Зміна обвинувачення в суді. Вирішення питання про нове обвинувачення, про притягнення до відповідальності іншої особи. Направлення справи на додаткове розслідування. Вирішення питання про притягнення до відповідальності за явно неправдиві показання, неправильний переклад і неправильний висновок Розгляд справи, згідно з частиною першою частини 275 КПК, проводиться тільки стосовно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення. Тобто розгляд справи в суді 97
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
обмежений рамками затвердженого прокурором обвинувального висновку, і за ці рамки суд не може вийти. Іншими словами, предметом судового розгляду є коло (сукупність) фактичних обставин справи, встановлених у результаті розслідування справи (предмет доказування у вигляді предмета обвинувачення1 ) та їх кримінально-правова кваліфікація, зафіксовані в пред’явленому особі обвинуваченні. До речі, в цьому і тільки в цьому разі суд пов’язаний з результатами та рішеннями стадії досудового слідства. Суд має право вести розгляд справи та постановити вирок лише стосовно тих осіб і лише того обвинувачення, які були предметом попереднього розгляду справи суддею. Цим забезпечується, з одного боку, чітка визначеність предмета судової діяльності, а з другого, гарантоване підсудному право на захист. В поняття меж судового розгляду не входять зібрані на досудовому слідстві докази. Суд може обмежитися дослідженням представленого йому доказового матеріалу, звузити чи розширити його за клопотанням сторін чи за власною ініціативою. Тут суд не пов’язаний матеріалами досудового слідства та доказами, наведеними в обвинувальному висновку в підтвердження інкримінованого особі обвинувачення. Залежно від результатів дослідження в суді доказів, обвинувачення, поставлене у вину обвинуваченому на досудовому слідстві та викладене в обвинувальному висновку може змінитися. Але суд за власною ініціативою не може змінити обвинувачення і постановити по зміненому обвинуваченню вирок, якщо зміна обвинувачення на суді погіршує становище підсудного і зміною обвинувачення порушується його право на захист. Суд, зокрема, не має права: 1) доповнити обвинувачення новими епізодами; 2) визнати встановленими нові злочини, які обтяжують покарання обвинуваченого; 3) змінити юридичну кваліфікацію, якщо це обтяжує покарання підсудного; 4) змінити формулювання обвинувачення за його фактичними обставинами, якщо це вно_______________ 1 Див.: Попелюшко В.О. Предмет доказування в кримінальному процесі (кримінально-процесуальні та кримінально-правові аспекти) - Острог, 2001, С.55-60, 77-78.
98
Глава 3. Загальні положення судового розгляду
сить істотні зміни в попереднє обвинувачення; 5) повернутися до кваліфікації діяння, здійсненої слідчим, якщо прокурор при затвердженні обвинувального висновку змінив кваліфікацію і застосував закон про менш важке обвинувачення; 6) змінити кваліфікацію діяння, якщо нове обвинувачення хоча і пом’якшує покарання підсудного, але суттєво відрізняється від попереднього за своїм фактичним змістом; 7) істотно наявність обтяжуючих покарання підсудного обставин, які не були вказані в обвинувальному висновку. Суд, залежно від з’ясованих у ході судового слідства обставин, може: 1) виключити із обвинувачення окремі епізоди, які не знайшли свого підтвердження; 2) виключити із обвинувачення зайву кваліфікацію діяння, якщо вона по обвинуваченню охоплена кваліфікацією про злочин такої ж або більшої тяжкості; 3) змінити юридичну кваліфікацію діяння, якщо нове обвинувачення не є більш тяжким, а формулювання фактичної сторони обвинувачення залишилися без істотних змін; 4) змінити формулювання фактичної сторони обвинувачення без зміни кваліфікації діяння, якщо така зміна не тягне за собою порушення права обвинуваченого на захист. Таким чином, якщо обвинувачення в суді змінюється на більш м’яке і таке, що не істотно відрізняється від первісного за фактичними обставинами, суд продовжує розгляд справи і постановляє вирок за новим, зміненим обвинуваченням. Під час судового розгляду справ до закінчення судового слідства закон сьогодні надає право змінити пред’явлене особі обвинувачення прокуророві (ч.І ст.277 КПК). Зміна обвинувачення не допускається, якщо цим будуть порушені правила про підсудність (мається на увазі підсудність справ вищестоящому суду) чи обов’язковість проведення досудового слідства (маються на увазі випадки, передбачені статтями 276, 278 КПК). У цьому разі за наявності для того підстав прокурор заявляє клопотання про повернення справи на додаткове розслідування (ч.2 ст.277 КПК). Переконавшись, що пред’явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор оголошує постанову і вручає її копію підсудному, його захиснику та законному представнику, по99
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
терпілому, позивачу, відповідачу і їхнім представникам. Постанова долучається до справи. За наведеними вище нормами, закон нині дає можливість прокурору під час судового слідства змінити пред’явлене особі обвинувачення в межах інкримінованої їй події злочину щодо всіх його складових: 1) щодо події злочину, її об’єктивної сторони – в частині характеру діяння, його стадії, співучасті, часу, місця, способу, обставин і обстановки, характеру та розміру злочинних наслідків; 2) щодо суб’єктивної сторони злочину — в частині форм вини, мотивів, мети, зловмисності тощо; 3) щодо юридично значимих ознак суб’єкта злочину – за віком, ступенем осудності, спеціальними ознаками суб’єкта; 4) щодо ознак об’єкта злочину – ознак юридичних чи фізичних осіб, що зазнали шкоди від вчинення злочину, прав, свобод, інтересів та інших благ потерпілого, ознаках предмета злочину, а отже: 5) в частині кваліфікації, причому як на більш тяжкий, так і на менш тяжкий злочин, а також; 6) щодо обставин, які пом’якшують та які обтяжують покарання; 7) фактичного обсягу обвинувачення, в тому числі щодо епізодів злочинної діяльності. Якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, то суд роз’яснює потерпілому та його представнику їхнє право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі (ч.4 ст.277 КПК). І якщо потерпілий чи його представник скористаються цим правом, предметом судового розгляду будуть обидва обвинувачення, але кожне із них – в чітко визначених своїх межах; яке з них відповідає дійсності, якою мірою і чи взагалі відповідає, – суд буде вирішувати за результатами судового слідства при постановленні вироку. Якщо потерпілий та його представник відмовилися підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі, а також у всіх інших випадках, суд роз’яснює підсудному, що той буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд справи не менш як на три доби для надання підсудному, його захиснику і законному представнику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням підсудного цей строк може бути 100
Глава 3. Загальні положення судового розгляду
скорочений. Після закінчення цього строку розгляд справи продовжується (ч.5ст.277 КПК). Коли дані судового слідства вказують, що підсудний вчиняв ще й інший злочин, за яким обвинувачення не було йому пред’явлено, суд за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника, не зупиняючи розгляду справи, виносить ухвалу, а суддя постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляють прокурора (ч.І ст.276 КПК) для вирішення ним питання про притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за новим обвинуваченням. Суд не має права вчиняти зазначені процесуальні рішення та дії за власною ініціативою чи за клопотанням інших учасників процесу, окрім прокурора, потерпілого чи його представника. У тих випадках, коли від останніх таке клопотання надійшло і коли нове обвинувачення тісно пов’язане з початковим і окремий розгляд їх неможливий, вся справа повертається для додаткового розслідування (ч.З ст.276 КПК). Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку. На ухвалу, постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом – касаційні подання чи скаргу до касаційного суду (ч.З,4 ст.276 КПК). Якщо суд під час судового слідства встановить, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності, теж тільки за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника, виносить мотивовану ухвалу, а суддя – постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє відповідного прокурора для вирішення ним питання про притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності; або, коли вчинений цією особою злочин тісно пов’язаний із злочином, інкримінованим підсудному, – направляє все провадження в справі для проведення досудового слідства чи дізнання (ст.278 КПК). Крім вищенаведених підстав повернення справи на додаткове розслідування (ч.2 ст.276, ч.2 ст.277, ст.278 КПК), зі стадії судового розгляду вона може бути повернена на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудово101
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
го слідства за умови, що ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні (ч.І ст.281 КПК). Повернення справи на додаткове розслідування із вказаних підстав має своїм завданням встановлення істини в рамках пред’явленого обвинувачення, охорону прав та законних інтересів учасників процесу (ст.2 КПК) і викликано тим, що недоліки й упущення дізнання та досудового слідства, допущені при їх провадженні, порушення процесуального закону, не виявлені при попередньому розгляді справи, можуть виявитись у суді, де докази оцінюються судом не тільки з точки зору їх належності, допустимості та достатності, а й з точки зору достовірності. Дізнання та досудове слідство повинні бути визнані неповними, якщо в ході їх провадження не були доведені обставини, встановлення яких має істотне значення при постановленні вироку. Це передусім обставини предмета обвинувачення, вказані в ст.64 КПК. Неповним вважається також дізнання чи досудове слідство, в ході якого недостатньо перевірені докази, наприклад, не допитані особи, показання яких мають суттєве значення для справи, не проведена експертиза, коли її проведення згідно із законом було обов’язковим, не перевірені всі заслуговуючі на увагу версії тощо. Направлення справи на додаткове розслідування через його неповноту може мати місце тільки після дослідження судом всіх зібраних доказів і лише після прийняття всіх необхідних заходів до їх з’ясування. Без такого дослідження, як правило, неможливо говорити про неповноту проведеного розслідування. Тільки та неповнота може служити підставою для направлення справи на додаткове розслідування, яка не може бути усунута в судовому засіданні (ч.І ст.281 КПК). Справа, наприклад, не може бути направлена на додаткове розслідування для допиту додаткових свідків, коли суд має можливість викликати і допитати даних осіб у судовому засіданні. Але справа повинна бути направлена на додаткове розслідування для допиту свідків, місцезнаходження яких суду невідоме, котрих потрібно ще розшукати. За загальним правилом, для додаткового розслідування справи направляються у разі необхідності отримання доказів засобами, притаманними 102
Глава 3. Загальні положення судового розгляду
саме досудовому слідству (шляхом обшуку, слідчого експерименту, відтворення обстановки і обставин події, ексгумації трупа). Причому, як правило, при необхідності отримання нових доказів, оскільки сьогодні перевірка й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, можливі шляхом судових доручень (ст.3151 КПК). Разом з тим суд не має права направляти справу на додаткове розслідування для з’ясування обставин, які вже з’ясовувалися, а також з’ясування яких неможливе, з тієї, наприклад, причини, що вже вичерпані всі можливості для їх з’ясування. Не повинна направлятися на дослідування справа і при наявності в суду сумнівів щодо достовірності досліджуваних ним доказів і доведеності обвинувачення. В такому разі слід реалізовувати принцип презумпції невинуватості та постановлювати виправдувальний вирок. Підстави для повернення справи на додаткове розслідування через неправильності досудового слідства доволі широко були розглянуті при висвітленні цього питання на стадії попереднього розгляду справи. Тому тут слід лише зазначити, що на стадії судового розгляду воно часто постає знову ж таки через включення в процес доказування елемент оцінки доказів і також може мати місце тільки тоді, коли ця неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. Питання про повернення справи на додаткове розслідування з передбачених у ст.281 КПК підстав може виникнути на будь-якому етапі судового розгляду, в тому числі в судових дебатах, під час останнього слова підсудного та в нарадчій кімнаті. Якщо таке питання постає, суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників процесу, вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суддя – постановою в нарадчій кімнаті (ч.2 ст.281 КПК). Коли питання про повернення справи на додаткове розслідування виникає під час судових дебатів, останнього слова підсудного чи в нарадчій кімнаті при постановленні вироку, суд для вислуховування з цього приводу думок учасників процесу зобов’язаний поновити судове слідство. Справа повертається прокуророві, який затверджував обвинувальний висновок. В ухвалі (постанові) вказується, в чому саме виявилися неповнота чи неправильність досудового слідства, з якої причини суд не спроможний усунути їх в судо103
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
вому засіданні, які конкретно обставини мають бути з’ясовані. Суд може також зазначити, яким чином, які процесуальні дії повинні бути при цьому виконані. Разом з тим в ухвалі (постанові) суду про направлення справи на додаткове розслідування неприпустимо вирішувати наперед питання про перевагу одних доказів над іншими, про доведеність чи недоведеність обставин справи, що підлягають перевірці в ході дорозслідування, кваліфікацію вчиненого і т.п. Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку. На ухвалу, постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом – касаційні подання чи скарги до касаційного суду (ч.3,4 ст.281 КПК). Нарешті, в межах судового розгляду справи і також ухвалою суду чи постановою судді вирішується питання про притягнення до відповідальності за явно неправдиві показання, неправильний переклад і неправильний висновок експерта. Однак вирішення питання про притягнення до відповідальності свідка, потерпілого, експерта та перекладача має свої особливості. Закон встановлює, зокрема, що суд своєю ухвалою, а суддя постановою має право поставити перед прокурором питання про притягнення до відповідальності свідка, потерпілого, експерта або перекладача за явно неправдиві показання, висновок чи неправильний переклад (ст.384 КК) одночасно з постановленням вироку (ст.279 КПК). Вирішення даного питання саме так пояснюється тим, що суд може оцінити докази та доводи сторін тільки в їх сукупності, а визнати їх такими, що не відповідають дійсності, та процесуально це відобразити тільки в мотивувальній частині вироку. Тому рішення про вчинення даними особами злочину проти правосуддя не може передувати постановленню вироку. Логічно також, що ухвала (постанова) про вирішення цього питання виноситься після постановлення вироку і оголошується після проголошення вироку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Межі судового розгляду» з дисципліни «Судовий розгляд кримінальної справи»
