Інформатизація як фактор побудови інформаційного суспільства
Інформація стала четвертим великим і сьогодні вже головним економічним фактором поряд із сировиною, працею та капіталом. У державах, де відбувається посилений розвиток техніки, формується новий тип суспільства — інформаційне суспільство. На думку Комісії Європейського союзу, у такому суспільстві діяльність людей здійснюється з використанням послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв’язку [695]. Інакше кажучи, таке суспільство можна визначити як “суспільство знань”, “комунікаційне суспільство”, “телепатичне суспільство” тощо. На сьогодні завдяки досягненням науково-технічної революції промислове виробництво перетворюється на цифрове виробництво. З розвитком інформації детермінуються “інформаційно-управлінські можливості людей. Поступова їх зміна спричинила зародження інформаційно-організаційної кризи” [239, с. 130]. Шляхом виходу із цієї кризової ситуації стало залучення інформаційних, комп’ютеризованих технологій у сфері використання і опрацювання нагромаджених протягом тисячоліть знань. Якщо земля, праця, сировина й навіть капітал розглядаються як обмежені ресурси, то знання фактично невичерпні. На відміну від верстата чи заводської лінії, знання можуть використовуватись одночасно безмежною кількістю учасників ринку. І використовуватись для створення нових знань. Накопичені знання зменшують потребу у сировині, праці, часі, просторі, капіталі й інших ресурсах. Вони стають незамінним засобом — основним ресурсом сучасної економіки, цінність якого постійно зростає. Відбувається, якщо так можна сказати, “когнітивна революція”. Логіка розвитку людства показує, що альтернативи інформатизації немає. За сільськогосподарською, а потім індустріальною, настає ера інформатизації. Це об’єктивний етап соціального прогресу в усіх сферах, передусім в управлінні, економіці, науці та новітніх технологіях. 209
Знання стають основною цінністю, а робітник розумової праці — головним надбанням будь-якої організації. Фізична праця — дедалі більшою мірою прерогатива автоматизованих ліній. Головне — знання і творчі здібності, інтелект самого працівника. Компанії у нових перегонах суттєву перевагу надають навчанню, що триває протягом усього життя. Людям потрібно отримувати інформацію тоді, коли вона їм знадобилась, причому не відходячи від робочого місця. “Навчання без відриву від виробництва” набуло нового змісту і стало невід’ємною часткою виробництва. “Робоче місце” і “місце навчання” сьогодні означають одне і те ж. При цьому кожен відчуває серйозну відповідальність за навчання. Найбільші вимоги у цьому плані виникають до державних і муніципальних службовців, менеджерів, до тих, хто керує процесами в будь-якій організації. Розвиток інформаційних технологій змінив розуміння того, що є основним ресурсом розвитку, що головним чином формує додану вартість продукту і яким чином побудувати ефективний механізм управління на мікро- та макрорівнях. Завдяки поширенню глобальної інформатизації нині активно йде формування мережевої економіки, основною характеристикою якої є громадсько-мережева форма управління. Основою такого управління є становлення у процесі соціальної еволюції ринку праці, пов’язаного з переходом від організованої маленької групи людей, що перебувають одне з одним в безпосередньому контакті, до колективів людей, пов’язаних тільки мережами зв’язку і розпорошених на великих просторах (іноді континентах). Певне, у ХХІ ст. соціальна еволюція приведе економічну систему до стану, коли вона базуватиметься саме на спільноті людей, що не перебувають одне з одним в безпосередньому контакті. Поява в такій мережі небагатьох нових об’єктів може кардинально міняти ситуацію, призводити до суттєвих змін в управлінні. Різного роду організаціям доводиться повсякчасно видозмінюватись, а їх працівникам безперервно вчитися, аби не опинитися у становищі найкращого у світі експерта по технології, що віджила. Адже технології нині надзвичайно швидко старіють: нові знання породжують нові технології. В епоху мережевої економіки, коли машини виконують рутинну “чорну” роботу, людина віддається творчості, шукає нові можливості. Повтори, копіювання, автоматизація знецінюються, а оригінальність, здатність до творчості зростають в ціні. Потенційні вигоди інформаційних технологій, що полягають у стимулюванні конкуренції, сприянні розширенню виробництва, створенні 210
й підтримці економічного зростання та збільшення зайнятості, відкривають значні перспективи. Однією з особливостей, що несуть інформаційні технології, є масове індивідуальне виробництво. Якщо промислова економіка створила масове виробництво, то нова, цифрова економіка, створює так би мовити масову індивідуалізацію — масове виробництво індивідуальних продуктів і послуг. Ця нова схема вимагає більшого обсягу знань — навіть побутових, повсякденних. Майбутнє “домашнє виробництво” означає не просто виконання “конторської роботи” вдома. Воно народжує новий вид самодіяльних послуг, які найдешевше отримувати таким способом. Потік інформації все більше і ширше проникає в наш побут і перекладається на плечі споживача. Першим у цьому напрямку пішов фінансовий сектор, який вважає домашні банківські термінали вирішенням проблем своїх зростаючих трудових витрат. Тепер можна говорити про народження нового виду інформаційної діяльності, який починає перетворюватися на економіку самодіяльних послуг, що дозволяють відмовитися від витрат на так необхідні, але надто дорогі консультації (банківські, юридичні та ін.), дає можливість самому провести податкові розрахунки, зайнятися професійною підготовкою і самоосвітою. Інформаційна робота переміщується з ділової сфери у споживчу. Завдання управлінців — не лише заохочувати та полегшувати перехід до інформаційного суспільства, але також і якомога повніше реалізувати його економічні, соціальні та культурні переваги. Для досягнення цих цілей важливо забезпечити проведення економічних і структурних реформ на всіх рівнях державного управління і місцевого самоврядування; забезпечити умови відкритості, конкуренції та новаторства, котрі доповнювалися б заходами щодо адаптації ринків праці, розвитку людських ресурсів та забезпеченням соціальної злагоди; удосконалити управління макроекономікою, використовуючи переваги нових інформаційних технологій; розробляти інформаційні мережі, що забезпечуватимуть швидкий, надійний, безпечний та дешевий доступ до відповідних нововведень у мережевих технологіях, сервісі та застосуваннях; розвивати людські ресурси, які повинні відповідати вимогам інформаційної епохи і задовольняти зростаючий попит на фахівців з інформаційних технологій (далі ІТ) у багатьох секторах економіки; активно використовувати ІТ в державному та муніципальному секторах, сприяти наданню послуг у режимі реального часу, що підвищує рівень доступності влади для всіх громадян. 211
Інформатизацію суспільства можна розуміти як створення і розвиток інформаційного середовища — комплексу умов і чинників, що забезпечують найсприятливіші умови для функціонування інформаційних ресурсів, автоматизованих способів їх оброблення й використання задля здійснення національних інтересів, поліпшення керування економікою, розвитку наукомістких виробництв та високих технологій, зростання продуктивності праці, вдосконалення соціально-економічних відносин, збагачення духовного життя. Інакше кажучи, інформатизація — це формування інформаційних технологій і створення умов для ефективного їх використання у різних суспільних системах [240, c.156]. На нашу думку, інформація — сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки; реалізація комплексу заходів, спрямованих на забезпечення повного та своєчасного використання достовірних знань у всіх важливих видах людської діяльності [344, c. 212]. Принагідно зауважимо, що поняття “інформатизація” дещо поіншому визначається у Концепції національної програми України. Автори Концепції інформатизацію розуміють як “сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціальноекономічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на підставі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки” [276]. Загальне розуміння інформатизації — це перехід суспільства на новий якісний щабель розвитку, який уже має усталену назву — інформаційне (постіндустріальне) суспільство. Тому одним з кроків до побудови інформаційного суспільства в Україні є розв’язання проблеми швидкості та інтенсивності впровадження інформаційних технологій у сфері місцевого самоврядування. У цьому процесі окреслюється тенденція, яка полягає в тому, що все більший об’єм інформаційної роботи виконується безпосередньо споживачами, а все 212
менший об’єм залишається на долю муніципальних службовців, вартість праці яких постійно зростає. У цьому розділі узагальнюється досвід, формулюються вихідні положення, окреслюються концепційні моделі інформатизації у сфері муніципального управління, досліджуються оптимальні шляхи інформатизації бюрократичної роботи та чиниться спроба визначити структуру інформаційної системи, щоб нею могли користуватися різні прошарки людей. Одним з аспектів дослідження є визначення кваліфікуючих ознак електронного врядування. Проблеми інформації та її вплив на сучасний розвиток суспільних відносин досліджувалися у працях В. Афанасьєва [25], З. Баумана [47], Д. Белла [53], Л. Бріллюєна [79], Н. Вінера [91], Б. Гейтса [109], В. Дмитрієва [151], Дж. Мартіна [380], Г. Швебса [663] та інших. Проте розроблялися в основному загальнотеоретичні проблеми, а застосування інформаційних технологій на рівні муніципального управління довгий час залишалося поза увагою [25, 53, 79, 607]. Внаслідок стрімкого розвитку Інтернету та концепцій е-управління наприкінці дев’яностих років деякі автори (Снеллен, 2000; Фріссен, 1998) почали стверджувати, що впровадження інформаційних технологій, особливо інтернет-технологій, приведуть до значних змін в організаційній структурі, а відтак і до більш ефективного звернення до ІТ [707, с.17]. Електронна організація державного і муніципального управління викликає величезний інтерес у всьому світі. США, Великобританія, Швеція, Данія, Норвегія, Коста-Ріка, Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Латвія, Естонія, Чехія та багато інших країн вже почали створювати електронні уряди. Зокрема, уряд США став надавати громадянам різноманітні послуги через Інтернет: видачу ліцензій, сплату штрафів тощо. В Англії реєстрація фірм тепер потребує заповнення через мережу тільки однієї форми. У результаті тотальної комп’ютеризації об’єктів і суб’єктів управління сучасного суспільства в обігу почали з’являтися нові терміни, такі як e-громадянин, e-бізнес, e-уряд, а форми електронної комерції нині включають не лише найбільш розповсюджені схеми бізнес — бізнес (далі B 2 B), бізнес — громадянин (далі B 2 C), але також і бізнес — уряд (далі B 2 G) та громадянин — уряд (далі C 2 G), не говорячи про модель уряд — громадянин (далі G 2 C) чи громадянин — громадянин (далі C 2 C) і охоплюють сферу бізнес-відносин держави з громадянами і підприємствами та держорганів між собою. 213
Роботи щодо створення електронних урядів (далі е-урядів), зокрема в США та Великобританії, проводяться під гаслом відкритості і підпорядкування урядів громадянам. Тому електронізація, наприклад, сплати користувачами Інтернету (далі е-громадянами) послуг, податків є лише технологічним і зовсім не основним завданням. Підпорядкованість урядів зводиться не лише до надання потрібної е-громадянам інформації, а забезпечується відкритою специфікацією комплексних показників роботи конкретних держорганів і створенням доступних населенню засобів моніторингу цих показників. Створення такої системи дозволить е-громадянам самостійно оцінювати ефективність роботи органів публічної влади. Звичайно, що діяльність не кожного публічного органу можна оцінити кількісно, проте завжди необхідна політична воля, для того щоб на постійній основі ввести в дію публічну систему показників роботи урядових та муніципальних органів, організацій, закладів. Впроваджуючи загальну інформаційну службу (далі ЗІС), слід забезпечити доступ до всіх типів громадського інформаційного сектора. Це, в свою чергу, обумовлює наявність основних принципів використання ЗІС. Ці принципи мають бути узгоджені з постулатами ЄС: повна лібералізація ринку інформаційних та телекомунікаційних послуг і вільне переміщення послуг через кордони. Громадський сектор має бути провідним у питаннях визначення національної інформаційної політики та її пріоритетів; здійснювати управління цією політикою та забезпечувати координацію діяльності (включаючи міжнародну співпрацю) у галузі забезпечення надання інформаційних послуг; регулювати в межах, передбачених законом, розроблення, введення стандартів та контролю за якістю наданих послуг; інвестувати у проекти, програми та послуги, пов’язані з громадським інформаційним сектором; створювати загальне сприятливе середовище для прямих іноземних інвестицій та підтримки міжнародних фінансових установ; брати участь у формуванні національних, галузевих та муніципальних інформаційних систем [704, с.11]. На жаль, на сьогодні існує не так багато досліджень, присвячених використанню органами місцевого самоврядування у процесі їх функціонування сучасних комп’ютерних технологій. Це не означає, що зовсім відсутні наукові публікації, присвячені аналізу, оцінці рівня розвитку, перспективам застосування інформаційних технологій. Якраз такого типу робіт є дуже багато. Проте робіт, присвячених використанню сучасних інформаційних технологій органами місцевого 214
самоврядування у процесі їх функціонування, зовсім мало. І це відбувається не тому, що роль сучасних комп’ютерних технологій недооцінюється. Причини інші. Насамперед варто нагадати, що матеріально-технічна комп’ютерна база органів місцевого самоврядування України є досить слабкою, особливо у містах районного значення. Про інформатизацію сільських та селищних рад годі говорити. Кількість комп’ютерів у сільських радах можна порахувати на пальцях. І це не тому, що інформатизація не потрібна місцевим керівникам. Просто бідні місцеві бюджети не в змозі дозволити собі такі видатки. Крім того, ряд державних правових актів, прийнятих наприкінці 90-х років, практично забороняв придбання комп’ютерної техніки органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів. Ще однією причиною є те, що багато управлінців, особливо старшого покоління, недооцінюють роль застосування комп’ютерних технологій у процесі функціонування органів місцевого самоврядування. Їх рівень комп’ютерної грамотності доволі низький, до того ж традиції адміністративно-командного менеджменту, носіями якого вони є, передбачав інший стиль роботи. Проте є серйозні підстави сподіватися, що ситуація в найближчий час докорінно зміниться. Про це свідчать особливості впровадження в Україні комп’ютерних технологій (див. дод. 4). З нашої точки зору, таких особливостей є кілька. Першою особливістю є стрімке наростання останнім часом усвідомлення різними соціальними групами, службовцями органів управління ваги комп’ютерних технологій. Виступаючи в якості третього соціоетального засобу інтелектуального виробництва (вважають, що першим була кам’яна сокира; другим — парова машина, рушійна сила індустріальної революції ХVІІІ ст.), комп’ютер сприяє продукуванню величезної кількості інформації. Першим аналогічним засобом є письмо, другим — друк. Винайдення кожного з названих засобів слід розцінювати як черговий інформаційний переворот у розвитку цивілізації, у результаті якого наступав новий етап інтелектуалізації суспільства. Другою особливістю є те, що на сьогодні в Україні спостерігається процес перетворення комп’ютерних технологій на один з найпотужніших засобів масової інформації. Ці технології здатні ефективно впливати на формування громадської думки, моментально поширювати відомості, дані. 215
Третьою особливістю є те, що за допомогою комп’ютерних технологій надзвичайно ефективно забезпечується здійснення управлінської діяльності у системі місцевого самоврядування та окремих об’єднань, асоціацій, статутними завданнями яких є сприяння розвитку інституту місцевого самоврядування в Україні. Вдосконалення функціонування органів місцевого самоврядування сьогодні залежить від швидкості впровадження і широти застосування сучасних комп’ютерних технологій. Незважаючи на те, що наукових досліджень і публікацій, присвячених використанню сучасних комп’ютерних технологій органами місцевого самоврядування у процесі функціонування, існує не так уже й багато, ці технології поступово завойовують належне їм місце. Для прикладу можемо згадати про інформаційно-комп’ютерне забезпечення діяльності Асоціації міст України (далі Асоціація), яке було організоване у 1997 р. у вигляді загальної комп’ютерної мережі Виконавчої дирекції Асоціації та баз даних по містах — членах Асоціації. При цьому відразу ж був налагоджений зв’язок Асоціації з органами, що відповідають за створення інформаційного поля України. У 2001–2003 рр. спільна з RTI реалізація проекту “Створення регіональних відділень Асоціації міст України” дозволила інсталювати комп’ютерні мережі в усіх регіональних відділеннях Асоціації. Крім того, 130 міських рад малих міст України отримали комп’ютери та можливість виходу в Інтернет. Принагідно зауважимо, що обласні, районні, а також міські ради створюють свої web-сторінки. Активно діє у цьому напрямі Асоціація, підтримуючи власний квазі-портал “АМУ-Діалог” (www.auc.org.ua), який, ставши свого роду візитною карткою Асоціації, дозволив понад 400 містам та селищам України отримати якісно новий рівень обміну інформацією як між собою, так і зі всім світом. Асоціація є партнером Міжнародної інформаційної мережі місцевого самоврядування (далі LOGIN). Основні завдання цієї системи: забезпечення широких можливостей обміну інформацією між місцевими органами влади різних держав; ефективний цільовий пошук досвіду вирішення конкретних проблем, пов’язаних з управлінням в органах місцевого самоврядування; забезпечення можливостей інформування громадян та ефективного контролю ними дій місцевих органів влади; узагальнення стану місцевих органів влади у різних державах; контроль за дотриманням Європейської хартії місцевого само216
врядування в державах, що приєдналися до неї; формування пропозицій щодо покращення рівня місцевого врядування, зміцнення демократичних принципів у ньому. Четвертою особливістю є те, що за допомогою новітніх комп’ютерних технологій збільшується можливість організації освітньої та просвітницької діяльності у сфері місцевого самоврядування. Нинішній рівень інформаційних технологій дозволяє запровадити принципово нову методику підвищення кваліфікації муніципальних службовців за допомогою дистанційного навчання через мережу Інтернет. Нині цей проект реалізовується Українською академією державного управління при Президентові України. Державний центр дистанційної освіти створено при НТУ КПІ. З 2002 р. у Міжрегіональній Академії управління персоналом за дистанційною системою навчаються студенти ряду спеціальностей. Таким чином, створення надійних основ інформаційної діяльності українських органів місцевого самоврядування вимагає серйозних наукових напрацювань і багатоваріантних пропозицій, які б відразу проходили випробування практикою. Ось чому саме ролі комп’ютерних технологій у місцевому самоврядуванні та особливостям застосування цих технологій у місцевих самоврядних органах управління і присвячений цей розділ. Наголосимо, що при цьому певний акцент робиться на надзвичайно актуальному питанні — реалізації інформаційного обігу, зокрема електронного документообігу в органах місцевого самоврядування, адже існуюча практика інформатизації міських рад та їх виконавчих органів, як правило, розпочинається саме з цього. У період 1995–1997 рр. саме так діяли Запоріжжя, Миколаїв та Львів. Наприкінці 80-х та на початку 90-х років подібна практика закладалась у більшості муніципалітетів Північної Америки та Західної Європи. Інформатизація Харківських муніципальних структур розпочалась із вирішення локальних задач: “Кадри”, “Реєстрація підприємств” та ін. Рівне, Луцьк та Хмельницький розпочали активну інформатизацію з впровадження автоматизованої системи нарахування комунальних платежів. Відповідно до ст. 4 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” самоврядування здійснюється на основі принципів гласності, колегіальності, підзвітності та відповідальності перед територіальною гро217
мадою. Стаття 59 цього ж Закону закріплює положення, відповідно до якого акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування слід оприлюднювати, доводити до відома населення. Зазначимо, що процедури, якими встановлюється порядок підготовки цих актів, їх практичної реалізації та контролю за їх виконанням, здійснення інших управлінських дій органами місцевого самоврядування є, посуті, процесом обробки та взаємного обміну інформацією. Якщо розглядати інформаційний обіг в органах місцевого самоврядування з огляду на їх повноваження, визначені Законом “Про місцеве самоврядування в Україні”, то можна визначити шість основних блоків інформаційних відносин: 1) накопичення та обробка даних про реальний стан адміністративно-територіальної одиниці; 2) бюджетний процес; 3) функціонування і координація діяльності виконавчих органів місцевого самоврядування та комунальних підприємств; 4) процес підготовки, прийняття управлінських рішень та контроль за їх реалізацією; 5) інформаційний обмін з територіальною громадою та засобами масової інформації усіх рівнів; 6) діяльність у світовому інформаційному просторі. Звичайно, цей перелік не є вичерпним, адже він не враховує цілий ряд потенційних суб’єктів інформаційних відносин. Проте для початку формування та становлення муніципальної інформаційної мережі вважатимемо, що цього достатньо. Сучасні комп’ютерні технології претендують на домінуючу роль у сфері інформаційного обміну, заміняючи звиклі, традиційні підходи та методи управління в системі місцевого самоврядування, багато в чому полегшуючи його, але в дечому і ускладнюючи. У першу чергу це відбувається завдяки лавиноподібному збільшенню об’єму інформації, що обробляється. Прийняття якісних управлінських рішень стає можливим у разі використання та обробки значних інформаційних масивів. Очевидно, що обробка значної кількості інформації в сфері місцевого самоврядування стає неможливою без використання сучасної комп’ютерної техніки та комунікаційних мереж. Відбувається стрімкий ріст кількості користувачів глобальної комп’ютерної мережі Інтернет. Спілкування через комп’ютер — реалія сьогоднішнього часу, і в перспективі ця тенденція тільки наростатиме. Нині мультимедійні технології дозволять використовувати комп’ютер не тільки як електронно-обчислювальну машину, а й як необхідний управлінський інструмент, що 218
надає інформаційні послуги, дозволяє забезпечити обмін відео-, аудіоінформацією. Ознакою сучасного органу місцевого самоврядування на сьогодні є можливість спілкування через електронну пошту та проведення відеоконференцій. Електронна адреса стає обов’язковим атрибутом візитної картки управлінця поруч з номером його телефону та факсу. На рівні практичного впровадження це означає, як мінімум: наявність парку сучасних обчислювальних машин з ліцензованим базовим програмним забезпеченням; наявність локальної комп’ютерної мережі та відомчої цифрової автоматичної телефонної станції (далі АТС); вихід у глобальну комп’ютерну мережу Інтернет; наявність “домашньої” сторінки органу місцевого самоврядування у міжнародній інформаційній мережі Інтернет; наявність спеціалізованих програмних продуктів, зокрема системи управління базами даних (далі СУБД). Оскільки зміна технологій у сфері інформатизації проходить надзвичайно швидко, кожен рік нового тисячоліття ставатиме новим кроком у розвитку інформатики та комп’ютерних технологій. Це беззаперечна тенденція. Тому потрібно проаналізувати накопичений досвід, з’ясувати особливості, характерні для України в даній галузі і впевнено, нарівні з високорозвиненими державами світу увійти в черговий виток техногенної революції. Зауважимо, що Україна має високі шанси увійти до числа лідерів у сфері інформаційного обігу та обслуговування, оскільки їй властиві: високий інтелектуальний потенціал; можливості щодо створення новітньої інформаційної інфраструктури, яка оптимально враховує набутий досвід; нестандартні та оригінальні рішення співвітчизників щодо впровадження інформаційних технологій у практику господарювання та управління; високий рівень кваліфікації порівняно дешевої робочої сили, зайнятої у сфері інформатизації. Звичайно, відразу виникає запитання: що являють собою інформаційні технології ? Існує немало дефініцій терміна, проте усі вони зводяться до наступного: це — органічне поєднання засобів обчислювальної техніки (сама комп’ютерна техніка, засоби зв’язку, комп’ютерна периферія тощо) та програмного забезпечення. Завдяки використанню цих сучасних технологій отримують, зберігають та опрацьовують інформа219
цію. При цьому отримання і збереження найрізноманітнішої інформації здійснюється завдяки міжнародній інформаційній системі Інтернет і комп’ютерній техніці. Побудова соціально організованого інформаційного суспільства вимагає не лише повноцінних знань про інформаційне поле, але й передбачає його розвиток, що можливе лише за належного рівня розвитку інформаційних технологій. Ось чому однією з функцій держави є формування єдиного інформаційного поля в Україні. Що ж розуміють під інформаційним полем? У наш час різні вчені по-різному тлумачать це поняття. Найбільш широкий, філософський зміст вкладає в поняття інформаційного поля академік Г. Швебс, який у 1998 р. сформулював “гіпотезу інформаційного поля”, чи “ІПгіпотезу” про інформаційно-полеву субстанцію як сутність природи матерії та енергії, об’єктів і процесів у Всесвіті [663, с. 24]. Згідно з цією гіпотезою всім матеріальним системам об’єктивної дійсності властиве інформаційне поле певної структури. Це означає, що будьякий об’єкт Всесвіту має властивість еманації інформаційного поля. Отже, Г. Швебс, поділяючи точку зору В. Кузьменка, О. Романчука та інших сучасних вчених, робить спробу довести, що інформація є такою ж властивістю матерії, як маса та енергія, а всі умови самоорганізації, зокрема інформаційної самоорганізації, існують первісно, умовно кажучи у першопочатковому Хаосі [663, с.12]. Але є й інші підходи до визначення змісту поняття “інформаційне поле”. Зокрема, у деяких науках його дефініція набуває надзвичайно конкретного і специфічного змісту. Так, у світі науково-технічної інформації під інформаційним полем розуміють різноманітні властивості систем об’єктивної дійсності, які виражені через характеристики (дані). Дані — це атрибути технічної інформації, пристосовані для зручної їх інтерпретації та кодування. Тоді технічна інформація — це суб’єктивна субстанція, що вкладається людиною в дані. Під інформаційним полем в економічній науці, зокрема в регіональній економіці, розуміють властивості геосистем (геооб’єктів), виражені через сукупність характеристик — систему економічних та інших даних, у тому числі систему національних рахунків. Створення єдиного інформаційного поля України в умовах зростаючих темпів науково-технічного прогресу є, безумовно, не тільки одним з визначальних факторів зростання інтелектуальних ресурсів, необхідною умовою створення нових технологій та науко220
ємкої конкурентоспроможної продукції, але й побудови інформаційного суспільства. Створення єдиного інформаційного поля повинно охоплювати: накопичення національного, регіонального, локального (муніципального та іншого) інформаційного потенціалу, тобто створення потужних запасів інформації, які можна постійно поповнювати, переробляти і використовувати; створення спеціальних баз даних на основі ГІС (геоінформаційних систем) або інших технологій, що дозволяють накопичувати і зберігати різнобічну і детальну інформацію про Україну, її регіони, окремі поселення; аналіз (компонентний, факторний і просторовий) даних, на основі якого можна визначати пріоритетні напрями соціально-економічної, екологічної політики, розробити механізми управління на національному, регіональному та локальному рівнях; встановлення можливості вільного доступу до інформації науковців за допомогою міжнародної інформаційної мережі Інтернет або інших мереж глобального чи локального характеру. В умовах існування єдиного інформаційного поля місцеве самоврядування потребує функціонування структурних банків та баз даних, об’єднаних у єдину комп’ютерну мережу; сумісності цієї сукупності структурних банків та баз даних з сучасним програмним забезпеченням для уможливлення її використання на локальному рівні (рівні користувача інформації); можливості доступу до інформації у вигляді сукупності банків та баз даних з будь-якої точки держави. Об’єднання органів місцевого самоврядування в єдине інформаційне поле з власними банками та базами даних вимагає наявності автоматизованих робочих місць практично для усіх управлінців. Це означає, що на робочому місці повинен бути персональний комп’ютер, підключений до комп’ютерної мережі глобального або локального (які в свою чергу об’єднані в глобальну мережу) характеру. Одночасно тут слід зауважити, що локальні мережі мають виходити у глобальну мережу Інтернет. Нині забезпеченість самоврядних органів автоматизованими робочими місцями (далі АРМ) досить низька. Реально комп’ютерні мережі існують та використовуються лише приблизно в одному десятку (із 450) міських рад України. Зазначимо, що процес інформатизації починався з автоматизації рутинних процесів для підвищення їх продуктивності. На рівні муніципальних структур автоматизації насамперед підлягали бухгалтерія 221
та документообіг. Це, в свою чергу, привело до формалізації та поглибленого аналізу задач усіх підрозділів, до осмислення внутрішньої структури та розподілу інформаційних потоків і, як наслідок, до покращення ефективності діяльності організації. Інформатизація веде до чіткої інвентаризації: платежів, якщо працюємо на рівні бухгалтерії, документів — на рівні канцелярії, житлового фонду — на рівні житлово-комунального господарства тощо. Записи, що робляться в інформаційній системі, є іменними, із зазначенням дати, виконаної операції та особи, що її здійснювала. Такий процес передбачає особисту відповідальність персоналу і тим самим суттєво підвищує виробничу дисципліну та сприяє забезпеченню захисту інформаційних ресурсів. Комп’ютеризація в системі місцевого самоврядування забезпечує оперативність її роботи за рахунок того, що всі рішення, розпорядження, ухвали тощо доходять до співробітників у режимі реального часу (канцелярія та протокольна частина створюють документи в електронному вигляді і, як тільки документи затверджуються, передають їх в комп’ютерну мережу для загального користування). Розподіл інформації між підрозділами органу місцевого самоврядування дозволяє узгоджувати робочі моменти в опрацюванні цілого ряду питань, насамперед тих, що носять інтегруючий характер і тому дають можливість приймати збалансовані рішення з врахуванням ресурсів, потреб та можливостей задіяних підрозділів. Суттєво те, що можливості комп’ютерних мереж дозволяють реально використовувати синергетику групи. Безперечною перевагою інформатизації (геоінформаційних технологій) є можливість “накладання” (комплексна оцінка) різних вузькоспеціалізованих даних на одну і ту ж територію. Це саме той випадок, коли отримують принципово нову інформацію, результат синтезу тематичних прошарків. Саме в такий спосіб визначають вартість земельних ділянок, зони підвищеного екологічного забруднення, пункти розміщення об’єктів тощо. Надзвичайно важливим аспектом роботи інформаційної системи органів місцевого самоврядування є вирішення питання постійного поновлення (актуалізації) інформації. Забезпечити це можна тільки за наявності відомчої мережі, встановлення чітких правил її роботи та персоніфікації відповідальності виконавців за надання та використання інформації. 222
Важливою перевагою інформатизації є можливість моделювання і прогнозу ситуацій, побудови сценаріїв розвитку подій залежно від зміни вхідних параметрів та варіантів управлінських рішень. Такі програмні комплекси називаються програмами підтримки процесу прийняття управлінських рішень. Найвідоміші з них: програмні комплекси “Стратегія прориву”, програми “Сузір’я”, “Консультант”, “Іскра”, “Прорив” та системи “Салют-1” , “Салют-2”. Ці дослідження в галузі теорії і практики процесів підтримки прийняття управлінських рішень здійснив професор Української Академії державного управління при Президентові України В. Тронь [608]. На рівні програмних продуктів інформатизація органів місцевого самоврядування передбачає існування офісного забезпечення (засобів створення документів в електронному вигляді), документообігу (засобів автоматизації діловодства), баз даних (засобів для структуризації, накопичення та збереження атрибутивної інформації), ГІС (геоінформаційних систем — засобів картографічного зображення території в поєднанні з атрибутивною інформацією), обслуговування комп’ютерної мережі (на рівні локальної мережі — рішення Інтернет та на рівні глобальної комп’ютерної мережі — рішення Інтернет). Як показує практика, інформаційне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування не лише вдосконалює форми та методи, але й породжує нові елементи їх діяльності. Удосконалення функціонування органів місцевого самоврядування не просто залежить, а детермінується швидкістю впровадження і широтою застосування сучасних інформаційних технологій. Про це засвідчують наявні і такі, що розробляються, концепції інформатизації міста та спроби їх реалізації в умовах великих міст України, зокрема таких, як Київ, Львів, Луцьк, Харків. Наступним кроком інформатизації має стати впровадження системи “міського електронного уряду”. Далі ми зупинимось на цьому детальніше. Таким чином, інформатизація муніципальної структури веде до підвищення продуктивності праці персоналу, росту ефективності діяльності організації, покращення оперативності її роботи, економії коштів та чіткої інвентаризації ресурсів, підвищення виробничої дисципліни, прийняття збалансованих рішень, отримання принципово нової інформації, можливості моделювання і прогнозу ситуацій, прозорості процесу прийняття рішень. 223
Зазначимо, що оцінка розвитку комп’ютерних технологій, інформатизації всіх видів діяльності як фактора побудови інформаційного суспільства вимагає уточнення понятійно-термінологічного апарату, пов’язаного з цим питанням. Отже, підхід до розвитку комп’ютерних технологій та інформатизації всіх видів діяльності як до фактору побудови інформаційного суспільства, розроблення і реалізація спрямованих на це заходів не тільки сприятиме утвердженню громадянського суспільства, приведе до покращення роботи виконавчих органів місцевого самоврядування, але й поліпшить життєдіяльність територіальних громад.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інформатизація як фактор побудови інформаційного суспільства» з дисципліни «Принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування»
