ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ І ЗАЛУЧЕННЯ ВІТЧИЗНЯНИМИ УЧАСНИКАМИ ЗЕД КОШТІВ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
Спільна підприємницька діяльність українських підприємств з іноземними партнерами здійснюється при залученні іноземних інве-стицій, які підлягають державній реєстрації згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року за № 928. Зазначеним Положенням передбачено, що державну реєстрацію іноземних інвестицій здійснюють Рада Міністрів Автономної Рес-публіки Крим, обласні державні адміністрації, Київська і Севасто-польська міські державні адміністрації після фактичного внесення іноземним учасником цих інвестицій і подання ним до згаданих ор-ганів реєстрації таких документів: · інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвести-ції (в трьох примірниках встановленого зразка) з відміткою держав-ної податкової адміністрації за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення; · документів, що підтверджують форму здійснення іноземної ін-вестиції (установчі документи, контракт про виробничу кооперацію, спільне виробництво та ін.); · документа, що підтверджує вартість іноземної інвестиції; · довідки про внесення плати за реєстрацію. Державна реєстрація іноземної інвестиції здійснюється шляхом присвоєння інформаційному повідомленню реєстраційного номера. В ньому вказуються: код позначень адміністративно-територіальних одиниць (СПАТО), до яких належить регіон місцезнаходження ор-гану реєстрації; порядковий номер за видом іноземної інвестиції (іноземна конвертована валюта, будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов’язані з ним права, грошові вимоги та права на вимоги вико-нання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними бан-ками і вартість яких виражена у конвертованій валюті, та ін.); поряд-ковий номер за формою іноземних інвестицій (часткова участь у підприємствах, створюваних спільно з українськими юридичними або фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; створення підприємства, що повністю належить іноземному інвес-тору, придбання прав користування землею та використання природ-них ресурсів в Україні, придбання інших майнових прав тощо). Для організації спільного підприємництва з іноземним учасни-ком вітчизняному суб’єкту господарської діяльності потрібні додат-кові кошти, які в них часто відсутні через кризові явища в еко-номіці, в тому числі і через кризу платежів. З цієї причини підприємства вимушені залучати кредитні ресурси. Діюча в Україні кредитна політика в роки інфляції та гіперінф-ляції не стимулювала підприємства до використання кредитів бан-ків, а скоріше навпаки, створювала бар’єри до їх залучення через встановлення надвисоких процентних ставок. У 1997 році, з подо-ланням інфляції, умови одержання підприємствами кредитів хоча дещо й поліпшилися, але все ж таки вони продовжують залишатися для них економічно невигідними. Так, влітку вказаного року Націо-нальним банком України була встановлена облікова ставка за кре-дит в розмірі 16 % річних (з 1 листопада 1997 р. — 17 %). Проте ко-мерційні банки фактично надавали кредити під значно вищі про-центні ставки: у січні — під 63,3 %, липні — 47 і серпні — 42,2 %. І це в той час, коли індекс інфляції споживчого ринку за 9 місяців 1997 р. становив 106,7 % , а оптові ціни на промислову продукцію з початку року зросли на 3,5 % (див.: Урядовий кур’єр. — № 207-208. — 1997. — 6 листопада). За цих обставин малим і середнім підприємствам з чисельністю працюючих до 500 чол. економічно вигідніше брати кредит в інозем-ній валюті, який для таких підприємств надає Європейський банк ре-конструкції і розвитку (ЄБРР). Ним у 1996 р. відкрита кредитна лінія в сумі 120 млн дол. на досить вигідних умовах: кредит надається на строк до 7 років під 15 % річних з відстрочкою платежу на 3 роки*. Вітчизняному позичальнику потрібно брати до уваги, що він от-римає не безпосередньо валютні кошти, а лише можливість придбан-ня за них у іноземного партнера необхідної техніки, обладнання, ін-ших товарів. Валюта при цьому кордонів України не перетинає. Крім того, позичальник має самостійно профінансувати 30 % проекту. Він не має права спрямовувати кредитні ресурси на оплату боргу, форму-вання статутних фондів, інвестування грального бізнесу тощо. Для аграрних підприємств є складнощі в одержанні даного кре-диту, оскільки він надається під 120 — 130 % застави. Оскільки пи-тання застави землі ще не до кінця юридично вирішені, аграрні під-приємства зіштовхуються з проблемою знаходження ліквідного майна, яке б могло стати об’єктом такої застави. Це є однією з при-чин того, що за станом на листопад 1997 р., тобто майже за два роки після відкриття кредитної лінії, освоєно лише 18 млн дол. Водночас це є свідченням того, що проблема застави є важкорозв’язною і для підприємств інших галузей. Якщо підприємство прийняло рішення про залучення кредиту по лінії ЄБРР, воно повинне представити до уповноваженого банку ряд документів, а саме: заявку про одержання даного виду кредиту, де-тальний бізнес-план українською і англійською мовами, свідоцтво про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та його уста-новчі документи; бухгалтерські звіти за останніх 3 роки з детальною розшифровкою кредиторської і дебіторської заборгованості та умов їх погашення, перелік майна для застави із зазначенням його реаль-ної вартості та методику її визначення, графік використання кре-дитних коштів та строки повернення кредиту і відсотків за нього та ін. Вітчизняним підприємствам потрібно також знати, що для залу-чення іноземного кредиту (а він, як уже зазначалося, надається у без-готівковій формі) необхідно отримати реєстраційне свідоцтво, що видається обласним управлінням Національного банку України. Вказане свідоцтво вручається резиденту-позичальнику без права пере-дачі його третім особам і лише для реалізації одного кредитного проек-ту. Тобто воно не може бути підставою для залучення іншого кредиту чи збільшення його суми або здійснення інших валютних операцій*. Якщо українське підприємство має власні кошти для організації спільної підприємницької діяльності з іноземним суб’єктом, але йо-му необхідна валюта для придбання за кордоном потрібних ре-сурсів, то таке підприємство може купити її на українському міжбанківському валютному ринку під конкретний контракт на то-вари критичного імпорту, сировину, послуги. Для цього воно надає повноваження своєму банку здійснити закупівлю валюти згідно з сумою контрактної вартості за курсом, що діяв на день купівлі-продажу. За цю послугу підприємство виплачує уповноваженому банку і Українській міжбанківській валютній біржі відповідні відсо-тки і маржу. Закуплена валюта за домовленістю сторін відразу пе-рераховується іноземному партнеру згідно з контрактом. Вітчизняні підприємства можуть купувати іноземну валюту і для погашення заборгованості як за основним боргом, так і за відсотка-ми, можливими штрафами та іншими платежами в іноземній валюті в розмірах, передбачених кредитними угодами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ І ЗАЛУЧЕННЯ ВІТЧИЗНЯНИМИ УЧАСНИКАМИ ЗЕД КОШТІВ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
