Міжнародні економічні відносини, їх зміст і значення
Міжнародні економічні відносини є складовою системи існуючих міжнародних відносин. Поняття «міжнародні відносини» досить широке. Воно включає в себе насамперед міждержавні відноси-ни, в яких суб’єктами виступають держави та їх об’єднання як носії публічної влади. Суб’єктами цих відносин можуть бути та-кож і міжнародні організації, зокрема економічні, та ін. Як і будь-які суспільні відносини, міжнародні відносини є відносинами надбудовного характеру. Аналіз наукової літератури з цього питання дає можливість зробити висновок про те, що під міжнародними (міждержавними) відносинами слід розуміти від-носини, які виходять за межі держав і виникають між ними. Ці відносини, як відомо, регламентуються нормами міжнародного права. Міждержавні економічні відносини виникають і встановлю-ються передусім між державами як політичними формами орга-нізації суспільства, що виражають обумовлену економічним ла-дом певну політичну владу економічно пануючого класу або всього народу. Вони можуть виникати також, як уже зазначалося, і між державами та міжнародними організаціями, між міжнарод-ними організаціями. Отже, міжнародні економічні відносини — це особлива форма суспільно-виробничих зв’язків між окремими держа-вами, між державами та міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями. За своїм змістом міжнародні економічні відносини є складни-ми. Це обумовлено, по-перше, значною кількістю країн, їх угру-повань і міжнародних організацій, які є суб’єктами міжнародних економічних відносин. По-друге, на складність і характер цих відносин істотно впливає і суспільно-політичний устрій країн або їх угруповань. Цілком зрозуміло, що певні особливості в еконо-мічних відносинах існували (й існують ще й сьогодні) між краї-нами з різним соціально-економічним устроєм. На земній кулі налічується нині понад 220 суверенних та не-залежних держав, як великих, так і малих. Рівень їх економічного розвитку різний. Країни світу можна поділити на економічно розвинуті та ті, що розвиваються. Як відомо, до найбільш еконо-мічно розвинутих країн належать США, Японія, ФРН, Італія, Франція, Велика Британія та деякі інші, які протягом 90-х років ХХ ст. виробляли та експортували майже 2/3 світового обсягу промислової продукції. Серед країн, що розвиваються, виділяють-ся такі «ключові», як Бразилія, Мексика, Китай та Індія, обсяг промислової продукції яких дорівнює обсягу всіх інших держав цієї групи, разом узятих. Важливо зазначити, що на території кра-їн, що розвиваються, мешкає приблизно 75 % населення землі, яке постійно перебуває у вкрай скрутному економічному становищі. Тому Організація Об’єднаних Націй (ООН), інші міжнародні стру-ктури спрямовують свої зусилля на розвиток саме цих країн. Але, незважаючи на рівень розвитку держав, кожна з них, ви-рішуючи свої внутрішні, а тим більше зовнішні проблеми, всту-пає в економічні відносини з іншими державами та міжнародни-ми економічними організаціями. Це зумовлюється значною кількістю чинників, серед яких, окрім рівня розвитку економіки, можна виділити міжнародний поділ праці, природні та кліматич-ні умови, географічне положення, доступ до морських шляхів, наявність трудових ресурсів тощо. Наприклад, якщо взяти до уваги такий чинник, як міжнародний поділ праці, то можна виді-лити країни, які є провідними у галузі машинобудування (США, Німеччина, Франція тощо), комп’ютерної техніки (США, Японія, Південна Корея тощо), добування та перероблення нафти (дер-жави ОПЕК — Алжир, Венесуела, Габон, Еквадор, Індонезія, Ірак, Іран, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, Об’єднані Арабські Емі-рати й Саудівська Аравія) тощо. Якщо ж брати до уваги клімати-чні умови, то ми знаємо, що тільки обмежене коло держав може вирощувати оливу (країни Середземномор’я), чай (Індія, Китай, Шрі-Ланка), каву (Бразилія, Колумбія), какао (Гана, Бразилія), соняшник (Україна, Росія) тощо. Інші держави, які не вирощують цих сільськогосподарських культур, змушені їх купувати. Отже, природні та кліматичні умови багатьом країнам не дають змоги вирощувати певні сільськогосподарські культури, а це значить, що ці умови є відповідним чинником, що сприяє виникненню міжнародних економічних відносин як з приводу виробництва, так і закупівлі цих культур. Слід зазначити й те, що необхідність вступу в міжнародні економічні стосунки між країнами обумовлює і наявність відпо-відних природних запасів, що міститься в надрах тієї чи іншої країни. Так, є країни, які мають величезні запаси нафти, газу. До таких можна віднести Алжир, Венесуелу, Ірак, Іран, Кувейт та ряд інших країн Африки, Азії та Латинської Америки, об’єднаних в єдину організацію експортерів нафти, відомою за назвою ОПЕК. Наявність наприклад, достатньої кількості нафти та газу в Російській Федерації і відсутність потрібної кількості їх в Україні є однією з причин міжнародного співробітництва між ними. Важливим при організації міжнародних економічних відносин є і географічне положення країн, унаслідок якого одні мають до-ступ до моря, інші — навпаки. Ті країни, які не мають такого до-ступу, вимушені, використовуючи інші шляхи сполучення, що пролягають через територію відповідних країн, перевозити свої вантажі, щоб мати доступ до водних транспортних артерій. В ос-нові таких відносин, що виникають при цьому між країнами, ле-жить принцип свободи відкритого моря, відповідно до якого всі держави і народи мають рівні права на користування світовим океаном. Як свідчить ст.1 Женевської конвенції 1958 р. «Про від-крите море», під «відкритим» морем розуміють усі частини моря, які не входять як до територіальних, так і до внутрішніх вод якої-небудь держави і якими можуть користуватися різні держави з метою здійснення судноплавства, рибальства, добування біологічних і мінеральних ресурсів, проведення наукових досліджень, прокладення підводних кабелів і трубопроводів тощо. З огляду на ці та інші чинники держави вступають у певні від-носини або безпосередньо, або через створені для цього угрупо-вання країн, міжнародні економічні організації. Економічна ефективність таких міжнародних відносин за сприятливих політич- них умов може бути надзвичайно високою. Наприклад, така ма-ленька держава, як Люксембург, для забезпечення функціону-вання своєї промисловості змушена імпортувати вугілля, кокс, залізну руду, машини та обладнання, нафтопродукти, тканини та зерно. Експортує вона переважно сталевий прокат, добрива та цемент і має валовий національний продукт, який дорівнює при-близно 41 тис. дол. США на душу населення. Для порівняння: у США цей показник становить 24 тис. дол. США, у Франції — близько 22 тис. Подібні приклади свідчать, що в умовах зростаючої інтернаці-оналізації світового господарства економіка окремої країни бага-то в чому залежить від рівня розвитку економіки інших держав. Будучи складовою світової економіки, вона не може успішно розвиватись у відриві від неї, тому виникає потреба в узгодженні зовнішньоекономічної політики різних країн і стратегії щодо її реалізації. Одночасно слід зауважити, що розвиток міжнародного еконо-мічного співробітництва сприяє не лише функціонуванню націо-нального господарського механізму. Таке співробітництво, а це підтверджує і практика міжнародного життя, дає змогу підтриму-вати і зміцнювати мир на Землі, створювати систему міжнародної економічної безпеки, уникати певною мірою військових конфлік-тів під час розв’язання спірних питань. Іншими словами, міжна-родне економічне співробітництво є реальною матеріальною ос-новою зміцнення миру. Отже, можна зробити висновок, що нині важливою передумо-вою реалізації економічного потенціалу будь-якої держави, а та-кож найголовнішою гарантією забезпечення її національної без-пеки стає активна участь цієї держави у міжнародному економічному співробітництві на основі належного дотримання принципів і норм міжнародного права, всебічного розвитку передусім між-державних торговельних зв’язків та взаємопроникнення еконо-мік. Сказане повною мірою стосується й України, адже загально-відомо, що країни, які з будь-яких причин опинилися поза межами міжнародних економічних структур, поступово витісняються зі світових ринків, що врешті-решт веде до втрати ними спочатку економічної, а потім і політичної незалежності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародні економічні відносини, їх зміст і значення» з дисципліни «Міжнародне економічне право»