Митне оформлення та митне декларування має свої особливості, що потребують певних специфічних знань та вмінь. Відповідно їх незнання суттєво ускладнює митні процедури. Таке положення сприяє появі спеціальних підприємців, що спеціалізуються на наданні митних послуг. Правове регулювання такої діяльності здійснюється відповідно до розділу VII МК України — «Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем». Відповідно, з урахуванням загального легального поняття підприємництва у ст.42 ГК України підприємництво з надання митних послуг – самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері митної справи з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутків. Правової основою надання платних послуг митними органами України слугує ЗУ «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р., постанова КМУ «Про затвердження переліку платних послуг, що можуть надаватися митними органами» від 25.12.202 р. №1952 та інші нижче вказані акти митного законодавства, більш загальна постанова «Про затвердження правил побутового обслуговування населення» від 16.05.1994 р. №313, листами ДМСУ «Про опрацювання та надання пропозицій до Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера та митного перевізника» від 25.10.2002 р.№11/4-09-10044, «Про посилення контролю за діяльністю підприємств, що надають посередницькі послуги у галузі митної справи» від 9.06.2004 р. №429 інші нормативні акти. Наразі в стадії розгляду ряд проектів з удосконалення господарської та зокрема підприємницької у сфері надання митних послуг. Йдеться про те. Щоб виконати вимоги Указу Президента України від 3.02.1998 р. №79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» ДМСУ та рішення Держпідприємництва України від 11.07.2000 р. №17-80/7. Спеціальними суб’єктами такої діяльності є митний брокер та митний перевізник. Проте, як правильно підмічено в наукових дослідженнях слід розрізняти власне підприємницьку діяльність спеціалізованих суб’єктів підприємництва та надання митних послуг митними органами на засадах господарювання. Такими можуть бути як юридичні так і фізичні особи. Підприємницьку діяльність з надання послуг у сфері митної справи можуть здійснювати: - підприємства, які здійснюють декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України мають видані в установленому порядку ДМСУ свідоцтва про визнання їх декларантами; - підприємства, які мають ліцензії на право відкриття та експлуатацію митного ліцензійного складу; - підприємства, які мають видані митницею дозволи на використання складського приміщення, резервуара, майданчика як складу тимчасового зберігання; - підприємства, які мають видані ДМСУ ліцензії на провадження підприємницької діяльності митного перевізника. Правові засади діяльності митного брокера визначені окрім МК України наказом ДМСУ «Про видачу свідоцтв про визнання підприємства декларантом від 14.05.2001 р., а також «Положенням про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору» від 22.07. 1997 р.№340, Порядком проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів декларантом від 1.04.202 р. №174. Відповідно до ст. 176 МК митний брокер (посередник) — це підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Разом з тим ДМСУ ініційовано внесення змін і запровадження ст.. 177-1 «Фахівець з декларування», що вказує на сферу його діяльності. Крім того ініційовано проведення фахової підготовки таких фахівців у спеціалізованих навчальних закладах ДМСУ. У митній практиці встановлено, що митним брокером може бути тільки підприємство — резидент. Від імені цього підприємства декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, може здійснювати його відокремлений структурний підрозділ (філія, представництво тощо). Митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до норм МК України та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом з питань ліцензування та органом ліцензування. Така діяльність інколи іменується «митний брокераж». Для оформлення свідоцтва на здійснення брокерської діяльності в ДМСУ слід подати такі документи: заяву із відповідними відомостями повне найменування організації, юридична адреса, номер рахунків у національній валюті, зобов’язання про належне виконання обов’язків митного брокера; копію свідоцтва про реєстрацію в державних органах влади; довідку банку про платоспроможність; копію платіжного доручення про перерахування еквіваленту (1200 дол. США) на рахунок ДМСУ; лист-погодження митниці з обґрунтуванням доцільності визнання суб’єкта митного брокерства та відповідності матеріально-технічного забезпечення для виконання обов’язків митного брокера (обов’язкова наявність персонального комп’ютера, вміння володіти ним). Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення. Митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов’язані з пред’явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення. Митний брокер має право здійснювати свої функції з декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому митному органі України. Вчиняючи дії, митний брокер виконує всі обов’язки і несе відповідальність, встановлену законом. Зокрема, відповідно до зазначеного вище положення митний брокер має право: декларувати та представляти до митного оформлення товари та транспортні засоби інших організацій. самостійно здійснювати будь-які операції з митного оформлення, виконувати посередницькі функції за рахунок і за дорученням особи. яку він представляє. Митний брокер зобов’язаний: проводити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до встановленого порядку; пред’являти митниці товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон; подавати митниці документи, що містять відомості, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення; забезпечувати сплату мита та митних зборів, якщо товари підлягають митному оподаткуванню, сприяти митним органам у здійсненні митного оформлення включаючи здійснення необхідних вантажних та інших операцій. ДМСУ веде реєстр митних брокерів і забезпечує його періодичну публікацію. Інформація, отримана митним брокером та його працівниками від особи, яку вони представляють у процесі здійснення митних процедур, може використовуватися виключно для цілей цих процедур. За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, митний брокер несе відповідальність згідно із законом. Правові засади діяльності митного перевізника встановлені ст.ст.182-184, 191 МК України, наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про затвердження Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного перевізника» від 25.03.2004 р.№32/212, наказом ДМСУ «Про видачу ліцензій на провадження посередницької діяльності митного перевізника» від26.04.2004 р.№25/2-9-16/5239 листом ДМСУ «Про анулювання ліцензій на провадження посередницької митного перевізника від 31.03.2005 р.№235,. Відповідно до ст. 182 МК митний перевізник — це підприємство, яке здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення і має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним перевізником може бути юридична особа, або фізична особа-підприємець, які в установленому порядку отримали ліцензію на здійснення такої діяльності. Відносини митного перевізника з власником товарів визначаються відповідним договором. Як і стосовно митних брокерів, ДМСУ веде реєстр митних перевізників і забезпечує його періодичну публікацію. Поширеним видом господарської та підприємницької діяльності є зберігання товарів. Розрізняють три види зберігання у сфері митної справи: зберігання товарів на митному ліцензійному складі, зберігання на складі тимчасового зберігання, зберігання на складах митних органів. Під підприємництво підпадає й діяльність власників митних ліцензійних складів – спеціально обладнаних приміщень, резервуарів чи майданчиків. Основні завдання митних ліцензійних складів полягають у: - сприянні розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні та зближення із поширеною світовою практикою; - створення умов для підготовки імпортних товарів для їх використання на території України; - зниження витрат, пов’язаних із переміщенням товарів через митний кордон України. Правове регулювання діяльності митних складів окрім МК України забезпечено: постановою КМУ від 2.12.1996 р.№1446 «Про впорядкування діяльності митних ліцензійних складів» «Положенням про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів» із змінами, що внесені наказом ДМСУ від 24.12.2003 р.№907. У режим митного ліцензійного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком заборонених до ввезення в Україну а також вивезення з України та транзиту через її територію. Не можуть поміщатися на митні ліцензійні склади також товари, перелік яких визначено КМ України, а так5ож товари, що можуть завдати шкоди іншим товарам або вимагають особливих умов зберігання. Крім того митні органи можуть надавати послуги з охорони товарів. Ці правовідносини врегульовані наказом ДМСУ від 20.08.2003 р. №565 «Про затвердження Інструкції про організацію та порядок охорони й супроводження товарів підрозділами митної варти Державної митної служби України». Така охорона здійснюється на договірній основі і спрямована на забезпечення безперешкодного транспортування товарі у цілісності та схоронності між митницями України. Не менш важливим є й врегулювання діяльності щодо вирішення долі конфіскованого чи не витребуваного майна – товарів і транспортних засобів. Ці правовідносини врегульовані постановою КМУ від 24.04.2003 р. №607 «Про затвердження Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації». Через комісію безпосередньо митними органами можуть реалізовуватися товари які за ст. 172 МК України підлягають реалізації: 1) товари, строк зберігання яких під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ними в установлений МК строк, крім товарів, не пропущених через митну територію України внаслідок заборон і обмежень на їх ввезення в України або транзит через територію України і не вивезених з території України; 2) товари-предмети порушення митних правил, предмети зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортні засоби, які використовувалися для переміщення цих товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, конфісковані за рішенням суду; 3) товари, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари-предмети порушення митних правил; 4) товари, від яких власник відмовився на користь держави.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Підприємницька діяльність з надання митних послуг» з дисципліни «Митне право України»
