Ф’ючерсні контракти — це угода між продавцем (покупцем) фі-нансових інструментів, з одного боку, і кліринговою палатою ф’ючерсної біржі, з іншого, про поставку (прийняття) певної кількості базових активів за узгодженою вартістю на конкретну дату в майбут-ньому. Ф’ючерсні угоди укладаються між двома сторонами, однією з яких завжди є клірингова (розрахункова) палата ф’ючерсної біржі, що виконує роль гаранта здійснення всіх контрактів (рис. 6.1).
Рис. 6.1. Схема укладання ф’ючерсного контракту Учасник, який узяв на себе зобов’язання прийняти базові активи згідно з контрактом, займає довгу позицію, тобто купує ф’ючерси. Учасник, який узяв зобов’язання здійснити поставку, займає корот-ку позицію, тобто продає ф’ючерси. Мета укладання ф’ючерсного контракту полягає в тому, щоб зафіксувати в даний момент ціну, за якою відбудеться операція продажу або купівлі в майбутньому. Основні характеристики ф’ючерсного контракту: · біржовий характер торгівлі; · стандартні умови контрактів (крім ціни); · гарантія клірингової палати виконання всіх контрактів; · висока ліквідність, зумовлена існуванням активно діючого вторинного ринку; · низька вартість укладання угоди; · доступність (саме цей принцип є основним при організації біржі); · можливість, але не обов’язковість реальної поставки (прийняття) базових активів за укладеними угодами. Особливості ф’ючерсних контрактів та організації ф’ючерсної то-ргівлі дають змогу легко ліквідувати зайняту на ринку позицію укла-данням офсетної (зворотної) угоди. Більшість ф’ючерсних угод взаємно погашаються до моменту закінчення строку їх дії, і лише 2 — 5% конт-рактів закінчуються реальною поставкою базових активів. Якщо учасник має намір здійснити чи прийняти поставку реаль-них активів, які були предметом угоди, то він в установленому по-рядку інформує про це клірингову палату. У цьому разі палата до-бирає учасника з протилежною позицією. Предметом фінансового ф’ючерсного контракту може бути іно-земна валюта, депозитні сертифікати, акції, облігації, векселі, дов-гострокові казначейські зобов’язання, фондові індекси. Обсяги поставок цих фінансових інструментів стандартні (як лоти). Ф’ючерси належать до короткострокових похідних фінансових ін-струментів. Строки здійснення ф’ючерсних контрактів на міжнародних біржах — березень, червень, вересень, грудень. Торгівля ф’ючерсами на біржах відбувається щоденно. Котируються контракти також що-денно на рік вперед, котирування друкуються в періодичній фінансо-вій пресі. Торгівля новим контрактом на дев’ятимісячний період від-кривається в перший робочий день за датою закінчення попереднього контракту. Тільки-но закінчується термін дії ф’ючерсу (наприклад, березневого), починається торгівля ф’ючерсними контрактами, строк дії яких закінчується через рік, тобто в березні наступного року. Роз-рахунки за результатами торгового дня проводяться кліринговою па-латою щоденно після закінчення останньої торгової сесії. Мінімальні зміни в ціні ф’ючерсу — крок ціни — називається тіком (tick). Тік має стандартну вартість у грошовому вираженні для кожного типу ф’ючерсних контрактів. Знаючи, на скільки тіків змі-нилася ціна ф’ючерсу за день, а також вартість одного тіка, можна обчислити суму прибутків чи збитків, які отримано за відкритою ф’ючерсною позицією. Конкретні умови та правила здійснення торгівлі різними типами ф’ючерсних контрактів визначаються ф’ючерсною біржею. Найбі-льші у світі ф’ючерсні біржі: Міжнародна Лондонська біржа ф’ючерсних фінансових угод (LIFFE); Міжнародний валютний ринок (IMM), який є дочірнім підприємством Чиказької торговельної бір-жі; Нью-Йоркська ф’ючерсна біржа; Торговельна палата Канзас-Сіті; Токійська ф’ючерсна біржа. Уперше торгівля фінансовими ф’ючерсами відкрилася 1972 року на Міжнародному валютному ринку в Чикаго і стала одним із найу-спішніших нововведень на фінансових ринках за останні десятиріч-чя. 30 вересня 1982 року біржа LIFFE ознайомила Європу з новим фінансовим інструментом — фінансовим ф’ючерсом. Згодом зрос-тання сфери фінансової діяльності, що пов’язана з торгівлею ф’ючерсними контрактами, перетворилося на справді захоплююче ви-довище. Уже 1983 року на IMM щоденно укладалося понад 40000 угод. Ринок ф’ючерсів нині є ринком, що найбільш успішно й дина-мічно розвивається. На ньому виникають і поширюються нові типи контрактів та організуються нові біржі. І процес цей не припиняєть-ся. У чому ж причини такої популярності ф’ючерсної торгівлі? Ф’ючерсні контракти виконують дві важливі функції. По-перше, торгівля ф’ючерсами створює механізм для проведення операцій хеджування ризику, пов’язаного з несприятливими змінами цін на спотовому ринку. По-друге, ф’ючерси дозволяють біржовим спеку-лянтам гарантувати свої прогнози і здійснювати спекулятивні опе-рації з метою отримання доходу від різниці в цінах. Чим мінливішими будуть ціни на фінансові активи, тим вищим буде попит на операції хеджування. Ф’ючерсні ринки виникли як відповідь на зростаючий у зв’язку з мінливістю цін рівень ризику і запропонували механізм хеджування цього ризику. Доступність для всіх, як основне правило функціонування ф’ючерсної біржі, створи-ла умови для значного поширення та популяризації ф’ючерсної тор-гівлі. Учасниками ф’ючерсних торгів можуть бути як юридичні особи — банки, корпорації, інвестиційні фонди, страхові компанії, пенсійні фонди тощо, так і фізичні особи. Хеджування ф’ючерсами — це процес, у результаті якого міні-мізується ціновий ризик зайняттям позиції на ф’ючерсному ринку, яка буде протилежною за напрямком, але дорівнюватиме за сумою балансовій позиції хеджера. Така операція дозволяє компенсувати збитки, яких було завдано за основною позицією внаслідок неспри-ятливих змін у ціні базових активів, прибутками за ф’ючерсною по-зицією. Правильне й обернене твердження, а саме: прибутки за ос-новною позицією нівелюються збитками за ф’ючерсами. Тому результат хеджування буде завжди однаковим, незалежно від напряму зміни ціни базового активу, який є предметом угоди. Операції хе-джування дозволяють закріпити ф’ючерсну (майбутню) ціну, яка склалася на момент здійснення операції і за якою згодом буде вико-нано контракт. Хеджерів цікавить лише кінцевий результат як сума прибутків та збитків за балансовою та ф’ючерсною (позабалансовою) позиціями, а не самостійні доходи чи втрати за ф’ючерсами. Торгівці, навпаки, зацікавлені лише в отриманні прибутків від різ-ниці в цінах купівлі та продажу ф’ючерсних контрактів, оскільки вони не мають балансової позиції, за рахунок якої можна компенсу-вати збитки за ф’ючерсами. Для ефективної роботи ф’ючерсних ринків необхідні як хедже-ри, так і торгівці. Останні створюють хеджерам умови для вільної ку-півлі чи продажу ф’ючерсів у великих кількостях і в будь-який час. На практиці деякі учасники ринку можуть одночасно бути і хе-джерами і торгівцями. Як показують дослідження Комісії з торгівлі товарними ф’ючерсами, домінуючими користувачами ф’ючерсних ринків є дилери з торгівлі державними паперами та іноземною ва-лютою, котрі використовують ринок як для хеджування, так і для спекуляції. Використання ф’ючерсів відсоткових ставок з метою хе-джування становить у середньому близько 35% від кількості всіх відкритих позицій у будь-який час. Для ф’ючерсних контрактів на іноземну валюту операції хеджування становлять 20 — 25% усіх укладених угод. Проведення операцій хеджування ризику за допомогою фінан-сових ф’ючерсів можливе завдяки різним методам ціноутворення даних інструментів. Для ф’ючерсів на іноземну валюту система ціноутворення пара-лельна звичайному форвардному ринку іноземної валюти. Контрак-ти оцінюються згідно з основним валютним курсом у американсь-ких котируваннях, що є особливістю валютних ф’ючерсів. Для ф’ючерсів короткострокових відсоткових ставок використо-вується індексний метод ціноутворення. При цьому індексна ціна ф’ючерсу подається як 100 мінус відсоткова ставка за відповідним базовим активом на готівковому ринку. Такий метод ціноутворення дозволяє зберегти нормальну обернену залежність між цінами ф’ючерсів та відсотковими ставками: підвищення відсоткових ставок призводить до зниження ціни ф’ючерсу, і навпаки. Саме такий ме-тод призначення ціни дозволяє компенсувати збитки при хеджуванні. Для ф’ючерсних контрактів на довгострокові фінансові інстру-менти використовується система ціноутворення на тій самій диско-нтній основі, що й на ринку готівкових платежів. Ціна ф’ючерсу в цьому разі буде дисконтною (нижчою від 100) і покаже, скільки ри-нок готовий заплатити за кожні 100 грошових одиниць номіналу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ФІНАНСОВІ Ф’ЮЧЕРСНІ КОНТРАКТИ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
