Вибір шляхів переміщення вантажопотоку одне з най-важливіших завдань транспортної логістики, оскільки організація руху має забезпечити найбільшу продуктивність перевізного сос-тава і найменшу собівартість перевезень. Рух транспорту здійс-нюється за маршрутами. Маршрут — шлях переміщення перевіз-ного состава при виконанні перевезень. Для оптимізації руху вантажопотоку на транспорті використо-вують транспортні методи, які дають змогу обрати найкращий варіант перевезення вантажів з декількох пунктів постачання в декілька пунктів призначення (споживання), забезпечуючи най-менші сумарні витрати, пов’язані з виробництвом і транспорту-ванням виробів. Для цього вивчається потужність кожного з клі-єнтів (постачальників і споживачів). Обираючи методи вирішення транспортних завдань, почина-ють з визначення допустимого початкового рішення, оптимізую-чи його з часом. При аналізі транспортної проблеми визначають потужність кожного постачальника і потреби кожного споживача, а також витрати на перевезення від кожного відправника до кож-ного отримувача. Використовують правило «північно-західного кута», дотримуючись таких вимог: 1) витратити усю потужність джерела постачання; 2) задовольнити потреби кожного споживача складу; 3) перевірити, чи всі потреби задоволені. Використовуючи матричний метод, визначають індекси окре-мих клітин. Якщо значення усіх індексів збільшується або дорів-нює нулю, це означає, що можливе оптимальне рішення, з’являється можливість поліпшення рішення і зменшення сумарних витрат перевезень. Існує також МОДІ-метод (модифікований розподільчий), за яким розраховують можливість покращання рішення індексів для кожної невикористаної клітини. Використання МОДІ-методу починається з початкового рі-шення, отриманого згідно з правилом «північно-західного кута», коли визначають значущість кожного рядка і кожної колонки (рядки позначимо — R1; R2; R3; …; Ri, колонки — K1; K2; K3, …; Kj), де Ri — оцінка рядка і (і = 1, m), Kj — оцінка колонки j (j = 1, n), Сіj — витрати в клітині іj (витрати на перевезення з джерела за призначенням). МОДІ-метод складається з п’яти кроків: 1. Розрахування оцінки для кожного рядка і колонки у вигляді Ri + Kj = Сіj, тільки для тих клітин, котрі послідовно використову-ються або зайняті. Наприклад, коли клітина знаходиться на перетині рядка 2 і колонки 1, вона формує оціночний набір R2 + K1 = С21. 2. Коли виписані усі рівняння, визначають R1 = 0. 3. Вирішення системи рівнянь для усіх R- і K-оцінок. 4. Відбір найбільшого за абсолютним значенням негативного індекса і продовження вирішення завдання, використовуючи ме-тод послідовного рішення. Проблема розподілу, тобто доставки товару споживачу, взага-лі передбачає і вирішення проблеми розміщення виробництва, оскільки лише в цьому разі можна знайти систему розподілу дійс-но з мінімумом витрат. Система розподілу і мінімум витрат на її функціонування опо-середковано будуть забезпечувати усі доставки за мінімальний термін, що є необхідною умовою функціонування системи за принци-пом лінійного програмування. При переміщенні вантажу, що за розмірами відповідає попиту в часі, поява принципу лінійного програмування буде реальнішою, оскільки система функціонуватиме на рівні мінімальних запасів. Усі ці методи можуть бути використані для різних видів транспорту (залізничного, автомобільного, водного). Для автомо-більного транспорту важливий вибір не тільки раціонального на-пряму перевезень, а й їх обсягу. Для визначення раціонального обсягу перевезень вивчають виробничу діяльність постачальни-ків, їх зв’язки та ін. Вантажопотоком на транспорті називають кількість вантажів в тоннах, перевезених в одному напрямі за визначений термін часу. Він складається з різних вантажів, структура яких поділяється на галузеву, групову та видову. Для вивчення вантажопотоку на автомобільному транспорті складають шляхові таблиці, в котрих визначають взаємодію між вантажовідправниками і вантажоотримувачами. Наприклад: Таблиця 4 ВАНТАЖООБМІН МІЖ ВІДПРАВНИКАМИ І ОТРИМУВАЧАМИ Пункт відправлення Пункт призначення Всьоговідправлено А В С D А В С D Всього: Графічно вантажопотоки можуть бути наведені у вигляді епюр, схем або картограм. Розглянемо побудову епюр вантажопотоку на автомобільному транспорті. Епюру будують в координатах обсягу перевезень Q (тонн), відстані L (км). Значення Q відкладають на вісі координат, L — на вісі абсцис відповідно до обраного масштабу. Епюра має прямий і зворотний напрям руху вантажів. Прямим напрямом ви-значається той, яким слідує найбільша кількість вантажів. Від-ношення розміру вантажопотоку в прямому напрямі до розміру вантажопотоку в зворотному напрямі має назву коефіцієнта не- рівноваги вантажопотоку за напрямами. Обсяг вантажу, котрий переміщується в прямому напрямі, відкладають від відмітки зеро, а в зворотному — вниз від неї. Для умов, наведених в табл. 4, прямий напрям: DА = ВА + СА + DА + СВ + DС, зворотний: АD = АВ + АС + АD + ВС + ВD + СD. Коефіцієнт нерівноваги вантажопотоків: G = Qпр / Qзв . Побудова епюр починається зі значення вантажопотоків, котрі переміщуються від пункту D, тобто найбільш далекого від пунк-ту А. Потім відкладають значення вантажопотоку, котрий руха-ється з пункту С до А. Подібним чином відкладають і значення інших вантажопотоків. Нижня частина епюри будується у такий же спосіб, як і верхня. Отримана епюра має вигляд графічного зображення вантажопотоків на визначеній ділянці шляху. Загаль-ний вигляд епюри може бути таким:
Рис. 51. Епюра вантажопотоків · Умовні позначення: L — відстані перевезень між пунктами; L1 — А і В; L2 — В і С; L3 — С і D. Епюри вантажопотоків дають можливість визначити кількість вантажу, котрий відправляють з кожного пункту, прибуття і при-міняючого; обсяг перевезень і вантажообіг на кожній дільниці і на всій колії; середню відстань перевезень вантажів. Вони також допомагають виявити нераціональні операції перевезення, тобто перевезення однакового вантажу в зустрічних напрямах. Вантажопотоки можуть бути подані й у вигляді схеми. Для цього використовується карта району перевезень з нанесеними на ній пунктами або мікрорайонами відправлення і призначення вантажу (вантажоутворюючі чи вантажопоглинаючі пункти). Карту району перевезень ділять на квадрати з послідовним нанесенням на рівній відстані взаємоперпендикулярних ліній. Отримані таким чином квадрати кодируються в буквено-цифровій системі (на зразок шахо-вої дошки), по горизонталі — літери, по вертикалі — цифри. Вихо-дячи з кількості тонн вантажу, котрий підлягає перевезенню з пунк-тів відправлення у пункти призначення, обирають масштаб і відповідно до нього наносять лініями визначеної ширини позначки, що означають вантажопотоки. Вантажопотоки можуть зображатися у вигляді картограми. Картограма — це графічне зображення ванта-жопотоку на карті згідно з дійсним переміщенням вантажів. Завдяки схемам та епюрам створюють наочні схеми переве-зень між пунктами відправлення і призначення вантажів, визна-чають транспортну роботу, раціональне розміщення зупинок авто-транспорту, щоб непродуктивні пробіги з гаража до місця роботи і у зворотному напрямі були мінімальними. Постачаючи вантаж споживачеві необхідно враховувати умови доставки, виходячи з того, що вантаж — продукт виробництва (сиро-вина, напівфабрикати, готова продукція), прийнятий для перевезення. Сукупність властивостей вантажу, визначених умов і техніки перевезень, перевантаження і збереження, має назву транспорт-ної характеристики вантажу. Характеристика вантажу — це ре-жим збереження, спосіб пакування, перевантаження і перевезен-ня, фізико-хімічні властивості, розміри, об’єм, маса і форма пред’явлення для перевезення. Спосіб транспортування, вантажно-розвантажувальні механізми, а також тип вагонів, судна, автомобіля, режим збереження ван-тажу, заходи з техніки безпеки і пожежної безпеки визначають за фізико-хімічними властивостями вантажу і формою пред’явлення його для перевезення. З урахуванням особливостей вантажів створюють відповідні вантажні пристрої і транспортні засоби. Перевезення автомобільним транспортом може бути організо-вано за такою схемою (рис. 52).
Рис. 53. Структура процесу перевезень вантажу
Рис. 54. Структура процесу перевезень вантажу у міждержавному сполученні Останніми роками дуже мало уваги приділяли плічовим пере-везенням, хоча їх використання дає змогу прискорити доставку вантажу, краще використати руховий склад, скоротити витрати на перевезення (схема 2). По суті, усі наведені схеми перевезень є логістичними ланцюж-ками, по яких переміщується матеріальний потік. Структура перевезень вантажу в міжрегіональному і регіо- нальному сполученні може мати такий вигляд (рис. 53, 54).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИБІР ШЛЯХІВ ПЕРЕМІЩЕННЯ ВАНТАЖОПОТОКІВ» з дисципліни «Логістика»
