Цю модель назвали «моделлю Рубікону»*. Репрезентуємо цю модель у викладі Нердінґера (Nerdinger, 1995). Згідно з Гекгаузеном, процес спонуки до дії складається з двох компонентів. Вольовий акт розуміють як волю до перемоги. «Рубікон-модель», за Гекгаузеном, репрезентована 4 етапами, а саме: вибору, постановки мети, дії й оцінювання. Ці етапи відрізняються видами мотивації й специфікою вольового акту. Розглянемо цю модель докладніше. Мотивація на попередньому етапі вибору способів досягнення мети. Етап вибору зумовлений бажаннями та оцінкою ситуації. Оскільки не всі бажання можна реалізувати, існує можливість вибору. Оскільки люди нерідко прагнуть до насолоди, то зазвичай вони роблять те, що їм приємно. Після обдумування й порівняння вибирають один із способів дії й розробляють схему його реалізації. Це закріплено в таких мотиваційних теоріях, як теорія очікування і вартості, модель ризику і теорія «сила – вартість – очікування» (позначають С – В – О). Вибір на етапі початку дії – це вибір цільової установки. Після того, як вибрано мету, з’являється намір її досягти. Мета і її реалізація стають бажаними. Потім розробляють дії щодо реалізації мети, якими керує воля. Цей процес називають вольовим актом. Наміри не завжди реалізують невідкладно, значною мірою це залежить від ситуації. На цьому етапі цільова установка має особливе значення. Вольовий акт на етапі виконання дії. Дія визначається вольовим актом. Якщо є сприятливий випадок для реалізації мети, то дії скеровано на її досягнення. Отож, на цьому етапі реалізується вольовий акт. За інших умов, коли ситуація неоднозначна, контроль за дією має бути відповідним (Kuhl, 1983). У межах цього етапу формується модель дії щодо орієнтації в ситуації. Для мотивації на етапі завершення дії характерні специфічні складові й оцінка. Після закінчення дії оцінюють її результати. Ця оцінка визначає вибір і виконання майбутньої дії. Психологічні аспекти оцінювання торкаються передусім чинника справедливості. Під справедливістю розуміють, з одного боку, правильний розподіл ресурсів, з іншого боку – коректність процедури, спрямованої на цей розподіл.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Процесуальні теорії мотивації» з дисципліни «Психологія особистості»
