Швеція має два базові рівні врядування й адміністрації: центральний уряд і субнаціональні органи влади, а також систему комбінованої ієрархії, за якої субнаціональні органи влади діють на окружному й місцевому рівнях. Муніципалітети не підпорядковані округам; правильніше 11 буде сказати, що кожна з цих одиниць має окремі відносини з центральним урядом. Територією кожного округу керує окружна рада й окружна .адміністративна рада. Такі ради існують у кожному окрузі, крім острова Готланд і міст Готенбург і Мальмьо, які мають як окружний, так і муніципальний статус. Окружні адміністративні ради очолюють губернатори, яких центральний уряд призначає на шестирічний термін. Окружна рада обирається раз на три роки і обирає свого голову і виконавчі органи. Крім призначених членів адміністративної ради до неї входять також 14 членів, які обираються на три роки окружною радою. Окружні ради й окружні адміністративні ради насамперед відповідають за управління державною системою медичних клінік і шпиталів. Кожна окружна територія поділяється на дрібніші території, якими керують муніципальні ради. Муніципалітети є незалежними юридичними особами, чию автономію, як зазначено вище, закріплено шведською Конституцією. Муніципалітети мають монопольні права на прийняття рішень на субнаціональному рівні у містобудуванні й плануванні розвитку сільських районів, забезпеченні житлом, наданні комунальних послуг і в соціальному забезпеченні. Ці послуги не надаються окружними органами, тому дублювання відсутнє; крім того, муніципалітети не підпорядковані ні окружній раді, ні окружній адміністративній раді. Головним принципом центрального уряду в його відносинах з місцевою владою було обмеження ролі міністерств центрального уряду прийняттям рішень загальнодержавного характеру та розподілом ресурсів. Тому у наданні послуг на місцевому рівні центральний уряд повинен довіряти субнаціональним органам влади й покладатися на них. Втім, присутність центрального уряду на окружному рівні є дуже відчутною завдяки призначенням до адміністративних рад; крім того, захист своїх інтересів на місцевому рівні він здійснює і через переговори та укладання угод з муніципальними службовцями. Таким чином, функції загальнодержавних та місцевих виборних органів настільки переплелися, що важко визначити кордони між центральними та місцевими інтересами. Зовсім недавно центральний уряд розпочав децентралізацію, передаючи більше відповідальності за здійснення функцій на місцевий рівень та обмежуючи свій контроль над цими функціями. Внаслідок цього місцева автономія розширилася, оскільки Риксдаг ухвалює рамкові закони, які покладають вирішення питань місцевого рівня на місцеві ради.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ШВЕЦІЯ, Базова структура» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
