Морське дно становить все більший інтерес для держав. Частково цей інтерес був задоволений визнанням у міжна родному праві деяких прав держав на континентальний шельф. Про режим морського дна за межами шельфу домо витися виявляється значно складніше. Проблема полягає в тому, що високорозвинуті держави, яких меншість, вже при ступили до експлуатації ресурсів морського дна та розгляда ють таку діяльність у межах свободи відкритого моря. Дер жави, які за рівнем розвитку не спроможні мати або користу ватися технологіями освоєння морського дна, а їх більшість, наполягають на встановленні для нього особливого правово го режиму. Саме під впливом цієї більшості 1970 р. Генераль на Асамблея ООН рекомендувала виробити для нього спе ціальний правовий режим1. Це питання стало одним з цент ральних на ІІІ Конференції ООН з морського права. Простір, що охоплює дно морів та океанів і його надра за межами дії національної юрисдикції, називають міжнарод ним районом морського дна, а за термінологією Конвенції з морського права 1982 р. це «район». Встановлений у Кон венції режим району є спробою знайти компроміс між еко номічно розвинутими країнами та країнами, що розвива ються. Однак відсутність під Конвенцією підписів найбіль ших індустріальних держав робить проблематичним функціонування всього механізму користування районом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Морське дно» з дисципліни «Міжнародне право»
