Граматологія — це вивчення та деконструкція gramme і його застосування та впровадження; іншими словами, це наука про письмо і текстуальність. Gramme як таке Загальне уявлення про gramme — термін, що має стосунок до базового елементу письма, — як про писану позначку було дане в лінгвістиці та семіотиці Фердинана де Сосюра. Застосований спочатку І. Дж. Джелбом (1952), він був радикально заново визначений Жаком Де-рида в його праці "De la Grammatologie" ("Про граматологію", 1967; англійський переклад опубліковано 1976 p.). Він передбачає дискурс про літературу як у вужчому, так і в ширшому розумінні та про проблеми й елементи письма від опрацювання алфавіту до відносин між читанням, мовленням і писанням. Тоді як усяке письмо поділяє gramme, письмовий знак, з усяким іншим письмом як свій "незвідний атом", теза Дерида, що стосується письмових знаків і супровідних гра-матологічних стратегій, починається з твердження, що, на перший погляд, просте запитання: "що таке письмо?", яке лунає в дисциплінарних дискурсах, хибно розуміється й хибно репрезентує природу й тактику письма. Письмо, якщо його розуміти правильно, всупереч поглядам Платона та багатьох інших, — це практика, що не підпорядкована думкам або мовленню і не випливає з них як наслідок, хоч останнє й проголошує історія "логоцентризму"; справді, еволюція самих "дисциплін" була потужним фактором хибного спрямування досліджень на значення письма або значення у письмі. Історія/наука/генеалогія Граматологія — це не просто інверсія узвичаєної платонівської логоцентричної ієрархічної переваги мовлення над письмом; радше вона критикує домінування логоцентризму. Таким чином, граматологія ніяк не може бути наукою, місце якої в історії письма, оскільки в такому разі вона стала б тим, що Дерида називає "ар-хеписьмом", вписаним у метафізику присут- 98 ності, що її тягне за собою кожна наука і яку критикує Дерида. Як історія, граматологія може бути тільки тим, що Гаятрі Співак називає "історією можливості історії, яка більше не була б археологією" (Derrida, 1976: LVIII). Це аж ніяк не означає, що Дерида не зацікавлений у хибно написаній історії письма; справді, він простежує її в ретроспективі, через розрізнення де Сосюром означника/означуваного до запровадженого Русо поняття письма як науки про репрезентацію мовлення, а отже, до Платоно-вого фармакону. Для Дерида, проте, ця фальшива історія має стати генеалогією, поєднуючи праці Ніцше, який критикує природу пізнання, Фройда, який ставить під знак запитання пси-хе, і Гайдеґера, який вміщає Буття "під стирання", разом із іншими сутностями. Справді, граматологія можлива лише в цьому альтернативному генеалогічному контексті, оскільки лише тут може вона зберегти свою нерозв'язну "первісну свідомість затримки" (1976: LI). Хоч третій розділ книжки Дерида "Про граматологію" називається "Про граматологію як позитивну науку", він відразу ж робить це твердження проблематичним: "На яких умовах можлива граматологія? її фундаментальною умовою є, безперечно, ліквідація (sollicitation) ло-гоцентризму. Але ця умова можливості обертається на умову неможливості" (1976: 74), оскільки, хоч граматологія і може "вписати" або ' окреслити' науку, вона простежує себе від того, що виходить за межі закриття науково-го/логоцентричного дискурсу; вона "розмиває межу, яка закриває класичну науковість" (1976: 36), відкриваючи себе, — пишучи себе, — як структуру, що її несуть у собі історія та наука. Як твердить Ґреґорі Алмер, "граматологія — це наука, що функціонує як деконст-рукція поняття науки" (1985: 12). Граматологія і деконструкція Говорячи про граматологію як про "заголовок запитання" (1981: 12), Дерида демонструє її важливість для запитальних стратегій деконструкції. Граматологія — це вираз деконструкції, стратегія розпитування текстів і текстології, що (де) конструюються відповідно до первісної граматологічної відмінності. Як головний "не фонетичний" момент (1976: 26), вона є голо- вним чинником у критиці логоцентричної присутності та химеричних основ розрізнення (différance). Як позбавлене основ письмо mise en abyme, граматологія — це запаморочлива і паразитична стратегія, що досліджує інші місця текстуальності, демонструючи, як метафізика логоцентричного дискурсу вперто намагається замовчувати розрізнення, підміняючи її химерою унітарної присутності значення. Грамато-логічне дослідження відкриває метафізичну телеологію текстів, не тільки для того, щоб відкинути їх, а й для того, щоб вписати їх у розрізнення з тим, щоб так званий "первісний текст", "архетекст", з'явився як напис-палімпсест на слідах письма, яке зникло й водночас залишається. Стосунок деконструкції до граматології сам ґрунтується на генеалогічному стосунку до Сосюрової критики трансцендентного означуваного та метафізики присутності в рамках поняття бінарного знака; Дерида додає до Сосюрової основоположної бінарності Гайдегерове "sous rature" ("під стертим"), у якому присутність водночас розкривається і скасовується. Заангажованим у гру граматології та деконструкції є визнання неможливості для будь-якої с:;стеми вимагати "загального закону", оскільки закон розрізнення полягає в тому, що будь-який закон зумовлений відстроченням і відмінністю" (1976: LVII). Справді, граматологія та деконструкція вимагають повторної концептуа-лізації самої мови як "протописьма", вже наділеного розрізненням, у межах якого мова є запаморочливою, безконечною грою відмінностей, слідів, повторних записів і затримок, що, як говорить Джонатан Калер, "за умов, які можуть бути описані, але ніколи не можуть бути вичерпно схарактеризовані, сприяє виникненню ефектів значення" (1979: 172). Первісний "чистий слід граматології як розрізнення" (1976: 62) перетворює знак з виражального на неви-ражальний: gramme викреслює gramme як таке. Слід — це не тільки зникнення єдиного початку, а й визнання, що "початок навіть не зник, він ніколи не був витворений, хіба що навзаєм не-початком, слідом... А проте ми знаємо, що ця концепція руйнує свою назву і що, хоч усе починається від сліду, не існує сліду, який був би первісним у стосунку до всіх інших" (1976:
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Граматологія» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
