Реальне забезпечення прав громадян України (в першу чергу - селян) на землі сільськогосподарського призначення
Реальне забезпечення прав громадян України (в першу чергу - селян) на землі сільськогосподарського призначення повинно стати основною метою земельної та аграрної реформ. Це означає створення для них реальних можливостей не лише формально мати право приватної власності на певні земельні ділянки, а І фактичну можливість їх раціонально використовувати, вести товарне сільське господарство. І якщо перша частина цього поняття земельних прав громадян в ході реформування може вважатись в основному виконаною, то друга його частина залишається, здебільшого, не забезпеченою. П. М. Рабінович небезпідставно розрізняє по- 1 Сємчик В. І. Проблеми розвитку аграрного права України // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 2000. -Вип. П.-С.31. 90 Права громадян України на зе.илі сільськогосподарського призначення як спеціалізована складовії громадянських прав — ———— 1 - , " няття "утвердження і "забезпечення" прав особи . У нашому випадку перше означає визнання державою прав громадян України на використання на праві власності або оренди земель сільськогосподарського призначення. Це підтверджено Конституцією України, Земельним кодексом України, низкою Указів Президента. Що ж стосується забезпечення цих прав, тобто створення конкретних умов для їхнього здійснення, то проблема здебільшого залишається відкритою. Між тим утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Це доктринальне положення для сільського господарства, а отже, і для суб'єктів цієї сфери, є особливо значущим, оскільки ця галузь, в силу її природно-кліматичної ризикованості та технологічної складності, в усьому світі перебуває під постійним протекціонізмом держави. У зв'язку з гострою економічною кризою, наша держава виконує цей обов'язок далеко не повною мірою, хоча певні заходи допомоги селу і селянам в останні роки проводяться. Важливе значення для вдосконалення ситуації з забезпеченням земельних прав громадян має реальне визнання сільського господарства пріоритетною галуззю економіки країни. Надзвичайно важливим фактором є також наукова обгрунтованість і достовірність сучасного земельного законодавства України. Земельний кодекс України 2001 p., як ми бачили, вніс багато нових обгрунтованих положень в регламентацію правового статусу громадян України як землевикористувачів, але водночас, внаслідок відсутності комплексної наукової доктрини його змісту та системи, має багато істотних вад у цій площині. Окрім того додамо, що ЗК України ніде не згадує селян як суб'єктів прав на землі сільськогосподарського призначення. Між тим, саме вони є основними спеціалізованими суб'єктами цього пріоритетного виду землевикористання. 4. Громадяни України, у тому числі й селяни як такі, мають, як і інші громадяни України, правосуб'сктність, яка виникає у них з народження. Це - здатність бути суб'єктами права. С. С. Алексєєв обгрунтовано виділяє також галузеву і спеціальну правосуб'єктність . Перша означає здатність суб'єкта бути учасником правовідносин певної галузі права (у нашому випадку - земельного права). У другому - це здатність бути суб'єктом певного кола відносин у межах їхньої галузевої належності (наприклад фермерських земельних відносин). 1 Див.: Рабінович /7. М. Права людини і громадянина у Конституції У країни. - С. 9. 2 Див.: Алексєєв С. С. Общая теория права. В 2 т. - Т. 2. - М.: Юрид. лит., 1982. - С. 144. 91 РОЗДІЛ 6 Наявність різних рівнів правосуб'єктності не створює нерівність суб'єктивних прав громадян, а лише свідчить про їхню спеціалізацію. Сільськогосподарську спеціалізацію можна вважати одним із різновидів професійної спеціалізації; вона має свої істотні особливості. Громадяни України як селяни, як носії прав на землі сільськогосподарського призначення, мають галузеву і спеціальну земельну право-суб'єкгиість. Вони здатні володіти певними земельними правами і нести відповідні обов'язки, тобто мати земельну правоздатність. Вони здатні самостійно, власними діями здійснювати ці права і обов'язки, тобто мати земельну дієздатність. Потенційно земельну правосуб'єктнІсть стосовно земель сільськогосподарського призначення мають всі громадяни України (щодо іноземних громадян та осіб без громадянства вона обмежена земельними орендними відносинами). Проте, для її реалізації необхідно мати цілий ряд правових умов. Ці умови є двох структурних рівнів: - передбачені загальними засадами земельного законодавства України, зокрема Конституцією і Земельним кодексом України; -передбачені на основі зазначеного базового законодавства, спеціальним законодавством, зокрема законами про фермерське господарство, сільськогосподарську кооперацію, особисте селянське господарство тощо. Маючи на увазі зазначену галузеву і спеціальну правосуб'єктнІсть, М. 1. Краснов вважав, що "земельна правоздатність громадян, на відміну від цивільної правоздатності, не є рівною для всіх громадян" . Видається, що йдеться про різні аспекти розуміння рівності. Перший полягає в тому, що всі громадяни України мають право і реальну можливість бути носіями як загальної, так і спеціальної земельної правоздатності. Це їхні уповноважуючі права, які може бути реалізовано, а може бути І не реалізовано. Другий аспект означає, що для набуття земельної правоздатності (стосовно земель сільськогосподарського призначення) необхідно виконати певні умови. Головна з них полягає в тому, що йдеться про землі, які розташовані в сільській місцевості, друга - що йдеться про професійну (в т. ч. і на засадах набутих навичків та досвіду) працю на цих землях. Тому зрозуміло, що таку земельну правоздатність не може мати мешканець міста, де немає сільськогосподарських земель. Права громадян України на землі сільськогосподарського призначення як спеціалізована складова громадянських прав Це означає, що пріоритетний і найбільший обсяг земельної правоздатності стосовно земель сільськогосподарського призначення належить громадянам України в особі селян. Це положення не входить у суперечність з нормою ст. 24 Конституції України про те, що громадяни не можуть мати привілеїв чи обмежень за ознаками їхнього соціального походження, оскільки Йдеться, по-перше, не про соціальне походження, а про соціальний (точніше соціально-трудовий) статус громадянина, а по-друге, не про привілеї чи обмеження, а про рівні земельні права великої соціальної групи громаддн України. Отже, можна вважати, що свої права на землі сільськогосподарського призначення вони реалізують як селяни, тобто як сільськогосподарські виробники (товаровиробники). Відносно визначений суб'єктний склад земельної правоздатності в особі селян зумовлений особливостями земель сільськогосподарського призначення, їхнього правового режиму та праці на цих землях. Із загального правила про селянський склад суб'єктів земельних, аграрних відносин можуть бути певні винятки. Проте, як загальне правило, такими суб'єктами повинні бути саме селяни. Залежно від того, в якій організаційній формі реалізуються селянами їхні права на землі сільськогосподарського призначення, можна говорити про їхні індивідуальні і колективні права . Іноді вони можуть носити змішаний характер, коли перші І другі права певним чином поєднуються. Наприклад, це може бути в сільськогосподарських кооперативах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Реальне забезпечення прав громадян України (в першу чергу - селян) на землі сільськогосподарського призначення» з дисципліни «Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України»
