Неоструктуралізм (Neostructuralismus) — це термін, який застосовував німецький філософ Манфред Франк, визначаючи те відгалуження французької теорії, яке під іншою назвою відоме як постструктуралізм. Франк віддає перевагу термінові "неоструктуралізм" над "пост-структуралізмом", тому що префікс "пост-" указує лише на часовий зв'язок між структуралізмом та пост-/неоструктуралізмом, тоді як 286 "нео-" робить очевидним, що те, що виникає, є переосмисленням поняття "структури". На думку Франка, неоструктуралізм радикалізує і спростовує структуралізм. У своїй праці "Що таке неоструктуралізм?" він резюмує, що саме він вважає трьома ключовими концептами нео-структуралізму, як це випливає з прочитання творів Фуко, Лакана та Дерида. Насамперед неоструктуралізм ставить під сумнів історію як безперервний процес, вважаючи, що вона складається з перервних епістем та дискурсивних формацій, не закорінених у реальній дійсності. По-друге, неоструктуралізм дискредитує поняття автономного суб'єкта, здатного до самооцінки, бо хоч суб'єкт і конституюється мовою, він не має на неї помітного впливу. По-третє, неоструктуралізм припускає, що значення ніколи не є присутнім у мові; натомість там є лише розрізнення (différance). У "Das individuelle Allgemeine" ("Індивідуальне загальне", 1977) Франк виявляє інтерес до діалогу між сучасними німецькою та французькою теоріями, але з дуже специфічною метою. Він критикує три аспекти неоструктуралі-стської теорії. По-перше, уявлення про те, що "мова сама говорить", яке часто можна знайти в неоструктуралістських працях, є, на думку Франка, хибним. "Саме" вказує на момент рефлексії, який можна пояснити лише тоді, коли припускається поняття суб'єктивності, залуче-ності суб'єкта. По-друге, поняття відмінності (або відмінюваності) мислиме лише в тому разі, коли ми допускаємо поняття подібності або ідентичності. Відмінність між двома сутностями може бути вирізнена тільки тоді, коли ми водночас маємо уявлення про (або припускаємо) їхню подібність. По-третє, комунікація може діяти тільки тоді, коли ми припускаємо елемент індивідуальності, і тільки в тому випадку, якщо ми допускаємо, що мова відповідає водночас загальній (allgemein) та індивідуальній (individuell) моделям. У термінології Шляєрмахе-ра, яку Франк запозичує для своїх цілей, кожен комунікативний акт є individuelles Allgemeines (індивідуальне загальне). Метою, яку ставить перед собою Франк у своїй праці "Що таке неоструктуралізм?", є оновлення герменевтичної теорії, а конкретніше, артикуляція герменевтичної теорії, розвинутої її неоструктуралістськими критиками. Франк показує, що неможливо запропонувати несупере-чливу теорію мови, яка не передбачала б самоаналіз та індивідуальності. Ex negativo, показуючи неможливість протилежного погляду, Франк розробив теорію герменевтики, що доповнюється аргументами її опонентів. У такий спосіб він створює можливість для того, щоб підняти дискусії про постструктуралістські основи пост-модерністської думки на новий рівень.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Неоструктуралізм» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
