Порядок державної реєстрації суб’єктів комерційного права (комерсантів) існує в кожній країні. Але обов’язковою державна реєстрація є лише для статутних торгових товариств. У країнах романо-германської системи права — для акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю. У країнах прецедентного права — для компаній і корпорацій. Щодо договірних товариств, то в кожній країні це питання ви-рішується по-різному. Національне законодавство регулює порядок державної реєст-рації. Так, у Німеччині головним законом з цього питання є Ні-мецьке торгове уложення; у Франції — Закони про торгові това-риства і торгову реєстрацію; у Швейцарії — Зобов’язальний закон; у Великобританії і США — законодавство про компанії і корпорації; в Україні — Закон України «Про підприємництво» в сукупності з підзаконними актами. Торгова реєстрація має на меті: n державний контроль за виникненням і здійсненням комер-ційної діяльності; n контроль за дотриманням комерсантами норм права, зокре-ма за виконанням умов ведення певних видів діяльності; n боротьба з незаконною практикою таємного підприємництва; n отримання державою даних статистичного обліку для здійс-нення заходів регулювання економіки; n проведення оподаткування; n надання всім учасникам господарського обігу даних про ко-мерсанта. Цілі торгової реєстрації зображені на схемі 5. Схема 5
У всіх країнах головні відомості про комерсантів заносяться до державного торгового реєстру — торгова реєстрація. Для проведення реєстрації надаються документи, що передбачені національним законодавством. У всіх національних правових системах до таких документів для реєстрації торгових товариств належить за-сновчий акт — статут або договір (у Великобританії — меморандум). Обов’язкові вимоги до змісту засновчого акта, що реєструєть-ся, зображені на схемі 6. Схема 6
Торгова реєстрація здійснюється шляхом занесення найваж-ливіших відомостей про комерсанта в спеціальний торговий ре-єстр, який ведеться судовими або адміністративними установами. Так, у Німеччині торгова реєстрація здійснюється цивільними судами першої інстанції; у Франції — торговими судами, а в міс-цевостях, де їх немає, — загальноцивільними судами. У Франції ведеться також загальнонаціональний Торговий реєстр. У Швей-царії державна реєстрація комерсантів здійснюється адміністра-тивними установами кантонів; у США — адміністративними або судовими установами штатів. Найстарішою є система реєстрації суб’єктів комерційної дія-льності у Великобританії, що створена ще в 1844 р. Питання, пов’язані з реєстрацією компаній, регулюються Законом про компанії 1985 р. У відповідність до сучасних вимог цей закон бу-ло приведено в 1989 р. Кількість компаній, що занесено до Реєст-ру, перевищує мільйон і щорічно збільшується на 120 000. Реєстрація компаній у Великобританії є функцією Дому ком-паній — агентства Міністерства торгівлі і промисловості. Дім компаній, який є складовою уряду, працює на умовах самофінан-сування, покриваючи свої видатки доходом від зборів за надані послуги. Вартість послуг встановлюється і контролюється парла-ментом Великобританії. Штаб-квартира Дому компаній, включаючи реєстратуру Англії і Вельсу, розташована в м. Кардифф. Реєстратура Шотландії — у м. Единбург. Існують ще філії Дому компаній у Лондоні, Ман-честері, Бірмінгемі, Лідсі та Глазго. Адміністрація Дому компаній реєструє і ліквідує компанії, розглядає і зберігає документи, надані їй відповідно до Акта про компанії і пов’язаного з ним законодавства. У Великобританії реєструються такі компанії: Ё Відкриті (публічні) компанії з обмеженою відповідальністю (Public limited Companу Plc.). Вони мають право пропонувати свої акції публіці після одержання відповідної ліцензії. У Великобританії понад 13 800 відкритих компаній, акції 2000 з них котируються на Лондонській фондовій біржі. Компанії та-кого типу мусять мати акціонерний капітал не менш 50 тис. фун-тів стерлінгів (близько 75 тис. доларів США). Український аналог таких компаній — Відкриті акціонерні товариства (ВАТ). Ё Приватні компанії з обмеженою відповідальністю не мають права пропонувати свої акції. Більшість з них обмежені акціями: у разі ліквідації компанії її акціонери відповідають за її боргами в розмірі вартості своїх акцій. Серед компаній цього типу є невелика кількість таких, що об-межені гарантією: учасники цих компаній домовились внести фік-совану суму у випадку їхньої ліквідації. Український аналог — товариство з обмеженою відповідаль-ністю (ТОВ); для компаній з обмеженими гарантіями — закрите акціонерне товариство (ЗАТ). Реєстраційна (первинна) і подальша інформація про компанїї має заявний характер. Тобто реєстратор попередньо (до прийнят-тя на зберігання) не перевіряє достовірність інформації, що нада-ється. Особисте заявлення засновників або представників до ре-єструючої установи для здійснення реєстрації не є обов’язковим. Достатньо направити оригінали документів разом із чеком про оплату послуг реєстратора поштою. Але якщо надалі виявиться факт злочину, що здійснений юридичною особою, то його адмі-ністратори несуть кримінальну відповідальність як за конкретний злочин, так і за неправильну інформацію, надану реєстратору. Санкції за це — до семи років позбавлення волі разом з позбав-ленням права обіймати подібні посади в будь-якій компанії у майбутньому. Слід наголосити на позитивному значенні доступності ін-формації про компанії, що, як свідчить статистика, запобігає створенню юридичних осіб зі злочинною метою, тобто фірм-одноденок. Відкритість інформації про компанії значно підвищує безпеку бізнесу в країні. Будь-який бізнесмен швидко може перевірити дані про термін роботи компанії — потенційного партнера — на ринку, про склад і кваліфікацію її адміністраторів, фінансові ре-зультати діяльності, наявність боргових та інших матеріальних зобов’язань. Усі компанії, що зареєстровані, зобов’язані регулярно у вста-новлені законом строки надавати реєстратору звіт про свою ро-боту: про адміністраторів, про фінансові результати діяльності, про борги, про напрями роботи, а також про юридичну адресу. Якщо будь-яка компанія протягом певного часу не надає ре-єстратору звітів про свою діяльність, то він має право вважати, що компанія припинила своє існування. Щоб підтвердити свої висновки, реєстратор спочатку письмово попереджує компанію за юридичною адресою головного офісу і друкує у спеціальній газеті «Лондон газетт» повідомлення про свої наміри викреслити компанію з Реєстру. Реєстратор не допускає існування в країні юридичних осіб з однаковою або співзвучною назвою. Крім того, у назві компанії не можна вживати слова, що вказують на покровительство дер-жави, королеви і т. п. Якщо мова йде про державні підприємства, то щодо них діє правило: за наслідки їхньої діяльності відповідальність, у тому числі майнову, несе держава. Якщо в назві компанії є слова, що вказують на специфічний вид діяльності, — банківська, страхова, медична і т. п., то юридична особа має підтвердити реєстратору право на таку діяльність. Усі ці вимоги забезпечують високий рівень достовірності і об’єктивності інформації, що надходить реєстратору. Розглядаючи процедуру державної реєстрації в міжнародній практиці, слід зазначити, що така реєстрація як у країнах кодифі-кованого, так і в країнах прецедентного права не є суто формаль-ним актом в інтересах лише відповідних установ держави. Пояс-нюється це тим, що держава в нормальній ринковій економіці є рівноправним учасником ринку і не має порівняно з іншими будь-яких переваг, зокрема й щодо отримання інформації про комерсанта. У країнах з ринковою економікою займатися бізнесом фактич-но можна й без створення юридичної особи, і без реєстрації. Пра-ктично кожна особа, що досягла встановленого національним за-конодавством віку, має право відкривати банківський рахунок і проводити в його рамках будь-які законні комерційні операції. У даному випадку фізична особа відповідає за наслідки своєї ко-мерційної діяльності своєю власністю (нерухомість, цінні папери та інші ліквідні активи). Торговій реєстрації надається різне — конститутивне або декларативне — значення. Реєстрація вважається конститутивною, якщо її здійснення має за законом правовстановлююче значення як юридичний факт, на підставі і з моменту здійснення якого за особою визна-ється правове становище комерсанта. Так, реєстрація статутних товариств має в міжнародному праві конститутивний характер (у Франції — реєстрація всіх товариств). Реєстрація має декларативний характер, якщо особи визна-ються комерсантами внаслідок укладення торгових угод у вигля-ді промислу (на постійній основі) незалежно від факту державної реєстрації. Практично в усіх країнах реєстрація індивідуальних комерса-нтів здійснюється декларативно. Винятком з цього є країни з пе-рехідною економікою (Україна, Росія, інші країни СНД і т. п.), де підприємницька діяльність індивідуальних комерсантів контро-люється державою через державну реєстрацію або в інший спосіб (видача патенту, ліцензії тощо). Слід зазначити, що в сучасних умовах у межах Європейського союзу відбувається процес уніфікації реєстраційної діяльності, створення взаємопов’язаних реєстрів юридичних осіб, що, без- умовно, сприятиме вільному пересуванню капіталів у межах об’єднаної Європи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ТОРГОВА РЕЄСТРАЦІЯ» з дисципліни «Міжнародне комерційне право»
