Виникнення та розвиток феодальної держави і права Болгарії
Найдавнішим населенням Болгарії були фракійські племена. На початку V ст. до Р. X. у них виникли перші держави ранньорабо-власницького типу (на території Болгарії- держава одризів). УІ ст. територію Болгарії завоював Рим. У 395 р. при розділі Римської імперії ця територія ввійшла до складу СхідноїРимської(Візантійської) імперії. Наприкінці V—на початку VI століть на Балканський півострів (зокрема й на територію Болгарії) приходять слов'яни (анти та склавіни), що осідають тут. На початку VII ст. виникає перша слов'янська ранньофеодальна держава (держава Семи слов'янських племен у північній Болгарії). У 70-х рр. VII ст. на територію Семи слов'янських племен із південної Бессарабії відбувається вторгнення протоболгарів (переселилися туди під натиском хозар з Приазов'я і Нижнього Поволжжя). Між болгарами та слов'янами був укладений союзуборотьбі проти Візантії. У 681 р. Візантія визнає болгарську державу. Першим правителем Болгарського царства був хан Аспарух. За нього виникає Перше Болгарське царство (681-1018 рр.). На чолі держави стояв хан (князь), який мав титул "івічГ ("великий"). Йому допомагала Рада знаті. Іноді скликалися народні збори. Від князя Симеона (893-927) для позначення монарха використовуються титули, узвичаєні у Візантії - кесар, василевс. Народні збори (собори) поступово втрачають свою роль і, навпаки, посилюється значення й авторитет постійної ради - санкліта. Важливу роль в управлінні відігравали логофест (перший міністр), протовестиарій (відав фінансами), великий воєвода (здійснював керівництво військами). У містах правили воєводи, а в сільській місцевості - старости. Болгарське царство проіснувало до 1018 р. та знову було підкорене Візантією. Унаслідок повстання болгар на чолі з Петром і Асенем відбувається звільнення країни від Візантійського іга й утворюється Друге Болгарське царство, що проіснувало з 1187 р. до 1396 р. У цей період на чолі держави стояв цар, влада якого стала спадковою. Йому належала законодавча, виконавча та судова влада. Та ця влада певною мірою була обмежена боярською радою. Збереглася колишня система управління: великий логофест, протовестиарій, великий воєвода. Наприкінці XIV ст. Болгарія, як й інші країни Європи, розпалася на низку феодальних самостійних держав і була нездатна чинити серйозний опір загарбникам, тому в 1396 р. її поневолили турки. Основним джерелом права протягом тривалого часу був звичай, покладений в основу перших записів слов'янського права. Най-відоміша пам'ятка феодального права Болгарії— "Закон суднийлюдям" (865 р.). Діяли також церковні збірники права, жалувані грамоти болгарських царів (хрисовули), збірники візантійського права.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Виникнення та розвиток феодальної держави і права Болгарії» з дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн»
