Поняття застави як способу забезпечення зобов'язання
У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заставу» застава — це спосіб забезпечення зобов'язань. Застава майна суб'єкта правовідношення є однією з поширених форм забезпечення повернення банківського кредиту. На підставі застави кредитор (заставодержатель) має право у випадку невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання отримати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону. Отже, за заставним зобов'язанням кредитору, по-перше, видається майно, яке може бути об'єктом стягнення, по-друге, його вимоги задовольняються за рахунок цього майна в першу чергу, оскільки він має перевагу перед всіма іншими кредиторами. Заставою забезпечуються різні вимоги, і серед них такі, які виникають з кредитного договору, договору купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. З правової точки зору структура права застави має такий вигляд (рис. 30): Наведена схема потребує пояснення. По-перше, що являє собою предмет застави. По-друге, чи обов'язковою є передача заставленого майна кредитору. По-третє, який порядок розпорядження позичальником заставленим майном. Предметом застави може бути як майно, так і майнові права, при цьому майно не повинно бути вилучене з цивільного обігу. Ним може бути майно, яке в майбутньому, тобто після укладення договору застави, стане власністю заставодавця, в тому числі продукція, плоди або доход з них (майбутній врожай, приплід худоби тощо). Предметом застави також можуть бути такі майнові права: на оренду підприємства, будівлі, споруд, кредиторські вимоги, спадкові та інші права. Не можуть бути предметом застави національні культурні та історичні цінності, що знаходяться у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання. Також предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена, майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації. Предметом застави не можуть бути вимоги, що мають осо- бистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом. Далі нам необхідно розглянути положення про те, чи обов'язкова передача заставленого майна кредитору. Відповідно до чинного законодавства, заставлене майно може знаходитись у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи (банк, нотаріальні органи). Це положення про знаходження заставленого майна повинно бути обумовлене в момент укладення договору застави. Що стосується розпорядження позичальником заставленим майном, то це положення буде розглянуте далі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття застави як способу забезпечення зобов'язання» з дисципліни «Банківське право України»
