У світовій банківській практиці існують різні підходи до організації банківського нагляду. Це залежить від особливостей політичного та соціально-економічного устрою в державі. Узагальнена світова практика побудови системи банківського нагляду відображає три основні підходи, що показані на рису. 4.
18
Т.П.Гудзь
Інтеграційні процеси світової економіки не оминають її фінансової сфери. Тому існує нагальна необхідність у розвитку глобально узгоджених систем регулювання та нормативного забезпечення. Так, у рамках Євросоюзу функції регулювання банківської діяльності розподілені між парламентом, урядом та власне органом нагляду. В основі законодавства про банківську діяльність кожної країни-члена ЄС лежать Консолідовані директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу: 2006/48/ЄС від 14.06.2006 р. щодо заснування та подальшої діяльності кредитних установ; 2006/43/ЄС від 17.05.2006 р. про обов'язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності. Цими документами уніфікуються загальні риси банківського законодавства на всій території Євросоюзу. А документи, видані національними регулюючими органами, не підлягають уніфікації, що зумовлює певні особливості національного банківського законодавства країн Євросоюзу. Основне завдання органу банківського нагляду країн Євросоюзу полягає у здійсненні перевірки відповідності банків та інших кредитних установ розробленим нормам і вимогам, а також у застосуванні заходів у разі виявлення недоліків у діяльності банку. Оскільки банківська справа є багатоаспектною, ефективним шляхом підвищення якості системи банківського нагляду будь-якої держави є активна співпраця безпосередньо із наглядовими органами інших країн та міжнародними організаціями, які узагальнюють позитивний світовий досвід і спроможні його передати. У зв'язку з цим Базельський комітет за певними напрямами роботи плідно співпрацює з іншими міжнародними організаціями (рис. 5). Необхідно зазначити, що рекомендації та принципи, які розробляються цими організаціями не обов'язкові до впровадження у законодавство країн. Але оскільки вони є результатом домовленостей між регулюючими органами та учасниками фінансових ринків, то
Банківський нагляд
19
ними ж і використовуються на практиці. Це дає змогу зробити банківські системи окремих країн порівняними, узгодженими та конкурентоспроможними. Актуальною проблемою у сучасній світовій банківській практиці є розробка та застосування заходів протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Ключову роль у її вирішенні відіграє Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). Вона була створена у 1989 році на зустрічі керівників країн Великої Сімки в Парижі як міжурядовий орган, завданням якого є розробка і сприяння стратегії боротьби з відмиванням грошей як на національному, так і на міжнародному рівнях. Зараз до FATF входить 32 країни (серед пострадянських країн тільки Росія), а також дві регіональні організації — Європейська комісія та Рада із співробітництва країн Перської затоки. FATF розробила сорок рекомендацій, що визначають загальні засади заходів боротьби з відмиванням грошей і призначені для універсального застосування країнами шляхом внесення відповідних змін до системи кримінального законодавства, системи примусового виконання законодавства, фінансової системи, а також прийняття нормативно-правових актів про міжнародне співробітництво з урегулювання цієї проблеми. На виконання Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, в Україні прийнята спільна постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 1124 [11], згідно з якою органам виконавчої влади, банківським та іншим фінансовим установам належить керуватися в своїй Діяльності Сорока рекомендаціями Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей.
20
Т.П.Гудзь
Рис. 5. Основні міжнародні організації — розробники світових стандартів щодо регулювання міждержавних фінансових відносин Також серед названих міжнародних організацій особливої уваги заслуговує Група банківського нагляду країн Центральної та Східної Європи, учасницею якої з 1996 року є Україна. Вона була утворена в Будапешті у 1990 р. країнами з перехідною ринковою економікою (Албанія, Білорусь, Болгарія, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Росія та Україна). Базельський комітет постійно підтримує Групу, консультуючи щодо організації систем банківського нагляду, підготовки адекватної законодавчої бази, створення міжрегіональ-
Банківський нагляд
21
них схем нагляду, і практично допомагаючи у підвищенні кваліфікації спеціалістів із банківського нагляду.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Світовий досвід роботи служб банківського нагляду» з дисципліни «Банківський нагляд»
