Цивільним правом регулюються особисті немайнові та майнові відносини. Особисті немайнові права громадян визначаються у книзі II «Особисті немайнові права» Цивільного кодексу України. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. Особисті немайнові права: - належать кожній фізичній особі від народження або за законом; - фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав; - особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно; - перелік особистих немайнових прав, які встановлені законодавством, не є вичерпним. Серед особистих немайнових прав фізичної особи розрізняють: 1) особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи: право на життя; право на усування небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю; право на охорону здоров'я; право на медичну допомогу; право на інформацію про стан свого здоров'я; право на таємницю про стан здоров'я; права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я; право на свободу; право на особисту недоторканність; право на донорство; право на сім'ю; право на опіку або піклування; право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. 2) особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи: право на ім’я; право на зміну імені; право на використання імені; право на повагу до гідності та честі; повага до людини, яка померла; право на недоторканність ділової репутації; право на індивідуальність, право на особисте життя та його таємницю; право на інформацію; право на особисті папери; право на таємницю кореспонденції; захист інтересів фізичної особи при проведенні фото -, кіно -, теле- та відео зйомок; право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості; право на місце проживання; право на недоторканність житла; право на вибір роду занять; право на свободу пересування; право на свободу об'єднання; право на мирні зібрання. Кожен має право захищати свої права. Право на захист, становить суб'єктивне цивільне право особи як вид та міру її можливої (дозволеної) поведінки щодо захисту своїх прав та інтересів. Це право випливає зі змісту ст. 55 Конституції України: права і свободи людини і громадянина захищаються судом. У разі порушення цивільних прав конкретної особи їх захист здійснюється в порядку цивільного судочинства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: - визнання права; - визнання недійсним правочину; - припинення дії, що порушує право; - примусове виконання обов’язку в натурі; - відшкодування моральної (немайнової) шкоди; - визнання незаконними рішення державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Фізична особа має право на: 1) захист особистого немайнового права; право вимагати від посадових і службових осіб дій, спрямованих на забезпечення фізичною особою немайнових прав; 2) поновлення порушеного особистого немайнового права; 3) право фізичної особи на самозахист; 4) спростування недостовірної інформації; 5) право фізичної особи на відшкодування моральної шкоди.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Особисті немайнові права громадян та їх захист» з дисципліни «Основи правознавства»
